Відчинення вертепу. Поезії з України: Друга збірка поезій - Калинець Ігор - Страница 14

14

Беринда

Ласую в стільникові словника, та всує, в тенетах словника нерідко б’ються ридма. У сутолоці слів шукаю сутнє із ласки протосингела Памви Беринди. Коли знаходжу первень, розумію пагінь, і воду, що спливла з віками і вінками. Завжди минуле нам на п’яти наступає — отож, май, серце, трохи серця, а не камінь. Здвигаймо далі над словами бані титлів, вершім самотньо храм (ще буде повен)! Хай на підложжі підлості пасуться титули, останьмо чисті, як поярка — біла вовна.

Першого листопада

Присвята дружині

Сказав Антонич до свічки першого листопада: Дякую тобі, свічко, за світлу пам'ять. Із-за третьої зорі на вогник лечу, як метелик, бо поклоняюся всьому, що є в німбі вогню. Сказала свічка Антоничеві першого листопада: Дякую тобі, Антоничу, за світле признання. Хистке моє світло, як метелик пам’яті, з ліхтарні серця виставлено під вітер. Сказала ще свічка першого листопада: Маю щастя освітити тобі дорогу з вічності. Хвильку побудь у світі, де дотліває пам’ять, у правітчизні свічок, у вітчизні огарків.

Осудження

Вилущую слова із скаралущі сущого, сей прикрий присмак присмерку. На велелюдних судищах осудження з писків прискає, як присок. Як мило тут. І милощі. І милість, пройнята лиш ікона вістрям свічки. Струмує з рани милосердя променем на милю, а, може, навіть і на цілу вічність. Підступність світича, а ще й підступність світу, що перетнув мене, як дошку, я блуджу словом, сам собі я свідок, бо всі ми блудимо потрошку.

Червень

Такий червоний червень, така червона воринь, таке черлене сонце, таке червове серце. Пече пісок, як присок, корявий покруч — корінь, руслом ріка речиста, де вирів вирви й смерчі. Безславна моя муза осліє від безслів'я, іди на безголів’я — об камінь слова коміть! Пожну таке весілля, яке собі посіяв, чи ж мого хліба-меду не схочеться нікому? А літо йде по літі, поліття, повноліття — та три шляхи надії заблисли в мому оці: отой червневий червень, що черешнево світить, осе червове серце, осе черлене сонце.

Примітки

За основу нашого видання взято книжку: Ігор Калинець. Поезії з України: Друга збірка поезій. — Bruxelles. Belgique[3]: Вид-во «Література і мистецтво», 1970. — 126 с. Однак поетичні твори Ігоря Калинця подаємо за його оригінальною збіркою «Відчинення вертепу», вміщеній у виданні: Ігор Калинець. Пробуджена муза: Поезії. — Варшава: Об'єднання українців у Польщі; Вид-во Канадійського інституту українських студій, 1991. — С.57—111.

У книзі Ігоря Калинця «Поезії з України: Друга збірка поезій» (Bruxelles, 1970) в «Дійстві першому» після вірша «Криниці» опублікована «Молитва пастухів», а в «Дійстві третьому» після вірша «В. Барський в Карпатах у 1724 р.» — «Уривок з „Перестороги“» невідомого автора (1606 p.), які не ввійшли до канонічного тексту збірки «Відчинення вертепу».

«Молитва пастухів» помилково була загублена в подальших виданнях, тому поновлюємо цей вірш.

В «Інтермедії „Калиновий герб“» до окремих віршів зроблено примітки: «з діадемою…» — «передрук з «Дніпра» ч.7. Київ, 1964 р. Доданий редакцією до Інтермедії»; «панно…» — «передрук з антології Б. Кравцева «60 поетів 60-их років», Нью-Йорк, 1967 p.».

В оформленні книжки та суперобкладинки 1970 р. було використано ілюстрації Богдана Сороки, які повністю вміщуємо у нашому виданні, а окремі вірші були проілюстровані репродукціями картин Олекси Новаківського («Юр» О. Новаківського; «Муза» О. Новаківського; «Автопортрет» О. Новаківського; «Пробудження» О. Новаківського), вірш «Могила Шашкевича» — світлиною надгробника М. Шашкевичу на Личаківському кладовищі у Львові, 1906 p., а вірш «Василій Любчик» — чорною рамою з написом під нею: «Чорні рами до образу Холодного, спаленого доцентом Василієм Любчиком».

Напис на обкладинці 1970 р. зробила Аріядна Стебельська. Назва збірки дублювалася на титульній сторінці трьома мовами: IHOR KALYNETS

POEMS FROM UKRAINE

OEUVRES POETIQUES D'UKRAINE

GEDICHTE AUS DER UKRAINE

Випускаючи у світ «Поезії з України», видавництво «Література і мистецтво» зробило на початку книги таку примітку:

«Заголовок цієї збірки поезій І. Калинця є тимчасовий і нами вигаданий. Яким титулом Автор назвав цю книжку ми не знаємо: титульна сторінка відпису збірки була віддерта. У другому виданні виправимо цю неточність, якщо зможемо дізнатися, який був оригінальний заголовок книжки.

Перша збірка поезій Ігоря Калинця: «Вогонь Купала» була видана в Україні 1966 року. Чергова його збірка не вийшла досі друком, але любителі поезії все ж таки поробили собі відписи з неї. Один із відписів продістався за кордон і ми видаємо його, як другу з черги збірку поезій І. Калинця.

Друкуємо цю книжку без відома і без дозволу поета і художника. Робимо це з двох причин: щоб врятувати для української культури високоякісний вклад поетично-мистецької творчости молодого покоління, та — щоб культурні кола світу дізналися, якої якости і якого змісту українську культурну творчість придавлюють окупанти України.

Всі індивідуальні особливості стилю і правопису Автора зберігаємо в цьому виданні. Єдині зміни це кільканадцять відхилень ориґіналу від академічного правопису 1928 року, якого ми притримуємося, та декілька доданих нами наголосів для уточнення ритму.

Збірку ми доповнили  Д о д а т к о м.  Передруковуємо в ньому вірші поета з львівського «Жовтня» і київського «Дніпра», які є майже невідомі читачам з західніх країн. Додаємо також пояснення маловживаних слів, щоб полегшити повне розуміння поезій І. Калинця тим читачам, що не мали нагоди в умовах чужини глибше засвоїти багатств і тонкощів нашої мови».

На клапані суперобкладинки видавництво вмістило фотографію Ігоря Калинця й коротку біографічну довідку про нього та висловлювання Валентина Мороза, а саме:

«Ігор Калинець народився 1939 р. в Ходорові, Львівської области.

вернуться

3

Насправді, як розповів у 1993 р. Калинцеві директор лондонського видавництва «Українська Видавнича Спілка» Василь Олеськів, міфічне безпартійне видавництво у Бельгії «Література і мистецтво» було придумано, аби увести в оману КГБ і пом'якшити нападки радянської влади на авторів книг: першою вийшла збірка Василя Стуса «Зимові дерева», відтак Ігоря Калинця.