Іліада - Гомер - Страница 48

419] Гектор лиш глянув, як брат Полідор, підхопивши руками 420] Нутрощі власні, трупом на землю зваливсь бездиханним, – 421] Враз залила йому очі скорбота. Не міг уже далі 422] Осторонь він залишатися, кинувсь назустріч Ахіллу, 423] Наче те полум'я, списом стрясаючи гострим. Ахілл же 424] Глянув лиш, як той схопивсь, і так, похваляючись мовив:

425] «Ось наближається муж, що найбільш засмутив мені серце, – 426] Вбив найдорожчого він мого друга. Тепер уже годі 427] Нам уникать один одного в лавах борні бойової!»

428] Глянув спідлоба й до Гектора він богосвітлого мовив: 429] «Ближче підходь, щоб краю загибелі швидше сягнути!»

430] Так відповів, не лякаючись, Гектор шоломосяйний: 431] «Не сподівайся, Пеліде, мене залякати словами, 432] Мов нерозумну дитину, і сам я добре умію 433] Поглузувати із кожного й прикрим дошкулити словом.

434] Знаю могутність твою: набагато я слабший за тебе! 435] Тільки в безсмертних богів лежить іще це на колінах. 436] Може, таки я, хай слабший, але відберу в тебе душу, 437] Вдаривши списом, – адже і в мене він гострений добре!»

438] Так він сказав і з розмаху ратище кинув. Афіна ж 439] Подихом спис од Ахілла славетного вбік одхилила, 440] Легко дихнувши. Назад він до Гектора знов повернувся 441] І біля ніг його впав. Пориваючись ворога вбити, 442] До богосвітлого Гектора кинувсь Ахілл войовничий 443] З криком страшним. Та легко, як бог, Аподлон його вивів 444] Із сум'яття бойового, густим огорнувши туманом. 445] Кидався тричі вперед прудконогий Ахілл богосвітлий 446] З мідяним списом, і тричі густе лиш повітря проймав він. 447] А учетверте він кинувся знову, на бога подібний, 448] Голосом крикнув страшним і слово промовив крилате:

449] «Знову, собако, ти смерті уникнув? А згуба вже зовсім 450] Близько була. Але Феб-Аполлон врятував тебе знову. 451] Видно, моливсь ти йому, ішовши під посвисти ратищ! 452] Та покінчу я з тобою, пізніше в бою перестрівши, 453] Тільки б який помічник з'явився для мене з безсмертних. 454] Зараз на інших піду я троян, кого де настигну!»

455] Мовив і списом ударив Дріопа в потилицю прямо. 456] Впав той під ноги йому. Непорушним його залишивши, 457] Демуха Філеторіда, міцного й могутнього мужа, 458] Списом коліно пройнявши, спинив. А за тим іще знову 459] Гострим ударив мечем і життя його тут же позбавив. 460] Далі.Біанта синів наздогнав – Лаогона й Дардана, 461] Разом напав на обох, з колісниць поскидав їх на землю, 462] Списом ударив цього, а того мечем своїм зблизька. 463] Троса, Аластора сина, також, – до колін йому впавши, 464] Він пощади благав і в полон його взяти живого, – 465] Може, з жалю до однолітка той убивати не буде. 466] Він, нерозумний, не знав, що схилить неможливо Ахілла: 467] Був це не лагідний вдачею муж, не ласкаво сердечний, 468] А безпощадний. І, поки, руками обнявши коліна, 469] Ласки благав він, уразив мечем його той у печінку. 470] Випала вся із утроби печінка і чорною кров'ю 471] Одіж йому облила. Пітьма вповила йому очі, 472] Більше не дихав. Далі, на Мулія кинувшись, в ухо 473] Списом Ахілл його вдарив, і мідяне вістря крізь друге 474] Вухо навиліт пройшло. Агенорову парость, Ехекла, 475] По голові мечем він оздобленим сильно ударив, – 476] І його меч по руків'я од крові нагрівся. Багрова 477] Смерть і могутня судьба Ехеклові очі закрила. 478] Девкаліонові потім пройняв він мідяногострим

479] Ратищем милу правицю в тім місці, де сходяться в лікті 480] М'язи пружисті. З повислою той залишився рукою, 481] Смерть свою бачачи близько. Ахілл же, мечем замахнувшись, 482] Карк розрубав йому й голову геть із шоломом одкинув. 483] Мозок з хребта його бризнув, і той повалився на землю. 484] Вмить наздогнав він тоді бездоганного сина Пірея – 485] Рігма, що сам із Фракії походив, родючого краю. 486] Списа він кинув у нього, і черево мідь розірвала, 487] Й мертвим той з повоза впав. Ахілл тоді ратищем вцілив 488] Ареїтоя візничого, що завертав своїх коней. 489] Скинув його з колісниці, й сполохані коні рвонули. 490] Наче в глибоких ущелинах над лісовим сухостоєм 491] Буйний лютує пожар, і глибоко хащі палають, 492] Вітер роздмухує полум'я й гонить його перед себе, – 493] Так же із ратищем кидався скрізь він, на бога подібний. 494] Гнав ворогів, убиваючи, й кров'ю земля підпливала. 495] Наче тих широколобих волів селянин запрягає 496] Білий ячмінь на утоптанім добре току молотити, 497] Й сиплеться зерно з-під ніг у волів, що, йдучи, ремиґають, – 498] Так же і однокопиті Ахілла відважного коні 499] Мертвих топтали тіла і щити. Обагрились людською 500] Кров'ю і вісь унизу, і поручні круг колісниці; 501] Бризки невпинно до них і від кінських копит долітали, 502] І від обіддя коліс. А Пелід все вперед поривався, 503] Прагнучи слави, й в крові незборенні багрив свої руки.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

