Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
На каравелі «Улюбленець Нептуна» - Росін Веніамін Юхимович - Страница 11
— У нас так не вмиваються… — несміливо мовив він. — Та й, крім того, мені необхідно почистити зуби…
— Що ж вам для цього потрібно, герцог?
— Таз і глек води.
— Принеси, — наказав негрові капітан.
Дієго й хлопчик негр були вражені, побачивши, як Федя став чистити щіткою зуби. Це здалося капітанові таким кумедним, що він, схопившись за живіт, затрусився від сміху і плюхнувся в крісло. Навіть негр, незважаючи на свою нерішучість, став посміхатися.
Вгледівши блискучу пластмасову мильницю, Дієго схопив її до рук і заздрісно сказав:
— Перламутр… О, на таких речах я розуміюся! Дорого коштує цей рідкісний предмет…
— У нас в універмагах їх скільки завгодно, — вирвалось у Феді.
— А багато у вас цих самих… універмагів?
— Звичайно.
— Даруйте, герцог, універмаг по-вашому замок?
Федя хвилину подумав і мовчки кивнув головою.
— Уявляю, який багатий ваш батько, коли в нього стільки універмагів і всі вони забиті перламутром… До речі, як ви потрапили на узбережжя, де вас полонив Педро? — ніби мимохіть запитав капітан. — Як звуться володіння вашого батька?
— Я був на полюванні і заблукав, — з невинним виглядом відповів Кудряш. — А сам я з Променистеанії…
— Ага… — глибокодумно протяг Дієго, кліпаючи очима. — Як же, чував, чував…
Феді було смішно дивитися, як Дієго, очевидно, прагнучи приховати своє неуцтво, сприйняв його слова за чисту монету.
Власник “Улюбленця Нептуна” з цікавістю розглядав тюбик із зубною пастою, туалетне мило, зубну щітку. Все це викликало в нього неприхований подив.
Як тільки Федя умився, хлопчик негр приніс на срібному блюді козячий сир, варені боби, порізану шматочками солонину, хліб і мариновані сливи. Усе це він розіклав на столі навколо великого глека з вином. Дієго, кульгаючи, підійшов до однієї із скринь і підняв важке віко. Він дістав звідти два золоті карбовані кубки. По черзі плюнувши у кожен із них, капітан витер пилюку полою камзола.
Феді ніколи не доводилось бачити, щоб у такий спосіб мили посуд, і апетит у нього відразу зіпсувався. Не помічаючи Кудряшевого стану, Дієго наповнив вином кубки. Закачавши рукава камзола, хазяїн присунув до себе сир, залпом випив вино і став їсти. Власник каравели голосно плямкав, шматував руками м’ясо, пеленою сорочки витирав масні губи.
Випивши другий кубок, Дієго врешті помітив, що його гість нічого не їсть, і ображено спитав:
— Вашій високості не до смаку мій скромний сніданок?
Федя відчув себе не зовсім зручно й, повагавшись хвилинку, відповів:
— У нас кожен їсть із свого посуду…
По цих словах Кудряш дістав із рюкзака фарфорову чашку, складану похідну виделку з ложкою і почав снідати.
Побачивши, як спритно хлопчик бере їжу виделкою, капітан був страшенно здивований. Він не втаїв цього від Феді.
— Я об’їздив усю Європу, — вигукнув Дієго, — бував у Франції, Англії, відвідав Фландрію, плавав на гондолах по каналах Венеції, але ніде не бачив, щоб найбільш високопоставлені особи, навіть його величність король Іспанії, їли з таких маленьких вил!
Як тільки Федя поклав виделку на стіл, Дієго схопив її і спробував настромити боби. Та всі його зусилля були марні. Боби не хотіли настромлюватись і розкочувались по столу. Лаючись, Дієго облишив боби і став настромлювати шматки солонини. Це, здавалося б, просте заняття так зморило його, що на чолі виступив піт. Кудряш мимоволі розсміявся, спостерігаючи, з якими труднощами капітан опановує мистецтво користування виделкою.
Після кількох невдалих спроб капітану пощастило нарешті настромити шмат солонини. Він уже, було, роззявив рота, але м’ясо зірвалося з виделки і впало на підлогу. Дієго з обуренням кинув виделку, нагнувшись, підняв м’ясо і, не витираючи його, поклав до рота. Розжовуючи солонину, капітан бурмотів щось про придворних франтів, які понавигадували різних хитромудрих штучок, що ними й поїсти як слід не можна.
