Інферно - Браун Дэн - Страница 84

— Найбільш моторошні місця в пеклі приберігаються для тих, хто залишається байдужим у час моральної кризи, — прошепотів чумний лікар.

Сінскі відчула, як у неї по спині побігли мурашки. Це була та сама фраза, яку передав їй Цобріст в аеропорту, коли вона рік тому, перервавши з ним зустріч, збиралася вилетіти з Нью-Йорка.

— Знаю, — вів далі чумний лікар, — що є такі, хто називає мене потворою. — Він зробив паузу, і Елізабет Сінскі відчула, що його слова стосуються безпосередньо її. — Знаю, що є такі, хто вважає мене безсердечною скотинякою, яка ховає своє обличчя за маскою. — Він знову зробив паузу й підступив ближче до камери. — Але я не безликий. І не безсердечний.

Із цими словами Цобріст зірвав маску й відкинув назад каптур, показавши своє обличчя. Сінскі заціпеніла, увіп’явшись у знайомі зелені очі, лиховісний блиск яких вона бачила в напівтемряві штаб-квартири Ради з іноземних стосунків. У цих очах у цьому відео були та сама пристрасть і той самий вогонь, але в них тепер було ще дещо, чого не було раніше, — несамовитий фанатизм безумця.

— Мене звати Бертран Цобріст, — сказав він, витріщаю- чись у камеру. — І оце моє обличчя, я не ховаюсь — нехай у несь світ бачить. Що ж стосується моєї душі... то якби я міг иідняти високо вгору своє палаюче серце, як це зробив Господь у Данте для його коханої Беатріче, то ви побачили б, що мене переповнює любов. Любов глибока й сильна. Любов до всіх вас, а перш за все — любов до одного з вас.

Цобріст підступив іще ближче і, зазирнувши в камеру, тихим голосом сказав, наче звертаючись до коханої людини:

— Кохання моє, — прошепотів він. — Моє дорогоцінне кохання. Ти — моє блаженство, мій винищувач усіляких пороків, мій стверджувач усіх чеснот, моє спасіння. Ти — та людина, що лежала гола біля мене і, сама того не усвідомлюючи, допомогла мені здолати прірву, давши наснагу зробити те, що я зробив.

Сінскі слухала з огидою цей вилив почуттів маніяка.

— Кохання моє, — продовжив Цобріст скорботним шепотом, який відлунював у підводній печері. — Ти — моє натхнення і мій провідник, мій Верґілій і моя Беатріче в одній особі, і цей шедевр є так само твоїм, як і моїм. Ми з тобою — коханці, що народилися під нещасливою зіркою, мені вже ніколи не судилося торкнутися тебе, і я спочину в мирі, знаючи, що передаю майбутнє у твої лагідні руки. Моя робота внизу завершена. І тепер мені настав час вибратися на світ угорі... і знову побачити зорі.

Цобріст замовк, і слово «зорі» ще якусь мить вібрувало відлунням у вологій печері. А потім він дуже повільно про- стяг руку, торкнувся камери й припинив трансляцію.

Екран згас.

— Оте місце під землею, — мовив Начальник. — Ми не можемо його ідентифікувати. А ви?

Сінскі похитала головою. «Нічого подібного я ще ніколи не бачила». Вона подумала про Роберта Ленґдона — чи зміг він хоч трохи просунутися в справі розшифрування тих зачіпок, які залишив їм Цобріст?

— Якщо це хоч якось допоможе, — сказав Начальник, — то я гадаю, що знаю, хто був об’єктом пристрасті Цобріста. — Він зробив паузу. — Одна особа під кодовим ім’ям FS-2080.

Сінскі аж підкинуло.

— FS-2080?! — Вона приголомшено поглянула на Начальника.

Той мав так само приголомшений вигляд.

— Це вам про щось каже?

Вона скрушно кивнула.

— Ще й як каже!

Її серце калатало. FS-2080... Хоча Сінскі й не знала конкретної особи, позначеної цим кодом, вона прекрасно знала, що означав сам код. ВООЗ вже роками займалася моніторингом схожих кодових імен.

— Ви знайомі з трансгуманістичним рухом? — спитала вона.

Начальник похитав головою.

— Якщо коротко, — сказала Сінскі, — то трансгуманізм є філософією, яка стверджує, що людство має використовувати всі наявні технології для генної модифікації нашого виду, щоб зробити його дужчим. Виживає найпридатніший.

Начальник знизав плечима, начебто це йому байдуже.

