Народные русские сказки А. Н. Афанасьева в трех томах. Том 1 - Афанасьев Александр Николаевич - Страница 5

5

Лисичка начала проситься в сани, но волк ей отказал и доказал, что и одному тесно. Нечего делать! Пошла лиса тихо за едущим волком. Пройдя немного, начала упрашивать, чтобы хотя одну лапку, самую разбитую, положить на сани, не более как лапку. Волк долго отнекивался, наконец согласился. Положивши лапку, лиса после долгих переговоров упросила и о другой, третьей, четвертой, потом умолила волка иметь сострадание и к ее хвосту, который так жалко волочился, и умостилась совсем в санках. Волк услышал, что санки трещат, и начал ее упрекать. «Это, волчику-братику, я орешки кусаю!» Поехали дальше; слышит волк, что санки опять трещат, и снова упрекает лису. «Это, волчику-братику, я орешки кусаю!» Наконец санки совсем рассыпались.

Волк пошел рубить дрова на сани, а лиса осталась пасти лошадь. От скуки она выела у лошади всю внутренность, напихала туда живых воробьев и дырку под хвостом заткнула соломой. У волка сани поспели, и он запряг лошадь. «Ну, ну; ну, ну!» — лошадь ни с места. Волк увидел, что из-под хвоста у лошади торчит солома, и сказал: «Вот как обожралася, что и солома назад лезет!» Вытянул ее... воробьи выпорхнули, и кожа лошадиная упала. Лиса, притворяясь все еще больною от побоев, после продолжительного спора убедила волка, чтобы он вез ее в санках. Волк повез и стал приговаривать: «Битый битую везет! Битый битую везет!» А лисичка шепчет: «Битый небитую везет!» — «Что ты, лисичка-сестричка, говоришь?» — «То я, волчику-братику, говорю: битый битую везет!..»

№5[18]

Была сабе ліска і вельмі галодная. Бяжыць яна дак бяжиць, аж едуць рыбаловы; яна прытаілася, лягла на землю і ляжыць. Тые рыбаловы наглядзелі на ліску, і адзін, каторы ехаў ззаду, узяў тую ліску дый[19] ўкінуў ў воз. Ліска, седзячі ў возе, прагрызла дзіру і, выкідаўшы ўсю рыбу праз[20] тую дзіру, сама выскачыла, пападбірала рыбу, дый есць. Есць яна дак есць, аж прыходзіць воўк. «Што ты, кумко-галубко, ясі?» — «Рыбу, куме!» — «Дай же ж ты мне». — «Ото! Каб[21] я табе давала! Пайдзі дый налаві». — «А гдзе ж я буду лавіць, калі не ведаю гдзе?» — «Вот ідзі за мною, то я табе пакажу». А тымчасам дала воўку адну рыбку, каб ён рассмакаваўся[22], і павяла яго.

Прыходзяць яны да аднаго возяра[23] замёрзлага. Ліска прабіла праломку[24] дый каже да воўка: «Усадзі свой хвост ў гэтую праломку, то наберецца многа рыбы». Воўк, паслухаўшы хітрай ліскі, ўсадзіў хвост ў праломку і сядзіць. Лісіца, зрабіўшы тое, што хацела, зачала бегаць па возярі, крычаць: «Мерзні, мерзні, кумаў хвост!» — «Што гаворыш, кумко?» — каже воўк. «Я кажу, каб бралася рыбка маленькая і вялікая». Сядзеў воўк, сядзеў ў праломцы, аж покі не прымёрз хвост.

