Людина, що знайшла своє обличчя - Беляев Александр Романович - Страница 80

Привізши маленького Аврелія у Дандарат, містер Боден мав тривалу бесіду з директором школи Пірсом-Бхаравою і дав йому вказівки: життя і фізичне здоров’я Аврелія Гальтона треба зберегти будь-що. Щождо нервової системи і психіки, то вони мають бути розладнані вкрай. Загальноєвропейської освіти Аврелію ні в якому разі не давати. Розумово не розвивати. Ніяких практичних знань, ніякої обізнаності з життям. Якщо не вдасться довести до божевілля, тримати його принаймні в стадії інфантилізму — на ступені розвитку дитини.

Пірс швидко зрозумів, що від нього вимагають, і обіцяв зробити з Аврелія класичного ідіота. Не так швидко, та все ж домовились і про гроші.

Цілком задоволений, Боден повернувся в Лондон. Весь звіт компаньйонові про поїздку складався з двох слів: «Ол райт!» — і Хезлон більше ні про що не питав.

Пірс двічі на рік надсилав Бодену і Хезлону офіціальні звіти для опікунської ради і неофіціальні повідомлення.

Спочатку вони були дуже втішні. Але згодом почали з’являтися такі фрази: «Аріель—Аврелій, на жаль, виявився важким учнем», — і компаньйони чудово розуміли, що це означає.

Але вони не втрачали надій. У крайньому разі, якщо Аврелій і не стане божевільним, все ж неважко буде дістати визнання його недієздатності. Боден і Хезлон у кожному звіті опікунській раді писали про розумову відсталість, дефективність свого підопічного. Коли ж він повнолітнім юнаком з пушком на губах з’явиться перед лікарською експертизою, опікунською радою і судом і не зможе відповісти на звичайні запитання: «Який сьогодні день, якого місяця, скільки вам років, якої ви національності, віросповідання тощо?» і на кожне запитання відповідатиме незмінне: «Я не знаю», — його недоумкуватість стане очевидною для всіх. Решту докінчать дружні взаємини з судовомедичними експертами і членами опікунської ради.

Так минали роки. До повноліття Аврелія залишилося кілька місяців, коли надійшов лист, що змусив Бодена ввімкнути репродуктор.

Пірс повідомляв про те, що курс навчання в школі Дандарат Аврелій закінчив, але він, звичайно, може залишитися в ній до повноліття.

Оскільки «розумовий стан Аврелія—Аріеля Гальтона, на жаль, залишає бажати кращого», то він, Пірс, змушений був піддати Аріеля спеціальному лікуванню за методом професора Хайда, «містери Боден і Хезлон знають, який це досвідчений лікар і глибокий учений. На превеликий жаль, навіть втручання професора Хайда не змогло помітно вплинути на розумові здібності Аріеля, але дослід все ж не минув безрезультатно: Аврелій несподівано для всіх і самого містера Хайда дістав незвичайну і воістину чудову здатність, в яку важко повірити, якщо не бачити її на власні очі: здатність підійматися в повітря без будь-якого апарата. Цей божественний дар робить Аріеля надзвичайно корисним для великої мети, яку ставить перед собою наша організація».

В чернетці Пірс спочатку написав був «неоціненним», але потім виправив на більш обережне: «надзвичайно корисним».

«І якщо шановні містери Боден і Хезлон не заперечують, то ТТ і ТОЗ (що означало Теософічне товарист о і Товариство окультних знань) готові негайно використати Аріеля в своїх намірах, певна річ, після того, як він буде визнаний недієздатним».

Нарешті старання диктора знадобилось: присунувшись до Хезлона, Боден сказав:

— Чи не збожеволів бува Пірс?

— Це трапляється з тими, хто має справу з ненормальними, — відповів Хезлон, кивнувши головою.

— Як би воно там не було… — і, не доказавши, Боден почав щось швидко писати на телеграфному бланку. Написавши кілька рядків, він передав Хезлону бланк, той прочитав:

«Ніяких кроків до одержання наших вказівок. Вживіть усіх заходів охорони.

Боден, Хезлон».

Хезлон кивнув головою і передав клеркам через віконце телеграму, надписавши адресу.

— Мабуть, одному з нас доведеться поїхати, — сказав Хезлон.

— Доведеться, — погодився Боден.

І компаньйони, втупившись один в одного, обмірковували нову ситуацію.