— Загалом, — продовжила Сінскі, — трансгуманістичний рух складається з відповідальних індивідуумів — морально відповідальних науковців, футурологів і пророків, але, як і в багатьох рухах, у ньому існує маленька, але войовнича фракція, яка вважає, що цей рух рухається надто повільно. Вони — філософи апокаліпсису, які вважають, що кінець насувається і що хтось має вдатися до рішучих кроків із метою порятунку майбутнього людства як біологічного виду.

— Наскільки я розумію, — мовив Начальник, — Бертран Цо6ріст і був одним із таких індивідуумів?

— Абсолютно точно, — підтвердила Сінскі. — Він був лідером цієї войовничої фракції. Окрім того, що Цобріст був надзвичайно розумним, він мав неабияку харизму, і з-під його пера виходили апокаліптичні статті, які породили справжній фанатичний культ трансгуманізму. Нині багато його фанатичних послідовників користуються отакими кодовими іменами, які мають однакову форму: дві літери та чотиризначне число, наприклад DG-2064, ВА-2105 або те, яке ви щойно навели.

— FS-2080.

Сінскі кивнула.

— Це може бути лише кодовим іменем одного з учасників трансгуманістичного руху.

Сінскі показала на комп’ютер.

— Завантажте браузер. Я дещо покажу вам.

На обличчі Начальника на мить відбився сумнів, але пін швидко підійшов до комп’ютера і запустив пошу- ковик.

— Знайдіть FM-2030, — сказала Сінскі, стаючи позаду нього.

Начальник вдрукував «FM-2030» — і на екрані вискочили посилання на тисячі веб-сторінок.

— Розгорніть будь-яку з них, — сказала Сінскі.

Начальник клацнув по першому посиланню, і на екрані

з’явилася сторінка з «Вікіпедії» з фотографією симпатичного іранця, якого звали Ферейдун М. Есфендіарі, що характеризувався як автор, філософ, футуролог та предтеча трансгуманістичного руху. Йому, народженому тисяча дев’ятсот тридцятого року, ставили в заслугу те, що він увів трансгу- маністичну філософію в маси, а також на донауковому рівні передбачив запліднення в пробірці — in vitro, генну інженерію, а також глобалізацію цивілізації.

Згідно з «Вікіпедією», найсміливіша заява Есфандіарі полягала в тому, що новітні технології дадуть йому можливість прожити до ста років, що було великою рідкістю для його покоління. На підтвердження своєї твердої віри в новітні технології Ферейдун М. Есфендіарі змінив ім’я на FM-2030, яке було кодом, складеним із його перших двох ініціалів та року, у якому йому виповниться сто років. На жаль, у сімдесятирічному віці він помер від раку підшлункової залози, так і не досягнувши своєї мети. Але в пам’ять про нього фанатичні прихильники трансгуманізму і досі віддають шану FM-2030, беручи собі імена за таким самим принципом.

Коли Начальник скінчив читати, він підвівся, підійшов до вікна й довго стояв, безтямно вдивляючись у морську далечінь.

— Отже, — прошепотів він, немов думав уголос, — об’єкт пристрасті Цобріста, оцей FS-2080, є, вочевидь, одним із цих, як їх там, трансгуманістів?

— Поза всяким сумнівом, — відповіла Сінскі. — Вибачте, я не знаю достеменно, хто такий цей FS-2080, але...

— Саме про це я й хотів вам сказати, — перервав її Начальник, і досі вдивляючись у море. — Я знаю. Я точно знаю, хто це.

розділ 74

«Схоже, тут саме повітря зіткане із золота».

Роберт Ленґдон за своє життя побував у багатьох розкішних соборах, але інтер’єр Золотої базиліки Сан-Марко завжди вражав його своєю неповторністю. Сторіччямй вважалося, що навіть якщо просто дихати повітрям базиліки Сан-Марко, то неодмінно станеш багатшим. Це твердження мало сприйматися не лише метафорично, а й буквально.

Внутрішнє обличкування складалося з кількох мільйонів старовинних золотих кахлів, тож безліч пилинок, що висять у повітрі базиліки, і справді можуть бути часточками золота. Цей висячий золотий пил у поєднанні з яскравим сонячним світлом, що лилося у вікно із західного боку, створював ж паву пульсуючу атмосферу, яка допомагала парафіянам як иабувати душевного здоров’я, так і збагачуватися в цілком світському сенсі, бо якщо дихати глибше, то внутрішня поверхня ваших легень вкриватиметься позолотою.