Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Кораловий острів - Белентайн Роберт - Страница 32
Довго ми сиділи за вечерею, розмовляючи притишено, аби не чути моторошної луни під склепінням. Зрештою тьмяне світло, яке просякало крізь колодязь, зблякло, попереджуючи, що вже настала ніч і час спочивати. Отож ми погасили смолоскип та полягали спати.
Прокинувшись, ми довгенько не могли второпати, де опинилися, а потім почали гадати, чи рано ще, чи вже пізно. Слабеньке світло свідчило, що настав день, але яка саме година, того ми не знали й не відали. Отож Джек запропонував, що він випірне на розвідини.
— Е ні, Джеку, — відмовив я. — За останні дні ти наробився по саму зав'язку. Спочивай собі та гляди Пітера, а я погляну, що там надумалися пірати. Я пильнуватиму, щоб вони мене не помітили, і скоро вернуся.
— Гаразд, Релфе, — сказав Пітер. — Іди, коли на те твоя воля, але не затримуйся. Раджу тобі однак убратися, бо я хочу, щоб ти нарвав свіжих кокосів, а видиратися на пальми без одягу принаймні незручно.
— Пірати напевне стежать за всією околицею, — озвався Джек, — тож, прошу тебе, майся на бачності.
— Не бійся, — сказав я. — До побачення.
— До побачення, — відповіли мої друзі, їхні слова ще лунали в моїх вухах, коли я стрибнув у воду і через кілька секунд виринув на свіже повітря. Я силкувався пливти зовсім нечутно і навіть дихав якомога тихіше, тримаючись під скелею. Але як нікого не зауважив поблизу, то виліз з води і видерся помалу на скелю, звідки було видно увесь берег. Навкруги жодного пірата, навіть їхній човен щезнув безслідно. Гадаючи, що, може, вони поховалися, я не зважився зійти зі скелі. Мені спало на думку подивитися на море, і, на своє диво, я побачив піратську шхуну, що пливла геть — майже на самісінькому обрії! Я скрикнув з радощів і зопалу хотів був пірнути назад у печеру, щоб повідомити товаришам добру новину. Проте стримався і побіг на самісінький вершечок скелі переконатися, що той корабель справді піратська шхуна. Вдивлявся я в нього довго й пильно і врешті, заспокоєно зітхнувши, сказав уголос:
— Атож, то таки він. Принаймні цього разу негідники вшилися таки з порожніми руками.
— Чи ти ба, який упевнений! — озвався поряд басовитий голос, і тієї ж миті важка рука схопила мене за плече, стиснувши його, наче лещатами.
РОЗДІЛ XXII
Я попадаю до рук піратів. — Як вони зі мною повелися, і що я їм сказав. — Пригода моя закінчується сумною розлукою і несподіваним дарунком
Серце моє мало не вискочило з грудей. Обернувшись, я побачив здоровезного лютого чолов'ягу, що споглядав мене, зневажливо посміхаючись. Він був білий, тобто з походження європеєць, хоч його обличчя від довгого перебування на сонці й вітрі засмагло, аж збронзовіло. На ньому було звичайне матроське вбрання, коли не брати до уваги грецьку шапочку й розкішну шовкову шаль, якою він пов'язувався замість пояса. З-під тої шалі стриміло дві пари пістолів і важкий кортик. Мав він бороду й вуса — такі самі короткі, кучеряві й посріблені сивиною, як і його чуприна.
— Ну, парубче, — мовив він, глузливо посміхаючись і ще дужче стискаючи мені плече, — то негідники вшилися з порожніми руками, га? Ще побачимо. Вважай-но, щеня.
І пірат пронизливо свиснув. За мить долинула відповідь і з-за скелі біля підводного саду вигулькнув піратський човен, чимдуж прямуючи до нас.
— Розведи-но вогонь на тому прискалкові. Та дивись мені, парубче, не спробуй утікати, бо я пошлю за тобою прудкого і вірного гінця.
І він багатозначно показав на свої пістолі.
Я мовчки скорився, а що випадково мав у кишені збільшувальне скло, то небавом розвів вогнище, і вгору здійнявся стовп густого диму. Не минуло й двох хвилин, як з-над моря гримнула гармата, і я побачив, що шхуна знову пливе до острова. Аж тепер мене осяяло, що пірати вдалися до хитрощів і відіслали свій корабель, аби ми подумали, буцімто вони забралися геть. Та вже нічого не вдієш: я опинився цілком у їхній владі. Отож я стояв, безпорадно дивлячись, як пірати вилазили з човна на берег. Мені спало на думку стрибнути зі скелі у море, та вже було пізно, бо вони заступили мені дорогу.
