Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Гіркий дим. Міст - Самбук Ростислав Феодосьевич - Страница 57
— Звичайно, — озвався він, — я даю вам слово честі.
— То йдіть…
Німець переступив з ноги на ногу.
— Я хотів сказати… Тільки зараз згадав… Знаєте, перелякався, і зовсім з голови вилетіло. Оті есесівці, що мене зустріли… з їхньої розмови я зрозумів, що вас виказав місцевий поліцай…
У Сугубчика витягнулось обличчя: треба швидше попередити Дороша.
— Спасибі!
Він повернувся й побіг, не чекаючи, поки німець піде.
Солдат щось гукнув йому вслід, але Сугубчик уже не чув — обігнув курінь і зник у кущах.
Розвідники помітили, точніше почули його здалеку: зупинились, очікуючи.
Задихаючись, Сугубчик сказав про щойно почуте від німця.
— Ти відпустив його!.. — раптом вигукнув Дубинський. — Ви тільки гляньте, цей паршивий фріц набрехав йому казна-що, а він вуха розвісив і відпустив його! Ти не виконав наказ і підеш під трибунал, Сугубчик!
Усі мовчали. Сугубчик стояв, опустивши голову.
— Чого ж ви мовчите? — крикнув Дубинський. — Він, — тицьнув пальцем мало не в обличчя Сугубчикові, — він відпустив ворога й не виконав наказу!
Дорош повернувся до Пашки.
— А хто тобі сказав, що Волков не виконав наказу?
— Але ж він не заперечує!..
— Я не наказував убивати солдата! — сказав Дорош твердо. Він пильно глянув у вічі Сугубчикові. — Я наказав відвести того обозника за кущі, щоб він не побачив, куди ми пішли.
— Ти?.. Ти наказав таке?.. — не повірив Пашка.
— Єфрейторе Дубинський! — суворо обірвав лейтенант. — Ви багато собі дозволяєте!
Пашка опустив голову, пробуркотів щось, але Дорош уже не слухав його.
Втрутився Цимбалюк:
— Не збрехав… Звідки йому знати про поліцая? Гарний, виявляється, фріц, а ти б його, — штовхнув ліктем Дубинського в бік, — обов’язково кокнув.
— Отже, так… — сказав Дорош. — Будемо обходити всі населені пункти… І уникати безпосередніх контактів з німцями.
— От гад! — вирвалося в Дубинського.
— Ти про кого? — здивовано глянув на нього Котлубай.
— Поліцайська морда… Я б його зараз! — Дубинський поправив на грудях автомат.
Вигук Дубинського якось згладив неприємне враження від його агресивності. Цимбалюк усміхнувся й мовив розважливо:
— А ти думав, що поліцай цілуватиметься з тобою? Ми пішли, а він доповів куди треба: зупинялися п’ятеро, на двох сухої нитки не знайдеш… І це через кілька годин після вибуху на переправі… Тепер жандарми й есесівці знають навіть наші прикмети…
— Годі! — Дорош переклав парабелум у зовнішню кишеню плаща. — Вперед, хлопці, і не ловити гав!
Коли вони рушили, Котлубай наздогнав лейтенанта, прошепотів схвально:
— Молодець, Миколо! Правильно вирішив.
Дорош скосив на нього хитрі очі. Удав, ніби не зрозумів.
— Ти про що?
— Облиш, Колю… Про Сугубчика.
— А що мені залишалось? До того ж, бачиш, той обозник виявився порядним.
І знову Цимбалюк вів групу, що розтяглася ланцюжком. Ліс почав рідшати, попереду блиснуло озеро. За ним лежав путівець — той самий, який пройшли танки фон Зальца і який міг би вивести їх до Трубничів. Найкоротший шлях, але для розвідників тепер він був заказаний.
Дорош зупинив групу. Лейтенант вирішив обійти озеро з півночі по дрібноліссю, але перед цим трохи перепочити й поснідати. Спустилися в неглибокий байрак і ледь не наскочили на есесівську засідку. Слава богу, Цимбалюк перший помітив солдатів. Він упав за кущ, махнувши товаришам, і обережно відповз назад. Почали радитись.
Есесівці зайняли гарну позицію — на крутих схилах байраку. Якби сержант вчасно не помітив їх, розвідники попали б під перехресний вогонь, і навряд чи хтось залишився б живий. Але іншої дороги не було. Праворуч — болото, ліворуч — мочарі з рідкими кущами: туди тільки сунься — перестріляють, мов куріпок.
Дорош одразу збагнув, що справи їхні кепські. Мали тільки два варіанти: непомітно відступити з байраку й спробувати обійти село з другого боку або атакувати есесівців і прориватись тут.
