Таємний посол. Том 2 - Малик Владимир Кириллович - Страница 140

Арсен обняв їх за плечі, міцно притиснув до грудей, а потім легенько відштовхнув од себе.

— Ну, йдіть! А ми зі Златкою трохи постоїмо тут…

Вони зосталися вдвох. Стояли на високому шпилі і довго дивилися в той бік, куди поїхав пан Мартин з новою родиною. Потім козак заглянув коханій в очі, що синіли густо, як море… Як він любить дивитися в їхню бездонну глибину! Як він рвався до них! Скільки доріг сходив, щоб нарешті мати змогу кожного дня милуватися їхньою красою! У скількох смертей видерся з пазурів, щоб не вицвіли вони від сліз і туги!

Ніжно взяв її голівку шкарубкими, мозолистими руками, осипав обличчя поцілунками.

— Златко! Люба моя!

— Арсене!

Тремтіло сповнене весняними пахощами повітря. І небо, мирне, безхмарне, дивилося на них з високості й усміхалося радісно від розкоші й щастя.

Сіли. Арсен поклав голову на коліна Златці й заплющив очі. В одну мить промайнули перед його внутрішнім зором страшні картини минулого — неволя, втеча, бої, походи… Для чого те все? Кому потрібні муки і кров, злигодні й смерть людська? Чиє сповнене чорної злоби серце бажає погромів, пожарищ, руїн? Хіба мало на світі простору, сонця, тепла? Хіба щастя не у відчутті того, що ти живеш, дихаєш запашним повітрям рідної землі, насолоджуєшся усмішкою милої і теплом її ніжних рук?

Арсенове серце мліло і завмирало від незнаної досі втіхи й пестощів. Златка цілувала його очі, тонкими пальцями перебирала кучерявого чуба, гладила тверді, зарубцьовані шрами. Побачивши за вухом слід від кулі, нагнулась, припала до нього губами.

— Арсенчику, важко тобі доводилося? — прошепотіла.

— Важко.

— Ти більше ніколи не кинеш мене? Правда? Будемо відтепер завжди разом?

— Будемо, Златко! Будемо, люба!

Вони замовкли. Златка дивилася в безмежний простір, заколисана щастям і радісним весняним співом жайворонка. Арсен щокою притулився до її теплого коліна, теж вслухався в неповторну музику весни.

Раптом його вухо вловило ледь чутний тупіт копит. Він підвівся, глянув довкола. Ген–ген на виднокрузі мчить якась темна цятка. Що воно? Чи то вітер гонить перекотиполе безкраїм степом, чи вершник поспішає з важливою звісткою?

Арсен пильно вдивляється в далину. Ні, не перекотиполе! Швидко, то зникаючи на хвилину в невидимій звідси балці, то виринаючи на зелених пагорбах, наближається та чорна цятка.

Гонець!

Уже видно, як жевріє, мов головка будяка, малиновий верх його шапки, іскряться проти сонця самоцвіти на піхвах здобутої в боях дорогої шаблі. Летить бистрокрилим птахом дужий кінь…

Златка стривожено простежила за Арсеновим поглядом і теж побачила вершника.

Хто то? Куди він мчить? Невже знову війна?

Арсен мовчки пригорнув кохану до грудей, ніби хотів назавжди захистити її від усього лихого на світі. А серцем слухав далечінь, і йому вже вчувалися звуки козацьких сурм, що кличуть у похід, іржання бойових коней на коротких привалах, приглушені голоси товаришів і ледь чутний брязкіт зброї в тривожній тиші ночі… І зрозумів він, що його щастя коротке. От–от життя знову покличе на тяжку нескінченну дорогу, назустріч вітрам і грозам… Бо й само ж воно — дорога без кінця!

1964—1974

Лубни

notes

Примітки

1 Абшитований — відставний.

2 Попович — гетьман Іван Самойлович, що був сином попа.

3 Орта ( тур.) — рота, загін.

4 Орта ( тур.) — рота, загін.

5 Хондкар ( тур.) — людиновбивця, один із титулів султана.

6 Сейбани ( тур.) — яничарські казарми, військові підрозділи.

7 До праотців ( лат.).

8 Паперть — ґанок церкви.

9 Козлов (по–татарському Гезлев) — сучасна Євпаторія.

10 Кафа — Феодосія.

11 Калга ( тат.) — друга після хана особа в ханстві.

12 Мубашири ( тат.) — ханські урядовці, збирачі податків, які складали десяту частку здобичі на користь ханської казни.

13 Диван — державна рада в султанській Туреччині.

14 Намаз — мусульманська молитва, яку читають п’ять разів на день.

15 Міндер — подушка для сидіння.

16 Не не ( тат.) — мати.

17 Мошкови — тобто москови, московіти. Так татари називали всіх підданих Московської держави.

18 Нуреддін — другий після калги намісник престолу в Криму.

19 Каді, кадій — духовна особа, що має обов’язки судді.

20 Яли агаси ( тат.) — прибережний ага, намісник кримського хана в Білгородській орді.

21 Аталик ( тат.) — наставник–вихователь, що навчає підлітка з вельможної сім’ї військової справи.

22 Ода ( тур.) — кімната; одаліска — наложниця.

23 Кетхуда ( тур.) — начальник, представник османського сановника.

24 От–кулу ( тур.) — загін кінноти.

25 Сердар, або сераскир ( тур.) — командуючий діючої армії.

26 Сулейман Кануні (Законодатель) — турецький султан (1520—1566).

27 Зеємат ( тур.) — поміщицький маєток, що давався спагії за військову службу.

28 Райя, реайя (тур.) — залежні селяни.

29 Челенк ( тур.) — срібна медаль за хоробрість.

30 Сераль ( перс.) — палац.

31 Гарем ( тур.) — жіноча половина сералю, султанського палацу.

32 Країна Золотого Яблука — Західна Європа, зокрема Австрія.

33 Доломан ( тур.) — довгий верхній одяг.

34 Мобейн ( тур.) — так урочисто називають чоловічу половину сералю — селямлик.

35 Уй я уй! ( тур.) — Земний бог!

36 Долбанд ( тур.) — висока шапка знатної особи.

37 Єди Куле — фортеця у Стамбулі, політична тюрма.

38 Курфюрст ( нім.) — князь.

39 Джизьє ( тур.) — подушне з немусульман.

40 Каменіче ( тур.) — Кам’янець–Подільський.

41 Хондкар ( тур.) — один із титулів султана.

42 Кизляр–ага ( тур.) — дівочий начальник, євнух–наглядач.

43 Аллах екбер ( тур.) — великий Аллах.

44 Кадуна ( тур.) — дружина султана, яку він вибирає собі з числа чужоземних рабинь. З туркенями султани не одружувалися.

45 Капуджі ( тур.) — страж, охоронець.

46 Чорбаджі ( тур.) — старшина, офіцер.