Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Слід веде до моря - Малик Владимир Кириллович - Страница 37
— Ура! — вигукнув Сергій і почервонів.
Олена Калістратівна щасливо засміялася.
— Заходьте, будь ласка. У неї вже є гість.
Вона пішла попереду і відчинила двері до Галинчиної кімнати. Звідти долинув голос Хвостенка.
— Гм, Хвостенко! — аж наче прошипів Сергій. — Знову! І що йому тут треба?
Побачивши друзів, а серед них Сергія, Галинка спалахнула і поволі підвелася з стільця. Стояла вона твердо, тримаючись лівою рукою за бильце ліжка. В її голубих очах світилася радість.
— Ходжу. Ось дивіться! — і ступила кілька кроків по кімнаті.
— Обережно, донечко! — застерегла Олена Калістратівна.
— Не бійся, мамо, все буде гаразд!
Коли Олена Калістратівна зачинила двері, Галина запросила всіх сісти.
Друзі сіли, але почували себе ніяково в присутності Хвостенка, який не вимовив жодного слова.
Кмітлива Галинка перша почала розмову.
— Владик приніс мені «Графа Монте-Крісто». Читали?
— Я читав.
— Я теж.
Сергій мовчав, опустивши голову. Галинка глянула на нього своїми великими ясно-блакитними очима.
— А ти, Сергійку?
Сергій засопів.
— Не читав… Не траплялась мені.
— Так візьмеш, коли я прочитаю. Владику, можна, правда? — вона повернулась до Хвостенка.
Сергій сидів мовчки, відчуваючи, як починають паленіти його щоки.
Тим часом Хвостенко спокійно відповів:
— А чому ж, звичайно, можна. Таку книжку — просто гріх не прочитати!
— Ну, от і домовилися! — весело защебетала Галинка.
Вражений Сергій такої відповіді від Хвостенка не ждав після того, що трапилося на морі. Тому довгенько не міг отямитися і знайти, що сказати. Нарешті, коли мовчанка підозріло почала затягуватися, промимрив:
— Дякую… Прочитаю. Але нам уже час іти, бо ми забігли тільки на хвилинку.
— Чому так швидко? Посидьте! Пограємо в шахи або в доміно. Ну? — благально подивилася на Сергія Галинка.
— Ні, Галинко, ми поспішаємо, — підтримав друга Юрко. — Іншим разом пограємо.
Хвостенко теж підвівся.
— А ти, Владику? — спитала Галинка.
— Я теж піду…
Всі почали прощатися.
— Частіше приходьте! Буду ждати!
У дворі вони знову зустрілися з Оленою Калістратівною, яка несла від колонки відро води.
— Ви вже йдете? Так швидко?
— Ми ще зайдемо, — сказала Марта.
— Обов'язково! — додав Юрко і почервонів, помітивши на собі допитливий погляд учительки.
А Сергій, несподівано для всіх і, мабуть, ще більш несподівано для самого себе, випалив:
— Олено Калістратівно, ви вже нам з Юрком пробачте, будь ласка, ту нашу, ну, пам'ятаєте… нетактовність. Дуже просимо… Так вийшло негарно! Аж зараз соромно…
Він зніяковіло опустив очі. Щоки його паленіли. Чуб розвіявся і нагадував сорочаче гніздо.
Сергієві слова захопили всіх зненацька. Хвостенко аж рота роззявив з подиву. Не менше були здивовані Юрко і Марта.
Учителька поставила на землю відро. Однією рукою обняла Сергія за плечі й притягла до себе, а другою — скуйовдила його і без того розпатланий чуб. В її очах світилася материнська доброта.
— З тебе ще, видно, будуть люди, якщо ти й досі пам'ятаєш ту свою стару провину і просиш за неї пробачення! Я пробачаю, і не будемо більше згадувати старе!..
— Спасибі! До побачення! — вигукнув щасливий Сергій, і, випручавшись з її рук, шпарко припустив з двору.
Всі рушили за ним.
— До побачення, Олено Калістратівно! До побачення!
— Ходіть здорові!
Усміхнена вчителька ще довго стояла біля хвіртки і дивилася їм услід, аж поки вони не зайшли за ріг сусіднього будинку.
НЕСПОДІВАНИЙ ГІСТЬ
Дні минали за днями, а Дзвонар не з'являвся. Юрко вже звик вставати рано, лагодити вудочку і йти на Дніпро, до греблі. Тільки з острахом згадував, поглядаючи на календар, що ось-ось непомітно підкрадеться перше вересня — і доведеться сідати за парту. Хто ж тоді буде чатувати на Дзвонаря? Хто допоможе капітанові Федорченку?
