Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Корабель приречених - Крупкат Гюнтер - Страница 33
— Це тільки навчальна тривога, — приховуючи занепокоєння, сказав інспектор. — Не викручуйтесь, Кашбарн. Ваша гра закінчена! — Він звернувся до агентів — Старанно обшукати каюту!
В цю мить Едвард підійшов до Томпсона і вийняв з кишені кольє.
— Ось кольє місіс Хорткліф, — вимовив він тихо, ледве вимовляючи кожне слово, наче знімав з себе важкий тягар. — Вона віддала його мені, коли їй стало погано… добровільно, без примусу.
Інспектор зовсім не здивувався, кивнув головою.
— Місіс Хорткліф зробила це в тяжкі для неї хвилини. Навіщо вона віддала вам кольє?
— Місіс Хорткліф боялась крадіжки і попросила мене передати кольє квартирмейстерові, щоб той заховав його в сейф.
— Але ви цього не зробили?
— У мене не було такої можливості. Я скрізь шукав містера Модлі. Коли ж, нарешті, знайшов його, почалася тривога, і йому було не до коштовних прикрас місіс Хорткліф.
Томпсон допитливо дивився на Едварда.
— Гм… Але ж ви розмовляли з Модлі ось тут, в коридорі, після того як пішли з каюти місіс Хорткліф, і нічого не сказали йому, правда ж?
— Правда.
— Ви мали намір віднести кольє містерові Кашбарну, як було домовлено?
— Так.
— І раптом змінили свій намір?
— Так.
— Але потім ви все-таки прийшли сюди, щоб віддати з кольє дорогоцінне каміння, яке коштує мільйони, як віддали його з браслета міс Кеннеді і діадеми місіс Гарднер?
— Ні! — у розпачі вигукнув Едвард. — Я прийшов по міс Кашбарн. Ви ж знаєте: судно потопає!
— Хвилинку! Знову вигадка. Виявляється, ви поінформовані краще, ніж капітан?
— А сирена?
— Це теж тільки навчання. Вернімося до справи!
Коли почав говорити Едвард, обличчя Кашбарна, напружене, непроникливе, ледве помітно пересмикувалося, та він зразу ж опанував себе і, випрямившись, спокійно склав руки на животі.
— Боже, будь милостивий і відведи од мене біду! Інспекторе, я страшенно обурений. — Він помовчав і, зітхнувши, підвів очі до стелі. — Так, обурений твердженнями цього юнака, якому я безмежно вірив. Подумати тільки, і це один з Хакслі!
— В чому річ? Що це значить? — запитав Томпсон різко. — Я думаю, все цілком ясно.
— Помилка, шановний містер Томпсон! Страшна помилка, і я тільки що зрозумів її. Вибачаю вашу нестриманість по відношенню до мене. Ви діяли так, керуючись добрими намірами. Я теж трохи роздратувався. Не будемо більше говорити про це. Виявляється, на мене впала страшна підозра через нього! — він вказав на Едварда. — Мене підозрюють, що ніби я замінював у чужих прикрасах справжні брильянти на фальшиві! Я настільки обурений, що не можу говорити про це… Насправді все було так. Не знаю, звідки лорд Хакслі довідався, що я везу з собою колекцію фальшивого каміння. Одного разу він приніс мені коштовний браслет з брильянтами і попросив замінити в ньому найбільші брильянти фальшивим камінням. Лорд пояснив мені, що в нього туго з грошима і він хотів у Нью-Йорку продати найбільші брильянти. Я охоче зробив лордові цю послугу, бо мав на судні багато часу, і робота мене зацікавила. Наступного дня лорд Хакслі приніс діадему і попросив зробити те саме. Я знову виконав його прохання.
Вражений Томпсон глянув на Едварда. Той стояв, скам'янівши, і, не відриваючи погляду, дивився на Кашбарна.
— Зачиніть, будь ласка, вікно, — звернувся Томпсон до агента. — Сирена заважає мені. Прошу вас, містер Кашбарн. Що ж потім? Як склалися обставини з уславленим кольє місіс Хорткліф?
— Уперше бачу. Можливо, лорд Хакслі хотів, видаючи його за свою власність, знову попросити мене замінити каміння. Коли я правильно зрозумів вас, лорд Хакслі сходився з деякими жінками із заздалегідь обміркованими намірами, щоб видурити у них коштовності, причому зловживав моєю прихильністю і довір'ям. Невже ви, містер Томпсон, могли подумати, що я піду на це, знаючи правду? Я, лондонський ювелір, Френк Кашбарн! Шкода, інспекторе, дуже шкода! Але всі ми люди, і всі можемо помилятися. Навіть працівники Скотленд-ярду.
