Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Хлопці з карного розшуку - Скорин Игорь Дмитриевич - Страница 60
— Тоді йди. Увечері чекай у чайній. Мені час збиратися.
Олександр поспішав. Учора вони з Мудриковим домовилися йти до партійного комітету копалень.
Секретар парткому, кремезний, бородатий, який чимось нагадував Дорохову мисливця Кир'яна, знайомого йому по справі Гришки Міжнародного, прийняв їх доброзичливо.
— У вас до мене довга розмова? Ну, коли так — чекайте. Сидіть тут, таємниць у мене не передбачається.
До кабінету зайшли двоє хлопців років по дев'ятнадцять, а може, й менше, вони потопталися посеред кімнати, один вийшов наперед, мнучи в руках шапку.
— Дядьку Гошо! Відпусти нас із Єнькою. Як рідного батька просимо. Хіба ми гірші за інших? Знову татуньо велить з ним збиратися. Допоки в тайзі тинятимемося, війна закінчиться.
Секретар вийшов з-за столу, обійняв обох хлопців за плечі — всі троє виявилися однакові на зріст, — ласкаво умовляючи, підштовхував хлопців до дверей.
— Не можна вам, козаки. Ніяк не можна. Недарма за вас трьох клопоталися. Копальням потрібне м'ясо, а на війну хутро. Тож ви подавайтеся в тайгу. Може, й лосятини зуміємо на фронт відправити.
Наступний відвідувач був літній щуплий чоловік, він поспіхом підійшов до секретаря, потис руку і, не сідаючи на запропонований стілець, почав розповідати:
— У неділю я Коську взяв, і жінка моя за нами подалася. Пішли ми на торішні відвали, ну, туди, де відпрацьована порода з шахти подавалася. Півдня мили з холодком, не кваплячись. І знаєш, Георгію, скільки вийшло? Без чогось п'ять грамів. А з Коськи який робітник! Йому дев'ятий рочок усього. Ось, думаю, піду, Георгієві розповім. Може, там, на тих відвалах, старательську промивку розгорнути? Залишилося там золото. Його й дітлахи, і жінки легко можуть добути. Подумай над цим ділом. Якщо їх загітувати, копальневому планові була б підмога…
Слідом за ним галасливою ватагою увалилося до кабінету чоловік п'ятнадцять старателів, їхній бригадир, стариган, з потайної кишені, пришитої до підкладки тілогрійки, дістав невеликий аркуш паперу, обережно розгорнув, розправив на широкій, обвітреній зашкарублій долоні й мовчки поклав на стіл перед секретарем.
Секретар глянув на аркуш, так само бережно взяв його до рук і почав читати вголос:
— «Квитанція № 74815, видана Центральною касою Жовтневого копальневого управління. Прийнято від бригади № 3 денний намив золота в кількості чотирнадцяти кілограмів п'ятисот тринадцяти грамів у фонд оборони».[4] Спасибі вам, товариші, за цей подарунок фронтові,— розчулено промовив секретар і міцно потис руку кожному.
Пішли задоволені собою копальники, і секретар, звертаючись до працівників міліції попросив розповісти про свою справу.
Дорохов дістав з папки копію протоколу допиту Пєскова.
— Прочитайте, потім розповім усі подробиці.
В міру того як секретар читав, здивування на його обличчі заміняла зацікавленість. Олександр, спостерігаючи, розклав на столі кальку, на якій була скопійована карта з старої сорочки.
— Наше керівництво доручило мені передати цю карту управлінню копальнями, хай ваша розвідка розбереться як слід. Що, як і справді там тонна золота?
Секретар роздивився кальку, знову прочитав місце в протоколі, де Пєсков називав деякі орієнтири, і підтвердив:
— Чував я колись розмови про той караван, але не знав, що є карта. Можливо, це тайгова байка — старателі люблять всякі історії один одному передавати, — але перевірити треба. За розповідями різними не раз знаходили багаті родовища. Спасибі. Перевіримо. Наша геологорозвідка не тільки сама родовища шукає, а й прислухається до старих людей. — Секретар згорнув кальку й поклав у папку. — Зараз з ними пораджуся.
А Дорохов провадив далі:
— Але до вас ми прийшли з Мудриковим з іншого приводу, з проханням. Дайте нам трьох комуністів на допомогу для затримання бандитів. За тиждень думаємо впоратися. За групою Агєєва вже є кілька зухвалих пограбувань, крім того, він цю карту в оригіналі бачив.
— Що стосується помічників, дам. Бачили двох молодців, що до мене заходили? Брати, однолітки, обидва комсомольці, мисливці, сміливі хлопці. Пошли, Мудриков, кого-небудь до Вавілових, хай зайдуть до мене обидва, а я ще одного підберу. Банду справді треба брати якнайшвидше. Коли ще в чомусь буде потрібна допомога, приходьте. — Секретар попрощався по-тайговому: — В добрий час вам.
— І вам того ж, — весело відповів Олександр.
