Богиня і Консультант - Ешкилев Владимир - Страница 58

58

«Кажучи про творців Каменя, ти кажеш про Повзучих?» — спитав Шангар.

«Я не кажу того, у чому не маю певності, я не примножую незнання-авідьї».

«Але, згідно з давніми текстами, саме Повзучі були найдосвідченішою й наймудрішою з рас нашого зоряного острова».

«Ніхто не знає чогось певного про речі, які віддалені від нас такою незмірною безоднею часу, котру важко і некорисно уявляти навіть підготовленій людині. Спроби такого уявлення шкодять чистоті свідомості. Тільки діамантова свідомість божеств — Дорже Ше — пізнає ці глибини безболісно».

«Але, Владико, існувала ж Книга Оріона».

«Ти читав її?»

«Ні».

«А хто її читав?»

«Ті прадавні святі архати, які написали Книгу Печер і Книгу Розгалужень».

«Вони, безперечно, були найвідзначенішими у своїх поколіннях, але вони залишили нас і рушили до Порожнечі вже дуже давно. Так давно, що навіть безсмертні не пам'ятають кольору їхніх очей».

«Але ж вони не могли свідчити про неіснуюче».

«Вони, Шангаре, не залишили для нас ніяких певних знань про мудрість людей з Оріона. Нічого певного не залишили. Тільки легенди і вказані місця Сили, на які, за тими легендами, сідали зоряні човни могутньої раси Тристатевих. А от ті, хто відвідував наш світ триста років тому, люди Раху[134], не знали ані про Повзучих, ані про людей з Оріону. Вони привезли нам овочі великої мудрості й великі застереження, але нічого не повідомили про небезпеки, які буцімто причаїлася у мандрівних камінцях».

«Але щось таки причаїлося у Камені Бау», — у цій думці Шангара пульсував темно-червоний неспокій. І лама, відчувши колір і напруження, ледь помітно хитнув головою. Після довгої паузи він припустив:

«Я дозволю собі поміркувати над тим, що ті, котрі створили Камінь, мислили не лише про війни і примуси, але й про втіхи».

«…?»

«Камінь може бути й річчю для задоволення. Предметом для такої втіхи, джерело, значення і перебіг якої нам майже неможливо зрозуміти».

«Розвагою?» — Шангар одночасно створив образ і промовив уголос.

«Іграшкою», — підказала Аратара. В образі іграшки, який вона сфабрикувала, було щось від плюшевого ведмедика.

Довга смуга немислення.

«Я хотіла запитати, Владико Світла[135]», — промкнулася крізь мовчання думка Верховної Жриці Курана.

«Запитуй, жінко», — дозволив лама і тим явив Жриці найбільшу милість, яку може отримати смертний від учителя Шангріли.

«Дракон знов полюватиме на Камінь?»

«Такою є його сутність. Він — Шего[136], він не може діяти проти своєї сутності й ніколи не діятиме».

«Як його зупинити?»

«Так само, як зупиняли у його попередніх втіленнях».

«Значить, знову буде війна?»

«Війна ніколи не припинялася, жінко. Їй тисячі років, і не вам, не вам суджено покласти край цій війні».

«А в чому ж тоді наша надія, Владико Світла?»

Лама прикрив очі й довго, нестерпно довго перебував у немисленні. Потім повіки його сіпнулися, прочинивши вузькі щілини для зору. Лама показав рукою на Сонце, яке нарешті перемогло туманні пасма, і сказав:

— Ніч не буває вічною, жінко. Після ночі настає ранок.

Червень — грудень 2008 року

Примітки (до електронної версії)

Перелік помилок друкованого оригіналу, помічених та виправлених верстальником електронної версії

Стор. 22: Мотузка легко зісковзнула з пакунка. Боб почав намотувати її на руку, а Валерик, керований, певно, відразою до слонів, (розгонув =>) розгорнув шмату.

Стор. 27: За годину Мітелик стояв на тротуарі навпроти офісної будівлі і мружився від віконних відблисків (ясравого =>) яскравого сонця.

Стор. 31: — Понти — велика сила, брате! — перейшов у контратаку Мітелик; йому страшенно (кортило =>) кортіло відомстити за «шльоцика», а Яра підставлявся зі своєю дешевою темою.

Стор. 35: Мітелик (дивувся =>) дивувався впевненій ході Яри.

Стор. 40: Зараз оця халдейська контора, — він (крвнув =>) кивнув на бармена, — нам піджене класних тьолок.

Стор. 49: Особливо часто перед камерою маячила бліда дупа повії з величезним (фурукнкулом =>) фурункулом на лівій сідниці.

