Втрачений символ - Браун Дэн - Страница 110

Ленґдон спантеличено обернувся до неї.

— Дюпон? Та це ж за кілька кварталів від Храмового дому! Ми ж можемо сісти на стоянці безпосередньо біля Храму!

Сато похитала головою.

— Нам треба увійти до будівлі тихо й непомітно. Якщо об'єкт зачує наше наближення...

— Ми не маємо часу! — заперечив Ленґдон. — Цей псих збирається убити Пітера! Звук гелікоптера навпаки може перелякати його і зупинити!

Сато поглянула на нього своїми холодними крижаними очима.

— Я вже сказала вам, що безпека Пітера Соломона не є моєю основною метою. Здається, я зрозуміло висловлююся.

Та Ленґдонові не хотілося вислуховувати ще одну лекцію з питань національної безпеки.

— Слухайте, я — єдиний на борту, хто знає, як треба правильно орієнтуватися в тому будинку.

— Охолоньте, професоре, — попередила його японка. — Ви перебуваєте тут як член моєї групи, і я змушу вас повністю зі мною співпрацювати. — Вона на мить замовкла, а потім додала: — Втім, зараз вже час повністю поінформувати вас про надзвичайну серйозність сьогоднішньої кризи.

Сато потягнулася під сидіння і видобула звідти лискучий титановий портфельчик. Вона відкрила його, всередині виявився надзвичайно складний і «наворочений» комп'ютер. Коли директорка увімкнула його, на екрані з'явився логотип ЦРУ, а також командний рядок для логіна.

Ввівши свій реєстраційний код, Сато спитала:

— Професоре, ви пам'ятаєте оту біляву перуку, яку ми знайшли у помешканні того чоловіка?

— Пам'ятаю.

— Так от — в ній ми знайшли оптоволоконну відеокамеру, сховану у волоссі.

— Прихована відеокамера? Щось я не розумію. Сато спохмурніла.

— Скоро зрозумієте. — І запустила потрібний файл.

Будь ласка, хвилинку...

Здійснюється декодування файла...

Вискочило вікно, заповнивши весь екран. Сато підняла комп'ютер і поставила його Ленґдонові на коліна, немовби посадовивши його в перший ряд в кінотеатрі.

На екрані з'явилося незвичне зображення.

Ленґдон аж відсахнувся від несподіванки.

— Що це, в біса, таке?!

На розпливчастому і темному відео виднівся чоловік із зав'язаними очима. На ньому був одяг середньовічного єретика, якого ведуть на шибеницю, — петля на шиї, ліва штанина закочена до коліна, правий рукав сорочки закочений до ліктя, а з-під розхристаної сорочки видніються голі груди.

Ленґдон дивився на екран, не вірячи очам своїм. Він достатньо багато читав про масонські ритуали, аби збагнути, що він перед собою бачить.

«Масон-ініціат... готується отримати перший ступінь».

Чоловік був надзвичайно м'язистий і високий, в уже знайомій перуці та з сильно засмаглою шкірою. Ленґдон одразу упізнав риси його обличчя. Вочевидь, татуювання були сховані під товстим шаром гриму кольору засмаглої шкіри. Він стояв перед дзеркалом на повний зріст, знімаючи своє зображення на відеокамеру, сховану в перуці.

Але ж... навіщо?

Потім екран згас.

І з'явилося нове зображення. Маленька, тьмяно освітлена прямокутна кімната. З виразною шаховою долівкою із чорних та білих кахлів. Низький дерев'яний олтар, з трьох боків обрамлений стовпами, на яких горіли мерехтливі свічки.

Ленґдон відчув, що починає розуміти, про що йдеться.

«Господи милосердний!»

Працюючи в хаотичному стилі домашнього відео, камера націлилася тепер на периферію, на невеличку групу чоловіків, що спостерігали за ініціатом. На всіх чоловіках були ритуальні масонські регалії. Ленґдон не міг в темряві роздивитися їхні обличчя, але не мав жодного сумніву, де саме цей ритуал відбувався.

Таких зал ложі з традиційним інтер'єром було багато в різних країнах світу, але туманно-блакитний трикутний фронтон над кріслом магістра свідчив, що це найстаріша масонська ложа в окрузі Колумбія — Потомацька ложа № 5 — осередок Джорджа Вашинґтона та масонських батьків-засновників, які заклали наріжний камінь Білого дому та Капітолію.