Ліска, ўбачыўшы, што кумаў хвост прымёрз, пабегла ў сяло даць знаць, каб воўка ішлі біць. Людзі, пачуўшы[25], што крычаць на воўка, пабеглі зараз з кіямі, з булавамі біць воўка. А кума пабегла ў хату, гдзе мясілі хлеб, укачалася ў ращыну[26], выбегла, села на стог дый сядзіць. А воўк, пачуўшы людзей, як зачаў рвацца, дый адарваў хвост, і сам ледва[27] уцёк. Бяжыць ён дак бяжыць, аж бачыць, на стагу сядзіць ліска дый есць. «Кумко-галубко, бачыш, якая ты благая![28] Ашукала[29] мяне. Хоць за тое дай што есці» — «На, лізні раз», — сказала ліска дый пазволіла раз лізнуць.

Воўк, лізнуўшы, захацеў другі раз дый ізноў зачаў прасіць щэ. «Не дам ужо больше, бо мне баліць, бо я ем сваі мазгі; калі хочеш есці, разганіся галавой ў сасну, разбі галаву дай ясі!» Той воўк ізноў паслухаў хітрай ліскі, пашоў ў лес, дый як разагнаўся аб сасну галавой, дак і забіўся на смерць. Ліска, ўбачыўшы, што воўк забіўся, пашла, з’ела ўсе мазгі воўка дай схавалася[30] ў нару.

№6[31]

Як була собі лисичка, да й пішла раз до однії баби добувать огню; ввійшла? у хату да й каже: «Добрий день тобі, бабусю! Дай мені огня». А баба тільки що вийняла із печі пирожок із маком, солодкий, да й положила, щоб він прохолов[32]; а лисичка се і підгледала, да тілько що баба нахилилась[33] у піч, щоб достать огня, то лисичка зараз ухватила пирожок да і драла[34] з хати, да, біжучи, весь мак із його виїла, а туда сміття наклала.

Прибігла на поле, аж там пасуть хлопці бичків. Вона і каже їм: «Ей, хлопці! Проміняйте мені бичка-третячка[35] за маковий пирожок». Тії согласились; так вона їм гово?рить: «Смотріть же, ви не їжте зараз сього пирожка, а тоді уже розломите, як я заведу бичка за могилку; а то ви його ні за що не розломите». Бачите вже — лисичка таки собі була розумна, що хоть кого да обманить. Тії хлопці так і зробили, а лисичка як зайшла за могилу, да зараз у ліс і повернула, щоб на дорозі не догнали; прийшла у ліс да і зробила[36] собі санки да й їде.

Коли йде вовчик: «Здорова була, лисичко-сестричко!» — «Здоров, вовчику-братику!» — «Де[37] се ти узяла собі і бичка і санки?» — «Е! Зробила». — «Підвези ж і мене». — «Е, вовчику! Не можна». — «Мені хоть одну ніжку». — «Одну можна». Він і положив, да од’їхавши немного і просить, щоби іще одну положить. «Не можна, братику! Боюсь, щоб ти саней не зламав». — «Ні, сестричко, не бійся!» — да і положив другую ніжку. Тілько що од’їхали, як щось і тріснуло. «Бачиш, вовчику, уже і ламаєш санки». — «Ні, лисичко! Се у мене був орішо?к, так я розкусив». Да просить оп’ять, щоб і третю ногу положить; лисичка і ту пустила, да тілько що оп’ять од’їхали, аж щось уже дужче[38] тріснуло. Лисичка закричала: «Ох, лишечко![39] Ти ж мені, братику, зовсім зламаєш санки». — «Ні, лисичко, се я орішо?к розкусив». — «Дай же і мені, бачиш який, що сам їж, а мені і не даєш». — «Нема уже більше, а я б дав». Да і просить оп’ять, щоб пустила положить і послідню ногу. Лисичка і согласилась.

Так він тілько що положив ногу, як санки зовсім розламались. Тоді вже лисичка так на його розсердилась, що і сама не знала щоб робила! А як отошло серце, вона і каже: «Іди ж, ледащо![40] Да нарубай дерева, щоб нам оп’ять ізробить санки; тільки рубавши кажи так: «Рубайся ж, дерево, і криве і пряме». Він і пішов да й каже усе: «Рубайся ж, дерево, усе пряме да пряме!» Нарубавши і приносить; лисичка увидала, що дерево не таке, як їй нужно, оп’ять розсердилась. «Ти, — гово?рить, — не казав, видно, так, як я тобі веліла!» — «Ні, я усе теє казав, що ти мені казала». — «Да чомусь[41] не таке рубалось? Ну, сиди ж ти тут, а я сама піду нарубаю», — да і пішла у ліс.

