Кассандра - Украинка Леся - Страница 10

10

V

Покій Кассандри. Нема нікого.

Деїфоб

(ввіходить)

Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!

(Плеще в долоні і гукає).

Рабині, гей!

З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.

Рабиня

Що, владарю?

Деїфоб

Та що се, невже моя сестра служниць не має, що й не докличешся нікого?

Рабиня

Вжеж, пророчиця рабинь всіх розпустила, казала: годі вже тих царських звичок, час привикати без рабинь до праці, бо хутко здасться.

Деїфоб

От нові ще примхи! А ти чия?

Рабиня

Царівни Поліксени.

Деїфоб

Ну, все одно, піди поклич сестру.

Рабиня

Котору? Поліксену?

Деїфоб

Ні, Кассандру, та хутко.

Рабиня

(йде воркотячи)

Хутко! бач, який швидкий. Старі вже ноги в мене, де тут хутко…

(На порозі).

Та он вона й сама… Царівно, швидше - там братик дожидається…

(Виходить).

Кассандра

(з кужілкою за поясом і з веретеном іде прядучи)

Вітаю.

Деїфоб

І що ти справді вигадала, сестро? Рабинь всіх розпустила, а сама кужілки з рук не випускаєш.

Кассандра

Брате, воно завчасу краще привикати до неминучого.

Деїфоб

Се рабська мова! Царівна так би не сказала зроду.

Кассандра

А що ж казати?

Деїфоб

«Або царювати, або загинути!»

Кассандра

Ми всі загинем, та не царюючи.

Деїфоб

Дай спокій, сестро, і не частуй мене пророкуванням. Се чисте горе: брат - пророк, сестра - пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних. Ось ти взяла кужілку, се й гаразд, казати правду, дівчині се личить далеко краще, ніж пророча мова. Отож пряди й не пророкуй.

Кассандра

Я, брате, сама б радніша прясти білу вовну, ніж віщувати всім нам чорну долю.

Деїфоб

Пряди, пряди - ниток багато білих зарученій потрібно на весілля, на шлюбні шати й на дари для гостей.

Кассандра

Се й ти вже, брате, бачу, у пророках, та шкода, що не в пору й не до речі.

(Ображена одвертається).

Деїфоб

І в пору, і до речі. Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову. Якщо кажу, то, значить, варто слухать, а ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш, то я тобі скажу: ми заручили тебе оце тепер за Ономая, царя лідійського.

Кассандра

Зарані, брате, говориш ти мені: «Ми заручили», бо ще ж я не рабиня поки що і маю власну волю.

Деїфоб

Ні, Кассандро, бо кожна дівчина, чи то рабиня, чи то царівна, слухає родини.

Кассандра

Я, брате, й не рабиня, й не царівна, а більше й менше, ніж вони обидві.

Деїфоб

Я не для загадок прийшов сюди, не для пустих розмов. Кажу виразно, що ти заручена. Цар Ономай тебе собі жадає в нагороду за спілку й поміч проти ворогів. Хвалився він, що піде в бій сьогодні, і всіх своїх лідійців поведе, і що не зайде сонце, як вже буде розбите впень усе вороже військо. «Коли се правда,- ми сказали,- завтра ти поведеш Кассандру до намету».

Кассандра

Хіба що такі «Коли се правда…» Власне, що се неправда.