БИТВА БІЛЯ РІКИ

1] Щойно добігли трояни до броду ріки вирової, 2] До струменистого Ксанту, що Зевс породив несмертельний, 3] їх розділив там Ахілл, і одних він погнав по рівнині 4] Прямо до міста, шляхом, де за день перед тим утікали 5] З страхом ахеї, коли лютував там осяйливий Гектор. 6] Так в сум'ятті утікали й трояни. Глибоким туманом 7] Гера їм путь застелила, щоб стримати їх. Половину ж 8] До срібнохвилої річки і тоней глибоких притис він, – 9] Падали в хлань вони з шумом великим, і хвилі бурхливо 10] Зануртували, і стогін оббіг береги. А трояни 11] З криком пливли тут і там, розбурханим несені виром. 12] Як од навали вогню сарана порятунку шукає 13] Й хмарою мчить до ріки, а дихання вогню нездоланне 14] Раптом настигне її, і вся вона падає в воду, – 15] Так же і гнані Ахіллом мужі і повози з кіньми 16] Ксанту глибінь вирову упереміж заповнили густо. 17] Він же, народжений Зевсом, на березі списа облишив, 18] До тамариска його прислонивши, й на бога подібний 19] Кинувсь з одним лиш мечем і, жорстоке замисливши діло, 20] Став довкруг себе рубати, і вістрям посічених зойки 21] Страшно лунали навколо, і кров'ю вода обагрилась. 22] Як величезним дельфіном сполохані дрібні рибини 23] У потаємних глибинах затоки затишної прагнуть 24] Швидше сховатись, а він пожирає, кого лиш настигне, – 25] Так і троянські мужі у хлані бурхливої річки 26] Крились під кручами. Руки свої на убивстві втомивши, 27] З річки Ахілл дванадцять забрав юнаків ще живими, 28] Щоб за Патроклову, сина Менойта, смерть одплатити.

29] Витяг з води їх, од страху чмелених, мов оленів юних, 30] Руки назад їм скрутив покроєним рівно ремінням, 31] Що на собі вони зверху на тканих хітонах носили, 32] Й товаришам передав одвести до човнів глибодонних, 33] Сам же до річки вернувся, весь повен жагою убивства.

34] Трапився там Лікаон йому, син Дарданіда Пріама, 35] Що вибігав із води, той самий, кого він, напавши 36] Раптом вночі, застав у саду його рідного батька 37] І захопив у полон, тоді як той гострою міддю 38] Віття смоковниць зрізав молодих для поруччя на повіз. 39] Тут несподіваним лихом Ахілл надійшов богосвітлий. 40] Бранця на Лемнос продав він тоді, збудований гарно, 41] На корабель посадивши, – купив його син Іасона. 42] А Етіон, із Імбрії гість, заплативши великий 43] Викуп, звільнив і в Арісбу його відіслав богосвітлу. 44] Втікши відтіль, незабаром дістався він отчого дому. 45] З Лемносу так повернувшись, із друзями днів одинадцять 46] Він веселивсь. На дванадцятий – бог його в руки Ахілла 47] Раптом оддав, а той його мав до оселі Аїда 48] Перепровадити, хоч не хотів він туди відпливати. 49] Зразу ж помітив його прудконогий Ахілл богосвітлий, 50] Як без щита і шолома, без списа, він зовсім був голий: 51] Все поскидав-бо із себе, тікаючи з річки, і потом 52] Весь знемагав він, і мліли йому від утоми коліна. 53] З запалом мовив Ахілл до свойого відважного духу:

54] «Леле! Великеє диво на власні бачу я очі! 55] Знову трояни відважні, яких у бою повбивав я, 56] Мають на ясний виходити світ із підземної пітьми, 57] Так же, як цей повернувся, уникнувши смертної днини, 58] Проданий мною на Лемнос священний, і сивого моря 59] Глиб не затримав його, хоч узяв багатьох проти волі. 60] Отже, сьогодні гострого списа мойого зазнає 61] Він на собі, що довідався я і упевнився серцем, 62] Чи він повернеться знов відтіля, чи його не відпустить 63] Життєподавча земля, що й сильніших мужів не пускає».