Стор. 74: Дуже (пристрастно =>) пристрасно і мелодійно.

Стор. 80: Я тут згадав про одного (цівільного =>) цивільного ентузіаста.

Стор. 94: Мітелик (перезвонив =>) передзвонив Одноокому, але робот-оператор повідомив йому: «Ваш абонент поза зоною досяжності».

Стор. 106: (Доведется =>) Доведеться цьоці Валі зайнятися не тільки твоїм гардеробом.

Стор. 117: Щось майнуло перед окуляром нічного бачення, від сильного (удара =>) удару у голові Одноокого спалахнуло яскраве світло.

Стор. 126: Важкий (ціліндрик =>) циліндрик попелу впав на столик, за котрим сиділи німкені.

Стор. 136: І що, (казаче =>) козаче?

Стор. 136: Мій Василь, царствіє йому (небесниє =>) небеснеє, теж гасав степами-лісами, як скажений дідько.

Стор. 143: Я от що скажу тобі, (казаче =>) козаче.

Стор. 149: Що такі могутні стовпи Ордену, як Великий Коммодор і Майстер Зброї, обрали саме його, незнатного й недостойного грішника, для святої справи подолання Хаосу і відбудови (Порядка =>) Порядку.

Стор. 149: І тепер, коли Паладин втратив відчуття (прадивого =>) правдивого шляху, саме він, Янгель Ясновидячий, Молодший Архіваріус Храму, доведе, що йому в цьому житті випало не пасти задніх.

Стор. 172: Вітер заніс перші (каплі =>) краплі дощу на Паладинове обличчя.

Стор. 177: Для неї, вічно голодної, лютої і примітивної, (мандрівникі =>) мандрівники та їхні коні були лише шістьма барилами зі свіжою кров'ю.

Стор. 180: (Ягель =>) Янгель, заточуючись, підійшов до лицаря, дорогою виймаючи із потайних кишень кереї металеві коробки з лікувальними мазями і корпією.

Стор. 186: Її очі дивилися кудись у простір, у щось (важлівіше =>) важливіше за випадкового гостя-сомника.

Стор. 188: З того часу Сава повірив у (планіду =>) планиду свою і цієї віри не зраджував.

Стор. 196: — Відьми, — сказав Рева, (роблячі =>) роблячи страшні очі.

Стор. 199: Тоді, тої страшної ночі, старий ягин — почорнілий і заскорузлий, як корінь старого в'яза, — пояснив їй, що майбутнє усього ковену Курана тепер (залежитиме =>) залежатиме лише від неї, нової Верховної Жриці Двійї Третьої.

Стор. 212: Вони не (забов'язані =>) зобов'язані оприлюднювати своїх мотивів.

Стор. 223: За згаслим вогнищем, у темряві, йому (привидилася =>) привиділася плескувата тінь звіра.

Стор. 230: Високоенергетичний псевдовакуум долав (написано було «тоннелировал») (якійсь =>) якийсь загадковий потенційний бар'єр і потрапляв у наш реальний світ із низькою енергією.

Стор. 235: Але ж звідки баба Катерина могла знати, що через десять років після (знайденя =>) знайдення Каменя до нас прийде така студентка М.?

Стор. 236: А якщо він взагалі офіційно був з іншої (политічної =>) політичної сили, але таємно працював на протилежний табір?

Стор. 244: Де ж оті «композитори (егрегору» про =>) егрегору», про яких так розводився С. на наших з ним зустрічах?

Стор. 248: Камінь є сучасником епохи панування мамонтів і (останього =>) останнього льодовика.

Стор. 251: Тепер у нас є (важливіши =>) важливіші проблеми, а надто довгі розмови сам на сам можуть викликати зайву цікавість тих місцевих, для яких я лише непитущий механік.

Стор. 253: Те, що розповідає М. про застосування містики політичними силами, (розачаровує =>) розчаровує.

Стор. 260: Автоматники оглядали автівки, що (вишукувалися =>) вишикувалися у кількасотметрову чергу.

Стор. 260: — А ось тепер, мала, усе (залежитиме =>) залежатиме від тебе, — прошепотів Одноокий на вушко дівчині.

вернуться

134

Раху (Шетра, Сатра, Арпікран) — легендарний світ, населений високорозвиненими гуманоїдами, який деякі метафізики і ясновидці вважають четвертою або шостою планетою червоної зірки спектрального класу М9 Епсилон Ерідана.

вернуться

135

Жриця для титулування лами використала образ «Весерден» — образ володаря світлових променів.

вернуться

136

Шего (gshed sgo) — двері бога смерті (тибетськ.).