Ще два дні пішло на лаштування, і рано-вранці вся оперативна група виїхала з копалень. Дорохов наполіг, щоб Мудриков сів з шофером і показував дорогу, а сам заліз у кузов. Він хвилювався і хотів дорогою краще придивитися до своєї оперативної групи. Брати озброєних злочинців з тим, кого не знаєш, завжди ризиковано. Працівник карного розшуку та дільничний були досвідчені люди, і один міліціонер також не викликав сумніву, а ось другий Олександрові не сподобався. Був він якийсь занадто франтуватий і весь час базікав без упину. Мисливці, особливо третій, уже в літах, завдання партійного комітету сприйняли серйозно. Коли їм запропонували одержати зі складу гвинтівки, всі троє відмовилися.
— Свої карабіни візьмемо. Коли до стрілянини діло дійде, то наша зброя перевірена, не підведе.
У кузові машини вони влаштувалися разом — утрьох. А між ними вмостився Льошка. Брати Вавілови спробували були з'ясувати, хто він та що, але Чипізубов щось буркнув, і вони відчепилися. Їхали мовчки, думаючи кожен про своє.
Коли до Овсянки залишилось якихось три кілометри, переїжджаючи по кризі через річечку, застряли. На бистрині проломилася крига, й обидва задні скати опинилися у воді. Поки вовтузилися, витягаючи машину на берег, вимокли до рубця й добряче позамерзали. В Овсянку прибули потемки.
У місцевого дільничного обсушилися, переночували й уранці на трьох санях рушили далі. Гвинтівки й карабіни загорнули в мішковину і сховали в санях, щоб зустрічні не помітили й не почали сушити голову, куди це й чого подалися в ліс по Зеї-річці десять чоловіків із зброєю. До місця їхати треба було цілих два дні. А там, зупинившись у селі, вже діяти. Що швидше наближалася розв'язка, то дужче Олександра Дорохова охоплювало хвилювання. Він знав за собою цю особливість. Заспокоєння і холодний розрахунок приходили одразу з початком дій, а до того часу мучили сумніви: чи все зробив? Чи нема прорахунку? Зараз, сидячи в санях, Дорохов навіть не помічав краси зейських тайгових берегів. Усі думки захопила наступна операція. Агєєв — утікач, є банда, їх треба брати. І брати негайно. Тим більше, що Пєсков дав йому адресу. Просто гріх нею не скористатися. Але на цю явку будь-кого не пошлеш. Стали підшукувати підходящу людину, розвідника, який зміг би не тільки увійти в довір'я до Агєєва, але й підвести бандитів під оперативний удар. Дорохов запропонував Чипізубова. Склали план, затвердили в начальства. Викликали солдата Чипізубова з учбового полку, забезпечили документами, а їх потрібно було два комплекти. Один справжній — для комендантів та інших властей, другий підроблений — для Агєєва. З других документів мало бути видно, що Льонька ніякий не поранений і ніхто не давав йому відпустки, а зладив папери він сам, злодій-рецидивіст Козубець, щоб добратися до нього, Агєєва. Перш ніж відправити Чипізубова в тайгу, довелося познайомити його з Пєсковим, і не просто познайомити, а дати можливість удосталь наговоритися. Мало було знати в лице Севастяна Пєскова, довелося Чипізубову вивчити його манери, мову. Адже Агєєв не дурень і зрозуміє, що Пєсков не віддасть, не довірить карти першому стрічному. Не віддав же він її навіть Агєєву. Значить, Льошка йому друг, а раз друг, то повинен знати все, що може бути відомо близькій людині, про якісь задуми, про сім'ю. Непросте це діло — підготувати такого розвідника.
Зігрівшись у санях, Дорохов подивився на Чипізубова, який влаштувався поруч. Виявилося, спить собі розвідник сном праведника. Начебто післязавтра не йому вирушати на побачення з бандитами.
Наступного дня оперативна група вийшла на свій останній перехід. Надвечір треба було зупинитися в селі, звідки далі вранці розвідник мав іти сам. Удень Дорохов відчув недобре. Ще вчора міліціонер, той, що молодший, скаржився на головний біль, а зараз його морозило. Мудриков дав йому півкухля спирту і звелів решту дороги лежати в санях. Але не тільки хвороба міліціонера стурбувала Олександра. Він помітив, що й розвідник тримався якось дивно. Запропонували і йому ковтнути спирту, але він навідріз відмовився, частину дороги біг слідом за саньми, поплескуючи себе по ногах і грудях, наче замерз і хоче зігрітися. Увечері, тільки-но розташувалися на ночівлю у сільській Раді, стало зрозуміло, що захворів і Чипізубов. Він увесь аж пашів. Розшукали місцевого фельдшера, градусник показав тридцять дев'ять і вісім. Фельдшер довго вислуховував і вистукував хлопця і під кінець заявив, що в нього запалення легенів. Прописав аспірин, гірчичники й постільний режим.
вернуться4
Факт достовірний.
- Предыдущая
- 60/65
- Следующая