Протягом сніданку хлопчик негр весь час стояв у кутку і спідлоба голодними очима стежив за кожним шматком, що його капітан клав до рота. Федя помітив це й покликав негра до столу. Але той навіть не ворухнувся, тільки злякано блимнув на капітана.
— Що ви, герцог! — замахав руками Дієго, розжовуючи сир. — Ви, либонь, забули, хто він. Це ж слуга, йому не місце за панським столом.
Феді стало жаль чорного хлопця, та він нічого зробити не міг.
Сніданок наближався до кінця, і Федя попрохав у негра чаю, оскільки не знав, де знаходиться камбуз. Капітан і негр, не розуміючи, знизали плечима. Кудряш повторив своє прохання.
— Чорношкірий у мене слугує недавно, — сказав Дієго, — і погано розуміється на сортах вин.
“Мабуть, я ще недостатньо знаю іспанську мову, — засмутився Федя, — коли не вмію пояснити, що хочу чаю, а не вина”.
Кудряш не здогадувався, що не тільки малий слуга, але й капітан, не могли знати, що таке чай. І не дивно. Лише в першій половині XVII століття голландські купці, відвідавши острів Яву, привезли його звідти в Європу…
— Дякую, вина я не хочу, краще вип’ю води, — сказав Федя і простяг негрові голубу з білими горошинами фарфорову чашку.
За хвилину хлопчик повернувся, але передати Кудряшеві чашку не встиг. Несподівано корабель гойднуло, і негр, не втримавшись на ногах, упав. Голуба чашка брязнула об підлогу і розлетілася на скалки. Капітан зіскочив з місця з перекошеним від гніву лицем.
— Іржавий якір тобі в бік, мерзенний рабе! — заревів він, схопивши за плече на смерть переляканого негра. — Чи знаєш ти, що ця чашка коштує дюжину таких ось чорношкірих? Та що там дюжину?! Сотню! Адже це фарфор! — І капітан з такою силою штовхнув хлопчика, що той відлетів у протилежний куток каюти.
“Негідник! — спалахнув Федя. — Хто йому дав право бити хлопчика?.. І завіщо? За чашку!”
Забувши, що він бранець і що перед ним грізний капітан — повновладний господар на кораблі, піонер, стиснувши кулаки, кинувся на Дієго.
З несподіванки капітан розгубився. Він не міг подумати, що Федю обурило його ставлення до негра. Капітан не мав сумніву в тому, що гнів юного герцога викликаний втратою такої надзвичайно коштовної речі, як фарфорова чашка.
Відступивши від гнівного хлопчика, він, вибачаючись, сказав:
— Жалкую, що не зможу відшкодувати вам збитку, якого завдав цей чорношкірий. Фарфору в мене немає… Хитрі китайці досі не відкривають таємниці, а в Європі ніхто не вміє його виготовляти. Навіть Гуго, що вивчав книги всіх арабських академій у Кордові, як не намагається, рецепту відшукати не може… О, коли б він тільки його знайшов! Адже фарфор розцінюється на вагу золота. Я був би найбагатшою людиною в світі! — І у Дієго пожадливо блиснули очі. — Любий герцог! Будь ласка, зводьте рахунки з негром самі, як вам забажається. Віднині він ваш раб!
Кудряш не повірив власним вухам. Як? У нього тепер свій раб? Про торгівлю рабами Федя читав тільки в книгах та в підручниках з історії. І, правду кажучи, ніколи серйозно про це не думав. А зараз йому у власність віддають хлопчика, який відрізняється від нього, Феді, тільки кольором шкіри!.. Як же так, що він, піонер, стане рабовласником?! Ні, нізащо! Йому не потрібні раби…
Кудряш глянув на заплаканого змарнілого хлопчину з гострими лопатками, з рубцями від частих побоїв, з очима, що з недитячим смутком дивилися на світ, і серце його боляче стислось. Він вирішив хоч трохи полегшити долю нещасного і вимовив:
— Гаразд, я згоден.
Дієго вдоволено потер руки. Радий, що все скінчилося так удало, він залпом випив ще два кубки вина й, вклавшись на скрині, незабаром захропів.
- Предыдущая
- 11/42
- Следующая