— Джейн… — після паузи сказав Боден, спрямовуючи думку свого компаньйона.

— Так, — відповів той.

І вони поринули в розмірковування, глибині яких могли б позаздрити йоги.

Розділ восьмий

ПЕРЕШКОДА

Обмірковуючи будь-яке питання, що стосувалося доті Аврелія, опікуни не могли не думати про Джейн. Вона була його сестрою і можливою спадкоємицею. Та головне — вона була Джейн. її характер завдавав опікунам багато прикростей і неприємностей. Для них вона була перешкодою, вічним клопотом. Боден і Хезлон ненавиділи її.

Ще в дитинстві Джейн відзначалась норовистістю ї непокірністю. Коли ж вона підросла, то почала виявляти до опікунів явну недоброзичливість і недовіру. Бо-ден і Хезлон з часу від’їзду Аврелія до Індії намагались переконати дівчину, що її брат — душевнохворий, що він лікується і побачення з ним неможливе, бо це пошкодило б йому. Але вона вперто повторювала: «Я не вірю вам. Де ви його ховаєте? Я хочу його бачити».

Поки Джейн перебувала під опікою, Боден і Хезлон сяк-так справлялися з нею. Але вона була старша за Аврелія, кілька місяців тому настало її повноліття, яке вона ознаменувала актом чорної невдячності по відношенню до опікунів: для управління своїм майном Джейн запросила найлютішого ворога і конкурента Бодена та Хезлона — адвоката Джорджа Доталлера — і видала йому повну довіреність на ведення всіх своїх справ. Від Джейн і Доталлера тепер можна було чекати всіляких каверз і неприємностей.

Тільки вчора вона зробила безтактний вчинок, що обурив шановних компаньйонів до глибини душі: з’явилася до них у контору разом із своїм новим порадником і зчинила справжній скандал, голосно вимагаючи — так, що могли чути клерки, — вказати місцеперебування брата і загрожуючи звернутися до суду.

Боден з обуренням протестував «проти цього грубого втручання в їх опікунські права».

— Про свої вчинки ми зобов’язані давати звіт лише опікунській раді, — сказав він.

— В такому разі я сама звернусь до опікунської ради і змушу її повідомити, де перебуває мій брат! — вигукнула дівчина і, навіть не подавши руки, пішла з своїм адвокатом.

І Джейн може добитися свого. Вона не зупиниться й перед тим, щоб поїхати в Індію на розшуки брата. А що як знайде його в ролі якоїсь літаючої людини під антрепризою теософів і окультистів? Який скандал тоді буде! Треба будь-що затримати її від’їзд, а тимчасом…

Боден відвів погляд од очей свого компаньйона і швидко настрочив текст нової шифрованої телеграми Пірсу:

«Аврелія сховати в надійному місці. Будьте готові до приїзду його сестри.

Боден, Хезлон».

Пірс знає всі обставини. Боден ознайомив з ними Пірса ще тоді, коли привозив Аврелія.

В опікунській раді Джейн може дістати тільки адресу вигаданої «школи-санаторію для нервовохворих дітей». Звичайно, вона не знайде цієї школи. Та коли б дандаратівці здуру почали показувати літаючу людину, то звістка про таке чудо, звичайно, облетіла б не тільки всю Індію, але й весь світ, і, перебуваючи в Індії, Джейн, напевне, захотіла б побачити це чудо. Припустімо, Аврелія вона не впізнає, він уже майже повнолітній юнак, а бачила вона його дитиною. Та все ж треба виключити всяку можливість їх зустрічі.

Не встиг Боден перекинути Хезлону бланк телеграми, як клерк простягнув через віконце руку і поклав на стіл Бодена тільки що одержану телеграму, передану по радіо:

«Аврелій сховався. Організовуємо розшуки.

Пірс».

Спочатку Боден навіть нічого не зрозумів. Не встиг він надіслати телеграму з наказом сховати Аврелія, як одержує повідомлення про те, що Аврелій сховався. Схований, можливо? Телеграфна помилка? Але фраза «організовуємо розшуки» говорила про інше.

— Полетів-таки! Роззяви! — просичав Боден ї шпурнув телеграму таким розпачливим жестом, що вона мало не влучила в обличчя Хезлону,

Хезлон прочитав, і вони знову, мов сичі, втупилися один в одного.