Історія польсько-українських конфліктів т.2 - Сивіцький Микола - Страница 46

ЗАКЛИК ВОЛИНСЬКОЇ ЗЕМЛІ

У час, коли над Волинською землею нависла небезпека відриву її від Польщі, ми, волиняки, звертаємось до найвищих політичних чинників у країні і за кордоном з палким закликом докласти усіх зусиль і використати всі доступні засоби, щоб доля нашої землі відповідала найглибшим почуттям загальнолюдської справедливості.

Ми сьогодні стоїмо на її захисті і не будемо жаліти ні сил, ні життя. Ми повністю віддаємо себе у розпорядження Уряду і Верховного Головнокомандувача, просимо розпоряджатися всім, що ми маємо. Однією метою, яка об'єднує сьогодні широкі маси мешканців цієї землі, є врятування її долі і повернення до складу Речі Посполитої.

Протягом вікової своєї приналежності до складу Польщі Волинь була форпостом проти варварства сходу. Тут Польща здійснювала найкращі акції несення на схід західноєвропейської культури і цивілізації. Тут народжувались нові помисли співіснування і співпраці різних етнічних елементів. За цих умов Волинь та інші окраїнні землі дали Польщі низку найбільших творців у галузі культури, найглибших реформаторів, найгеніальніших провідників, вождів. Ці землі завжди народжували надзвичайне багатство непересічних особистостей, які добре відчували національні зв'язки і свою роль на східних рубежах Речі Посполитої. Культурний внесок Польщі зберігся на нашій землі впродовж 150 років неволі, яскраво засвідчуючи у кожній галузі життя, що те велике і вічне, яке тут є, з Польщею почалось і Польщею творилось. Такий самий період російської неволі не позначився на нашій землі нічим тривалим у жодній галузі життя.

Протягом 20 років своєї сучасної приналежності до Речі Посполитої Польщі Волинь повністю залікувала жахливі рани після світової війни, яка прокотилась тут у 1914–1920 рр. Після усунення цих наслідків Волинь увійшла в період (нерозбірливий вислів. — MC.) широкого розвитку.

Культурна і цивілізаційна праця Польщі на цих теренах за допомоги найяскравіших елементів інших національностей, які проживають на Волині, була перервана лише вибухом Другої світової війни. І знову до загальної боротьби з тиранією, яка загрожує всьому світові, Волинь внесла свою частку. Сини цієї землі, не розрізняючи національностей, воювали у рядах польської армії. Наша земля після окупації німцями західних і центральних воєводств разом з іншими окраїнними воєводствами стала єдиною територією державницьких сил, готових продовжувати боротьбу.

Лише зухвале і нічим не обґрунтоване вторгнення 17 вересня 1939 р., всупереч існуючому пакту про ненапад, радянської армії і військова окупація поклали цьому кінець.

Період насильницького приєднання Волині до СРСР на основі фіктивного плебісциту відзначився безперервною смугою терору, винищенням населення внаслідок депортацій, культурного та економічного винищення. Власне, цей період терору був однією з причин того, що непідготовлені політично елементи українського суспільства стали на шлях співпраці з німцями. У цьому шкідливому як для свого, так і для інших європейських народів кроці вони бачили свій протест проти радянської дійсності.

Польське суспільство Волині відбило всі німецькі намагання, на ділі підтверджуючи, що Волинь є складовою і невід'ємною частиною Речі Посполитої Польщі. У такому ставленні не було жодних вагань загалу нашого суспільства, незважаючи на те, що німці неодноразово намагались показати зовнішні ознаки менш жорстокого ставлення, ніж на інших територіях Польщі. Переломним моментом цієї підступної німецької гри було надання нам псевдосамооборони проти керованих їхніми руками злочинних українських елементів. У трагічні для Волині дні кровопролиття ми відкинули всі пропозиції співпраці з німцями відповідно до інтересів нашого народу.

У період кривавої німецької окупації був створений і запущений в дію суспільно-адміністративний і військовий апарат, а боротьба підпільної Польщі ведеться тут відповідно до директив найвищих чинників у краю і за кордоном.