Лейтенант обрав другий варіант: на південь від села вони теж могли наразитись на есесівську засідку. Подумав і шепнув Цимбалюкові:
— Треба примусити есесівців спуститися в байрак. Ти з Дубинським поповзеш зліва по самому краю. Тримайтесь весь час вгорі, а ми втрьох зайдемо з правого боку… І зженемо їх вогнем униз. Давайте, хлопці!
Навіть гілка не колихнулася за Цимбалюком і Дубинським. Дорош подивився їм услід і кивнув Котлубаю та Сугубчику.
Вони відповзли до густих кущів, де есесівці не могли побачити їх, і піднялись на самісінький край байраку. Тепер усе залежало від їхньої витримки і обережності: слід було якомога ближче підповзти до ворожої засідки, потім разом з Цимбалюком і Дубинським раптово відкрити вогонь, зігнати есесівців на дно байраку й знищити їх.
Нарешті Дорош помітив двох гітлерівців. Вони лежали горілиць метрів за сімдесят. Курили й сміялись. Далі підповзати до них було ризиковано, та Дорош усе-таки зважився: з сорока метрів вони зріжуть оцих двох першою ж чергою, і це дасть їм відчутну перевагу в бою.
Лейтенант наказав Сугубчикові лишитися на місці й прикрити їх, а сам із Котлубаєм поповз далі. Оці кляті тридцять метрів вони повзли хвилин десять, черепаха й та посувається швидше.
Тепер Дорош уже добре бачив есесівців, їх було двоє: один рожевощокий, зовсім ще молодий, другий трохи старший, з вусиками, схожий на Гітлера.
Розвідники приготували автомати й причаїлись, чекаючи Цимбалюкового сигналу.
Нарешті почувся спів іволги — сержант подав сигнал. Дорош натиснув на гачок, і автомат застрибав у нього в руках. Двоє есесівців навіть не встигли підвестися, прошиті кулями. Але зліва відкрила сильний вогонь основна група гітлерівців. Там заколихались віти, Котлубай послав у кущі чергу й таки влучив, бо затріщало гілляччя, й важке тіло покотилось по крутому схилу.
Тепер есесівці, певно, побачили розвідників. Кулі зрізали віти над самими їхніми головами, і Дорошеві та Котлубаєві довелося відповзти назад. У бій вступив Сугубчик. «Молодець, — подумав Дорош, — вчасно прийшов на допомогу».
Кулі перестали свистіти над головою Дороша, і лейтенант висунувся зі свого прикриття. Побачив, що один з есесівців підвівся з кущів і кинув гранату. Дорош випустив чергу, кулі відкинули есесівця на спину, й тільки тоді лейтенант збагнув, що зараз десь поряд має вибухнути граната.
Вибуху не почув, тільки щось боляче штрикнуло в руку. Перегодя підвів голову. З протилежного боку байраку бив автомат, а з-за кущів відповідали йому рідкі постріли. Стрілянина вщухла якось одразу. Дорош підвівся і побачив Дубинського, який махав руками й подавав якісь незрозумілі знаки.
Забувши про руку, лейтенант скотився по крутому схилу байраку й видряпався на протилежний бік. Дубинський перев’язував Цимбалюка; сержант заплющив очі й тихо стогнав.
— Дві кулі, — пояснив Пашка. Зиркнув на Дороша. — І тебе поранило?
— У мене все гаразд, — заспокоїв його лейтенант і схилився над Цимбалюком. — Ваню, чуєш мене?
Поруч присів Котлубай. Поклав руку сержантові на чоло.
— Нічого, — бадьоро мовив він, — ще поживемо, друже!
Він дістав ніж і розрізав лейтенантові рукав.
— Ого! — вигукнув. — Осколок чималенький, та, здається, кістку не зачепив. — Старшина розірвав пакет і перебинтував лейтенантові руку. Бинт швидко став червоний від крові, проте лейтенант не звертав уваги на свою рану, його непокоїв стан Цимбалюка.
Дубинський закінчив перев’язувати сержанта, дістав сигарету й закурив. Потім витер Цимбалюку хусточкою обличчя.
— Потерпи, Ваню, зараз полегшає, — сказав і обернувся до Дороша. — Останній фріц… Він не давав мені ворухнутися, й Іван викликав вогонь на себе.
Дорош скинув плащ, розстелив поруч з Іваном. Розвідники поклали Цимбалюка на плащ, підняли й рушили по схилу вгору.
Тепер попереду йшли Котлубай і Дубинський. Хлопці мало не бігли, щоб якомога швидше дістатися лісу, бо в селі, певно, почули постріли й зчинили тривогу.
- Предыдущая
- 57/64
- Следующая