Команда човна видерлася на скелю й заходилася віншувати чолов'ягу, який полонив мене, взиваючи його капітаном. Вони страшенно пораділи, що їхня хитрість удалася, і жартам не було кінця-краю. Всі вони були з кошлатими бородами, люті на вигляд, озброєні кортиками й пістолями, а їхнє вбрання мало чим різнилося від капітанового. Придивившись до кожного зокрема й помітивши, що вони насуплені навіть тоді, коли регочуться, і що у всіх на лиці вираз свідчить про ницу вдачу, я зрозумів: моє життя висить на волосині.
— А де ж інші щенята? — вигукнув один чолов'яга, приточивши страшну лайку. — Присягаюся чим завгодно, що їх було принаймні троє, якщо не більше.
— Чуєш, щеня, що він питає? — озвався капітан. — Де решта собачат?
— Якщо ви маєте на увазі моїх товаришів, то я вам не скажу, де вони, — відмовив я стиха.
Почувши те, увесь гурт зайшовся гучним реготом. Капітан позирнув на мене здивовано. Витягши з-за пояса пістоль і звівши курок, він мовив:
— Послухай-но, парубче. Я не хочу марнувати часу. Якщо ти не скажеш усього, що знаєш, я продірявлю тобі голову! Де твої друзі?
Хвилину я вагався, не знаючи, на яку ступити. Раптом мене осяйнула думка.
— Мерзотнику! — мовив я, вимахуючи йому перед очима кулаком. — Ти можеш в одну мить укоротити мені віку, можеш кинути мене в море, де я напевне сконаю, та ще й болісною смертю. Але вважай, лайдаче: якби ти навіть кинув мене з отієї скелі у воду, і то я б не виказав тобі, де мої товариші. Спробуй-но, коли хочеш переконатися!
Піратський капітан аж сполотнів з люті.
— То ось ти який? — вигукнув він і страшно лайнувся. — Ану, хлопці, беріть його за ноги та пошпурте зі скелі. Швидше!
Пірати, що поніміли були від мого зухвальства, враз підступили, схопили мене й понесли до краю скелі. Я вже вітав себе, вважаючи, що вдало схитрував: аби тільки попасти у воду, а там я пірну до печери, де мене чекають Джек із Пітером. Та мої надії враз зійшли нанівець. Капітан гукнув:
— Стривайте-но, хлопці, стривайте! Перш ніж кинути щеня акулам, ми потрощимо йому пальці лещатами. Несіть його в човен. Та швидше, бо подуває свіжий бриз.
Лайдаки мерщій підхопили мене на плечі, збігли з кручі й кинули на дно човна так, що мені забило памороки.
Коли я очуняв і підвівся на лікті, ми вже були за рифами й підпливали до шхуни, невеликого судна, збудованого на зразок кліпера.[4] Скоро я це зауважив, як один пірат щосили штурхнув мене в бік і грубо звелів стрибати на борт корабля. Я хутко підвівся і виліз на шхуну. За кілька хвилин човен був піднятий, корабель повернувся до вітру, і ми, розтинаючи хвилі, подалися у відкрите море.
У перші хвилини пірати були заклопотані, скеровуючи шхуну та піднімаючи човен, і не звертали на мене ніякої уваги, тож я стояв, спершися об фальшборт біля східців, і стежив за ними. Я здивувався, що на шхуні немає ані гармат, ані гаківниць. І взагалі вона скидалася більше на торговельний вітрильник, аніж на піратський корабель. Але мене вразила невластива піратам чистота й лад. Мідяні частини нактоуза,[5] румпеля,[6] а також шплінти блищали наче новенькі. Палуба була чисто вишарувана, гладенька. Щогли обстругані й полаковані, крім салінгів[7]і вершків, пофарбованих у чорне. Наряддя було цілком упоряджене, а вітрила білі як сніг. Словом, усе, від червоної смужки вздовж корпусу до вершечків щогл, свідчило про лад і дисципліну, яка б зробила честь команді військового судна. Все було на своєму місці, крім човна, що лежав догори днищем на палубі між фок-щоглою й грот-щоглою. Як на шхуну він був завеликий, але команда налічувала чоловік тридцять-сорок, і я вирішив, що його тримають про той випадок, коли їй доведеться корабель залишити.
вернуться4
Кліпер — швидкохідний вітрильник.
вернуться5
Нактоуз — скринька до корабельного компаса.
вернуться6
Румпель — важіль повертати кермо.
вернуться7
Салінг — рама, до якої прикріплені снасті.
- Предыдущая
- 32/52
- Следующая