Едвард застиг на місці, слухав Кашбарна, зціпивши зуби, чекав, коли той скінчить свої жахливі обвинувачення. Він ладен був накинутися на негідника.
— Це…
— Хвилинку! — вигукнув містер Томпсон і притримав Едварда за плече. — Ви примусили міс Кеннеді і місіс Гарднер віддати вам прикраси на деякий час? Можливо, як заклад?
— Так.
— Те саме ви хотіли вчинити і з місіс Хорткліф, кольє якої, — це всі знають, — коштує надзвичайно дорого?
— Так. Але я робив це не за власним бажанням! Мене примушував Кашбарн! — вигукнув Едвард.
— Не кричіть, прошу вас. І без цього на судні досить галасу. Значить, примушував. Як?
— Фальшивими векселями!
— Фальшивими векселями?
Едвард схопився за голову.
— Так, так! Я підробив їх. Я не знав, що мені діяти, і потрапив до рук цієї підступної людини. Я повинен був виконувати все, що вимагав Кашбарн. Спочатку він говорив, що під час суперечки побився об заклад, який хоче неодмінно виграти, і попросив мене допомогти йому. Але. кінець кінцем, я перестав у це вірити і вирішив кольє Барбари Хорткліф не віддавати.
Кашбарн прикусив губу. Потім сказав усміхаючись:
— Хіба я пішов би на те, щоб перекуповувати векселі лорда Хакслі?! До того ж він сам твердить, що вони фальшиві.
— Ви зробили це для того, щоб прибрати мене до рук! Ось чому!
— Я нічого не знаю про ці векселі і взагалі ніколи не займався такими справами. Бог свідок!
Один з агентів передав Томпсону кілька паперів. Томпсон перегорнув їх, помовчав і здивовано глянув на Кашбарна й Едварда.
— Нечесно, містер Кашбарн! Векселі лорда Хакслі лежали в подвійному дні вашого чемодана. Ось вони!
В цю мить наче землетрус струсонув судно. Палуба захиталась і накренилася. Брязнув на підлогу графин. Налякані до смерті присутні втупили очі в скалки. Немов у відповідь на німе, несміле питання в їх очах по коридору рознісся розпачливий крик: «Потопаємо! Потопаємо!»
— Чому не зачинені двері? — невдоволено буркнув Томпсон, аби щось сказати, і пішов до дверей.
Як і всі, інспектор був дуже стривожений і хотів подивитися, що робиться в коридорі. Проте він був людиною обов'язку і хотів за всяку ціну довести складну справу до кінця. Якщо судну справді загрожує серйозна небезпека, то на цьому пожвавленому морському шляху допомога прийде дуже швидко. Головне — не втрачати розуму!
Підійшовши до дверей, Томпсон побачив молоду жінку, яка стояла, притулившись до одвірка. Вона була в довгій нічній сорочці і в пальті, накинутому на плечі. Розпущене волосся темними хвилями обгортало тоненьку постать, що здригалася від ридань. Жінка підвела залите слізьми обличчя і втомлено відкинула пасмо волосся.
— Міс Кашбарн? Що ви тут робите?
Не звертаючи уваги на Томпсона, Бетті, наче уві сні, пройшла в каюту. Очі її, повні жаху, були звернені на Едварда. Вона зупинилася перед ним.
— Бетті! Негайно йди звідси. Я повинен відвести її до шлюпок! Даю вам слово честі, інспекторе… — вигукнув Едвард. — Бетті! — він простягнув до неї руки.
Вона, здригнувшись, ухилилась від його дотику.
— Едварде! Я все чула — Голос у неї був слабкий, наче подих. — Едварде! Це все… правда? Ти робив так з жінками?
— Люба, не тепер… не тут. Я все поясню тобі потім. Повір мені!
— Ти робив так… Едварде? Він похилив голову і мовчав.
— Едварде! — вигукнула вона. — Так ось чому мені ніколи не можна було бачити тебе! Ось чому!.. А я вірила тобі… завжди… завжди…
Слова її губилися в стогоні. Крок за кроком Бетті відступала до дверей. Погляд її, сповнений страждання і відрази, був прикутий до Едварда. Обличчя Кашбарна перекривила зла гримаса.
— Не бери близько до серця, — крикнув він сестрі. — Для нього знайдуться пом'якшуючі провину обставини.
Вона затулила обличчя руками.
— Бетті! — з відчаєм закричав Едвард. Це був крик потопаючого про допомогу! На секунду їх погляди зустрілися ще раз, востаннє.
- Предыдущая
- 33/40
- Следующая