А вовк дивиться, що він сам остався; узяв да проїв у бичка дірку да виїв усе в середині, а напускав туда горобців[42] да ще соломою заткнув, поставив бичка, а сам і втік[43]. Аж лисичка прихо?дить, зробила санки да й сіла і стала поганять: «Гей, бичок-третячок!» Тілько він не везе. От вона встала, щоб поправить: може, що не так запряжено; да, не хотячи, одоткнула солому, а оттуда так і сипнули горобці летіти. Вона уже тоді побачила, що бичок неживий; покинула його да й пішла.

вернуться

856

Записано в Новогрудском уезде Гродненской губ. учителем Новогрудского училища М. А. Дмитриевым. Записи этой и еще девяти сказок, произведенные Дмитриевым на белорусском языке в середине 60-х годов XIX в. в Новогрудском уезде, он передал Афанасьеву, и они были опубликованы в составе «Народных русских сказок» (см. тексты №№ 26, 126, 134, 181, 210, 281, 287, 344, 346). Записанные им сказки, кроме текстов № 126 и 210, Дмитриев снова напечатал в «Гродненских губернских ведомостях» (1864 г.), а затем в двух своих сборниках — «Опыт собирания песен и сказок крестьян Северо-западного края» (Гродно, 1868) и «Собрание песен, сказок, обрядов и обычаев крестьян Северо-западного края» (Вильно, 1869 — это фактически второе издание «Опыта собирания...», дополненное материалами обрядового фольклора). AT 1 + 2 + 3 + 21 (Пожирание собственных внутренностей). Тип 21 не получает в сказках отдельной разработки. В данном тексте представлена та его разновидность, которая нередко встречается в белорусских, литовских и латышских сказках — «Лиса ест мозги», но не характерна для русских сказок, в которых обычно лиса делает вид, что ест свои кишки и уговаривает других зверей распороть себе брюхо (ср. тексты № 7, 29, 30). Мотив пожирания собственных кишок или мозгов отмечен в сказках некоторых славянских, балканских, балтских народов и других народов СССР и в редких вариантах, записанных в Индии и Африке. Русских вариантов — 19, украинских — 6, белорусских — 5. Исследования: Krohn. Bar, S. 65.

вернуться

14

Да и.

вернуться

15

Через, сквозь.

вернуться

16

Чтоб.

вернуться

17

Попробовал.

вернуться

18

Озеро.

вернуться

19

Прорубь.

вернуться

20

Послышав.

вернуться

21

Вымазалась в тесто (ращи?????на — мучной раствор).

вернуться

22

Едва.

вернуться

23

Недобрая, дурная.

вернуться

24

Обманула.

вернуться

25

Спряталась.

вернуться

857

Сведений о месте записи этой украинской сказки нет. AT 158 + 1 + 2. Традиционная для восточнославянского фольклора контаминация сюжетов. В данном тексте она отличается цельностью, сюжет о санях лисы разработан детально и имеет характерное для украинских сказок вступление о похищении лисой пирожка, как и в тексте № 4.

вернуться

26

Остыл.

вернуться

27

Наклонилась.

вернуться

28

Убежала.

вернуться

29

Третяк — теленок или жеребенок по третьему году.

вернуться

30

Сделала (Ред.)

вернуться

31

Где.

вернуться

32

Сильнее.

вернуться

33

Беда (Уменьшительное от «лихо»).

вернуться

34

Негодный.

вернуться

35

Почему-то (Ред.).

вернуться

36

Воробьев.

вернуться

37

Убежал.