Виходив з дому о дев'ятій ранку, на годину пізніше від матері. І хоча ніхто з них — ні він, ні Сергій, ні Марта — годинників не мали, не було такого випадку, щоб хто-небудь спізнився прийти на умовлене місце.
Сьогодні ранок видався сонячний, жаркий. Припікало через вікно так, що хоч зразу біжи до Дніпра і кидайся у воду. Про це якраз і думав Юрко, кінчаючи снідати.
Аж раптом пролунав дзвінок.
Підбіг до дверей, відтягнув засув і застиг від несподіванки: на площадці стояв батько.
Юрко сторопів.
— Здоров, Юрчику, — привітався батько. — До хати впустиш?
— Будь ласка, заходь, — сказав тихо, проковтнувши недожовану їжу. — Здрастуй!
Батько зайшов, і Юрко поспішно зачинив двері, ловлячи себе на думці, що йому не хочеться, щоб хтось дізнався про несподіваний батьків прихід.
У порожній квартирі гучно лунали їхні кроки.
Василь Петрович, видно, помітив збентеження сина і, лагідно усміхаючись, сказав:
— Ти боїшся, що мама повернеться і побачить мене тут?.. Не бійся, я ненадовго. Влаштувався працювати у вашому місті шофером. Глянь на вулицю: бачиш, яка красуня стоїть на тім боці! Новенька! Моя!
— То ти назавжди до нас?
— Може, й назавжди. Ти не проти?
— Я — ні…
— А мама?
— Мама — не знаю…
— Ти розповідав їй про мене?
— Розповідав…
— Ну?
— Не хоче й слухати!
Василь Петрович скрушно похитав головою.
— Шкода. Хоча я сам винен. Сам… — Він замовк і довго дивився у вікно. Потім хитнув головою, ніби скидаючи з себе важку задуму, обвів поглядом порожню кімнату і почав розгортати пакунок, що приніс з собою. — Ось, Юро, вам з мамою подарунки. Тобі — костюм, а мамі — відріз на плаття та духи.
— Добре. Дякую…
Юрко зашарівся. Костюм був, без сумніву, гарний. Але він дивився не на костюм, а на сувій матерії бордового кольору. Відріз на плаття! Мама любить бордовий колір… «Він мені до лиця», — не раз казала. І Юрко подумав, що мама буде задоволена таким подарунком.
— Ану, приміряй. Чи вгадав? — сказав батько, подаючи Юркові костюм. — Якщо замалий чи завеликий — обміняємо. Я домовився.
Юрко одягнувся.
Хотів подивитися на себе в дзеркало, але дзеркала не було.
Батько оглянув його зі всіх боків.
— Гарно! Твій розмір! Ну, носи на здоров'я…
Поки Юрко роздягався і складав костюм у кутку на газету, Василь Петрович обійшов кімнату, заглянув на кухню, у ванну.
— Юрко, — почувся з коридора його голос, — чи ти пам'ятаєш, що незабаром мамин день народження?
Юрко почервонів. Правду сказати, він зовсім забув про це. Але признатися батькові не захотів. Тому сказав твердо:
— Пам'ятаю!
— А що ж ти їй подаруєш?
— Ще не думав, — трохи знітився Юрко, бо й справді не думав про подарунок.
— Ти знаєш — у мене є ідея…
— Яка?
— Зробимо їй спільний подарунок! У мене є трохи грошей, і ми з тобою щось придумаємо. Але не зараз, бо я і так уже затримався. Тож заїду завтра чи післязавтра. Згода?
— Заїжджай.
— От і добре. Може, підвезти тебе?
— Ні, не треба. Я піду з товаришами до Дніпра.
— Тоді — бувай, — і батько, потиснувши Юркові руку, пішов.
Юрко деякий час стояв непорушний, схвильований батьковими відвідинами. Власне, чого йому хвилюватися, — подумав. — Адже сам хотів зустрітися з батьком. І зустрівся! І батько сподобався. Простий, щирий, привітний…
Звідки ж тривога, що якось непомітно, як прохолодний туман, закралася в серце?
НА ДАМБІ
Червоний поплавець застрибав, затанцював і раптом зник під водою. Юрко різким рухом підсік і поволі почав натягувати волосінь. Щось добряче піймалося на гачок!
Сергій сидів далеченько і нічого, звичайно, не бачив.
Тим часом вудлище забриніло ще дужче. Волосінь водило туди й сюди.
А вода забурувала, немов на глибині запрацював мотор.
- Предыдущая
- 37/41
- Следующая