Ця ложа функціонувала й донині.

Пітер Соломон, на додаток до обов'язків керівника Храмового дому, був також і магістром цієї місцевої ложі. Саме в таких ложах зазвичай і починалася подорож ініціата... саме там він проходив перші три ступені франкмасонства.

— Братове, — почувся знайомий голос Пітера. — В ім'я Великого Творця Всесвіту я відкриваю цю ложу для здійснення масонського ритуалу першого ступеня!

І гучно ляснув молоток.

Спантеличений Ленґдон розгублено продивився кілька відеосюжетів, де напливом показувалося, як Пітер Соломон виконує деякі з найцікавіших та найбільш вражаючих ритуалів.

Ось він притискає блискучий меч до оголених грудей ініціата... погрожує посадити його на палю, якщо той «необачно видасть таємниці масонства»... описує чорно-білу долівку як «живих та мертвих»... перелічує покарання, серед яких було розрізання горлянки від вуха до вуха, виривання язика з коренем та поховання тіла в шорсткому морському піску...

Ленґдон витріщався на екран, не вірячи своїм очам. «Невже я й справді це бачу?» Масонські ритуали посвяти століттями залишалися під покровом таїни. Нечисленні розповіді, що пробивалися назовні, йшли від тих масонів, які з різних причин опинилися за межами братства. Звісно, професорові доводилося читати ці розповіді, але читати — то одне, а бачити на власні очі — зовсім інше.

Особливо, якщо відеоряд відредагувати і подати саме таким чином. Ленґдон вже здогадався, що це відео — не що інше, як упереджений пропагандистський ролик, з якого вилучено всі шляхетні аспекти обряду ініціації, навмисне зроблено наголос на моментах найбільш бентежних та суперечливих. Ленґдон збагнув, що коли це відео оприлюднити, то воно неодмінно стане Інтернет-сенсацією буквально за один день. Творці й прихильники теорії масонської змови накинуться на це відео як гієни. Масонські організації, а особливо — Пітер Соломон — втраплять у вогненний вихор звинувачень та цькування, і їм доведеться відчайдушно оборонятися, щоб звести до мінімуму заподіяну шкоду... навіть попри те, що насправді цей ритуал був безневинним та суто символічним.

До того ж відео містило зловісне біблійне посилання на принесення людини в жертву... «Авраам скорився Всевишньому, запропонувавши йому власного сина». Ленґдон подумав про Пітера, і йому захотілося, щоб гелікоптер летів якомога швидше.

Відеоряд на екрані змінився.

Та сама зала. Тільки іншої ночі. Тепер це був ритуал посвячення в масони другого ступеня. Цього разу, більш енергійний та емоційний. За обрядом спостерігає вже більша група масонів. Пітер Соломон сидить у кріслі магістра. Ініціат стає навколішки перед олтарем... дає обітницю «завжди берегти таємниці франкмасонів»... погоджується на покарання: його «грудну клітку розірвуть, а пульсуюче серце кинуть на землю, як подачку ненажерливим звірам»...

Відеоряд знову змінився — і в Ленґдона пришвидшено забилося серце. Ще одна ніч. Ще більша юрма. На підлозі — схожа на домовину креслярська дошка.

Третій ступінь.

То був ритуал смерті — найжорсткіший серед усіх ступенів. То був момент, коли ініціата змушували «постати лицем до лиця із загрозою власному існуванню». Фактично, саме цей жорстокий допит дав початок виразу «піддати когось допиту третього ступеня». І хоча Ленґдон і був теоретично знайомий з цією процедурою, він аж ніяк не був готовий побачити її на власні очі.

То було вбивство.

Різкими хаотичними сценами це відео демонструвало жорстоке вбивство очима самої жертви. Там були симульовані удари по голові, включно з ударами, завданими масонським кам'яним молотком. А тим часом настоятель скорботно розповідав про «вдовиченка» — Хірама Абіфа — головного архітектора Соломонового храму, котрий визнав за краще померти, аніж видати таємну мудрість, яку знав.

Звісно, напад був удаваним, але від споглядання цього сюжету на екрані кров холола в жилах. Після того як ініціатові було завданого останнього, смертельного удару, його — «мертвішого за мертвих» — поклали в символічну труну, очі замкнули, а руки схрестили на грудях, як справжньому покійнику. Брати масони підвелися і скорботно обійшли померлого під звуки похоронного маршу, виконуваного на органі.