З огляду на викладене вище польське суспільство на Волині вважає, що, зважаючи на досягнуті тут перед війною і в період військового катаклізму успіхи, також зважаючи на зазнані масові криваві втрати, має право вимагати, щоб його голос був урахований там, де вирішуватиметься питання про обіцяне краще життя народів.

Має право вимагати для себе і наступних поколінь такого існування, прагнення до якого підтримували кров'ю і працею, тим найкращим плебісцитом не фікції, а поведінки і дії.

Проголошуємо, що:

1. Єдиним законним представником Польщі вважаємо Польський Уряд у Лондоні і його владу в країні, наказам яких підпорядковуємося без застережень.

2. Польське населення Волині не визнає жодних псевдоправових актів приєднання Волині до СРСР і здійснених фактів та виключає можливі спроби проведення плебісциту як позбавлені не тільки правових, але й історичних, культурних та економічних основ.

3. Перед нашим народом і народами світу стверджуємо, що у боротьбу за право належати до Речі Посполитої Польщі вкладемо всі свої сили, не зупиняючись перед жодною жертвою і перешкодою.

4. Польща не може відмовитися від Вільнюса, Крем'янця і Львова без перекреслення своєї істотної сутності, без загрози приниження і морального падіння.

5. Вважаємо найбільшим приниженням національної гідності всяку іншу поведінку, крім неприєднання. Боротьба йде сьогодні не за кількість квадратних кілометрів, боротьба йде за дух Народу й існування Польщі.

До найвищих чинників у краю і за кордоном, до загалу побратимів у Польщі і за її кордонами звертаємося з гарячим закликом: обороняйте Волинь і окраїнні землі, не жаліючи своїх і наших сил. Не дайте, щоб історія назвала наші покоління гробарями польської справи. Мобілізуйте всі сили нашого народу, звертайтесь до світової громадськості, дайте волинській землі жити і працювати.

Волинь, січень 1944 р.

Провідники місцевої Польської Громади

CA КС PZPR, zesp. 2267/1, sygn. 202/11-121, s/211-213.

[Інструкція про ставлення до совєтів, що наближаються]

ДО НАСЕЛЕННЯ ПІВДЕННО-СХІДНИХ ВОЄВОДСТВ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ПОЛЬЩІ

У переможній боротьбі з німецькими загарбниками радянські війська у Волинському воєводстві перетнули кордон Речі Посполитої. Можна передбачити, що найближчим часом вони увійдуть на територію південно-східної Польщі, вже вдруге під час нашої війни з Німеччиною. Але існує принципова відмінність між ситуацією кінця вересня 1939 р. і нинішньою. Нині радянські війська вступають на наші землі як союзники наших союзників, які воюють проти спільного ворога, і, незважаючи на розрив дипломатичних відносин між Польщею і СРСР, на міжнародній арені безперервно відбуваються переговори щодо остаточного вирішення радянсько-польської суперечки. У досягненні позитивного результату цих намагань зацікавлені всі союзники, і завдяки позиції польського народу і його Уряду, що має довіру наших потужних союзників, можемо з впевненістю дивитись у майбутнє.

У цей знаменний час КВП нагадує, що, згідно з заявою прем'єра Станіслава Міколайчика і його заступника Уповноваженого Уряду Речі Посполитої на Край, слід уникати усяких конфліктів з наступаючими радянськими військами і поводитися з гідністю. А особливо:

1. Треба постійно пам'ятати і пояснювати іншим, що єдиною легальною владою для громадян Польської Держави є Уряд Речі Посполитої у Лондоні і підлеглі йому органи в Краю з Уповноваженим Уряду на чолі. Акти всякої іншої влади можуть бути тільки джерелом певних фактичних станів, і ніколи правових.

2. Слід, безумовно, залишатись на місцях. Обов'язком, який випливає з вірності Речі Посполитій, є перебування на посту і протидія евакуації всіма можливими засобами. Ті, хто виїде з окупантом на Захід, знайдуть лише поневіряння і примусову працю під бомбардуваннями у таборах Рейху. Належить боротися з кожним проявом паніки у польському суспільстві і протидіяти брехливій пропаганді ворога, ніби виїзд з ним і під його опікою забезпечить кращі умови виживання під час війни, ніж перебування на місці.