Народные русские сказки А. Н. Афанасьева в трех томах. Том 3 - Афанасьев Александр Николаевич - Страница 62

62

№456 [366]

«Що то за суш така! — казав пан писар пану голові. — Колиб-то дощик зпризнув — то усе б полізло із землі». — «Ковінька[367] тобі на язик, пане писарю! — кає голова. — Уже ж там у мене три жiнки, да не дай же то боже, як вони вилізуть!»

№457 [368]

Заснув мужик на возі да і наiхав на верству?; коні стали, мужик і проснувся да й кає: «Оце бісова тіснота! Да що то за розумні люди були: не знали, де постановити верству?!»

№458 [369]

Продав Грицько борошно[370] в губерніi[371] і купив собі добрі шкапові[372] чоботи[373], вимазав iх добрим дьогтем і напився губернськоi горілки[374] всмак[375], так що ледве[376] виліз з губерніi. Далі вже не міг іти, упав на шляху[377] да і заснув, а москалі шли да і зняли чоботи. На другий день уранці iде мужик з того села, з якого був і Грицько. Ото він, бач — той, що iхав, підходе до Грицька да і буде його: «Вставай, кажу, Грицько!» — «Да ще рано», — кає Грицько. «Да яке тобі рано?» — «Геть[378], кажу тобі!» — кає Грицько, розсердившись. «Бач, ще й гнівається! Прийми хоч ноги з шляху, дай проiхати». Глянув Грицько на своi ноги і баче, що нема чобіт, да і кає: «Се не моi, моi в чоботах!»

№459 [379]

«Що це з тобою робиться? — кає батько свому синові. — Чи у тебе лихоманка, чи що, що ти нічого і не iси? Чи iв ти сьогодні що?» — «Ні, — кає син, — мати уранці дала краюшку хліба, да черству, я хотів в ведро обмочити, да не влізла, дак я і сухую згриз; більш[380] ничого не iв».

№460 [381]

Сів Охрім з своєю жінкою Солохою на великопісні запуски[382] запускати. Солоха чи що з’iла, чи не з’iла, а Охрім усе поiв, і печене, і варене, да ще он цілу макитру[383] гречаних вареників вм’яв[384], і не здужа, сердега, вже встати з покуття да й кає жінці: «Солоха, Солоха! Ке[385] лишень сюда подушки». —

«На що тобі? Хіба на примосці місця мало?» — «Ох, лишечко ж мені!» — гвалтує Охрім. «Да що там таке з тобою?» — «Ох, голубочко ж моя Солоха! Скажи ж мені: чи усі миряне сьогодні iли вареники?» — «А як же, усі!» — «Про-о-пали ж теперічки усі миряне!»

№461 [386]

Зібралися з нашого села хлопці, може iх там було із семеро або й більш. Да пішли в губернію на ярманок. Ходять собі по ярманку да й думають, щоб то губернське купити, да таке, щоб усім було в диковину. Аж зирк, москаль несе фузію[387]! «А що, браця, — кає коваль[388], — чи не купимо фузію у москаля?» — «А що ж, — гукнули[389] хлопці, — коли куповать, то й купимо!» Ото й купили фузію, купили маку — се то бач, пороху купили і шроту[390], да й пішли додому. Ідучи дорогою, один хлопець кає: «А що, браця, трельнимо[391] з фузіi!» — «Коли трельнимо, то й трельнимо!» — «А хто буде триляти?» — питає один. «Да хто ж, — гукнули усі, — як не коваль, се вже звісно!» Ото коваль узяв фузію, усипав в неi жменю[392] маку да і хотів уже триляти. «Тривай[393], тривай! — гукнули хлопці. — А ще ми не сипали маку». — «Ну, сипте і ви» — кає коваль. Хлопці повну фузію насипали маком да й кажуть: «От теперечки триляй, а ми з боків станемо да будемо дивитись[394], як вона пальне»[395]. — «А куди триляти?» — питається коваль. «Да туди, на татарву», — гукнули хлопці. Коваль трельнув — і фузію упустив і сам упав, а після як очунявся[396] да поглядів, що вся у нього морда в пасоці[397], а хлопці — де який без очій, а де який зовсім мертвий лежить, аж жах[398] його пройняв. А далі і кає: «Оце бісова фузія! Скільки тут людей побила! Чого ж вона наробила[399] у татарви?»

№462 [400]

«Прохоре! — кає Омелько. — А на шо оце у тебе висе рушниця[401], хіба ти умієщ триляти?» — «От таке! — каже Прохір, — атож і не умію? Ластівку кулею[402] так і зчешу». — «Еге, а зіб’єш кулею у мене з голови шапку?» — «Зіб’ю». — «Ні, не зіб’єш!» — «Ні, зіб’ю». — «А шо?..» — «Кварту горілки». — «Добре!» Ото і пішли Прохір і Омелько у поле; сів Прохір на пні, а Омелько відміряв[403] п’ятнадцять ступенів да й ціле прямісенько в Прохорову кучму[404], а Прохір тільки зна натягує шапку, шоб не збив ii Омелько. Трельнув Омелько. Прохір як сніп покотився. «А шо, — кає Омелько сам собі, — не збив, пропала кварта горілки!» А далі як підійшов да побачив, шо Прохір зовсім умер, зняв з його кучму — аж куля наскрізь голову пробила. «Еге, — сказав сам собі, — оце я понизив!»

вернуться

367

Закорючка.

вернуться

368

AT —. СУС — 2062*. Язык украинский. Варианты не отмечены.

вернуться

369

AT 1288*. Язык украинский. Кроме данного в AT учтен финский вариант. Опубликован еще один украинский анекдот в сб. Веселий оповідач. Упоряд. Б. Грінченко, Киiв, 1913, № 122.

вернуться

370

Муку.

вернуться

371

В губернском городе.

вернуться

372

Шкаповый — яловый, то есть сапоги из телячьей кожи.

вернуться

373

Сапоги.

вернуться

374

Водки.

вернуться

375

Всласть.

вернуться

376

Едва.

вернуться

377

На дороге.

вернуться

378

Прочь.

вернуться

379

AT —. СУС — 2064*. Варианты не отмечены.

вернуться

380

Больше.

вернуться

381

AT —. СУС — 1446*. Язык украинский. Варианты не отмечены.

вернуться

382

Великопостное заговенье.

вернуться

383

Большая глиняная ендова, сосуд.

вернуться

384

Умял, съел.

вернуться

385

Дай.

вернуться

386

AT 1228. В AT учтены варианты в балтском, балканском, германском и русском материале. Русских вариантов — 5, украинских — 3, белорусских — 2

вернуться

387

Ружье.

вернуться

388

Кузнец.

вернуться

389

Закричали, воскликнули.

вернуться

390

Дроби.

вернуться

391

Стрельнем.

вернуться

392

Горсть.

вернуться

393

Погоди.

вернуться

394

Смотреть.

вернуться

395

Выпалит.

вернуться

396

Очнулся.

вернуться

397

В крови.

вернуться

398

Ужас, страх.

вернуться

399

Наделала.

вернуться

400

Отчасти AT 1228.

вернуться

401

Ружье.

вернуться

402

Пулею.

вернуться

403

Отмерил.

вернуться

404

Кучма — особенный род крестьянской шапки.

вернуться

405

AT —. СУС — 2084*. Украинских вариантов — 2, белорусских — 1.