Кінець світу. Том 1. До… - Базів Василь - Страница 16

«У нас дівчинка, і вона просто чудова!» — вигукнула лікар–гінеколог і підняла дитину вверх.

Точно так само, як це зробила 200 тисяч літ тому Нінту!

Якби цю розповідь я вмістив у шумерський епос, ви б, шановний читачу, нічого й не помітили. Але, як стверджують висновки вчених, розтиражовані світовими змі, між цими подіями — сотні тисяч літ. І тоді це був початок. Початок людства. Творення першої людини Богом.

І останнє. У слухняних християн, чи навіть мусульман чи іудеїв, які сповідують Біблію, шумерський трактат може викликати вагання. Адже у Старому Завіті Бог створив людину, а тут така–от множинна, поіменна деталізація.

Якщо звернутися до древньоєврейського біблійного тексту, а його прийнято вважати оригіналом, то там сказано, що людину створив ЕЛОГІМ, що у буквальному перекладі означає «боги», а не Бог.

Та й потім, яка може бути суперечність, коли Біблія — то лише конспект того, що написано у шумерських першоджерелах. Отже, у тому викладі тільки констатація акту створення людини, а у ширшому і вичерпному першоджерелі — детальний науковий звіт–виклад — як це було зроблено.

Не забувайте, насамкінець, що Аврам, єврейський першопатріарх, родом із Ура — шумерського міста, а за фахом — жрець, тобто мислитель–науковець, завдання якого — пізнавати істину, закладену у рідних йому шумерських текстах.

Ура цього, як і інших численних міст, побудованих нефілім із дванадцятої планети Нібіру, немає на сучасній карті. Слава Богу, залишилася безліч артефактів, писаних і рукотворних. І тут ми замикаємо пізнавальне коло — звідки і чому у цій святій близькосхідній місцині взялися піраміди.

«Після Всесвітнього потопу Баальбек став частиною посадочного коридору аннунаків, які вели до космодрому на Сінаї, що мав замінити зруйнований космопорт у Месопотамії. Цей коридор мав розпочинатися з вершини гори Арарат, проходити через Баальбек і закінчуватися у Гізі, де були побудовані піраміди…

Долина Бекаа орієнтована вздовж саме цієї лінії із північного сходу на південний захід. А велика піраміда у Гізі та інший орієнтир на Сінайському півострові, що окреслюють посадочний коридор, знаходилися на однаковій відстані від Баальбека, підтверджучи, що під час розробки нового космопорту він, як такий, уже існував до того», — пише Захарія Сетчин.

Резюмуючи, не можу не сказати, що все так просто і зрозуміло, хоча артефакти, як і факти, — вперта річ. Але на Близькому Сході, що сукупно бачиться не просто як космопорт, а портал зв’язку Землі із космічними візаві, залишається незбагененно багато таємниць за сімома замками. Ковчег Заповіту зник, а проникнення усередину пірамід, де можуть зберігатися вищі знання, залишається завданням непосильним для людства. Уявіть собі, гостювати у космосі поза межами атмосфери — це вже запросто. А зайти у гості до рукотворної хатини під назвою піраміда — поки що не під силу. Ще не доросли. Ще нам цього не дозволено.

Хто не дозволяє і чому? Вістрям наших шукань намагаємося проткнути товщу тисячоліть. Але відбиваючись від твердинь минувшини, знову падаємо горілиць на постамент власного, нашого нинішнього буття, і у цьому роздираючому пізнавальному пориванні мимоволі доходимо до істини — ну що там предвічні епоси із віщими візитерами і божественними творцями, коли свідомість нашу свердлить нинішня реальність, бо не лише у часи шумерських богів, а нині

МИ НЕ САМІ НА ЗЕМЛІ.

У підсумковій стадії третьої світової «холодної війни», коли Борис Єльцин диригував виведенням російської армії з Німеччини, Норвегія офіційно звернулася до російського «царя» з настійливим проханням — забрати, врешті–решт, свої підводні атомні кораблі із скандинавського узбережжя. Мовляв, те, що ви окупували нашу берегову лінію, нам було відомо достеменно давно, але «проти лома — не було прийому», особливо коли це лом московський, та ще й підводний і, не приведи Господь, ядерний.

Росіяни били себе в груди і клялися на чому світ стоїть, що вікінгам ввижається. Бо ніколи стоянки кремлівських субмарин у норвезьких територіальних водах не було і не могло бути.

То був момент, коли тривала окупація Східної і Центральної Європи із 1945 року Червоною Армією якось незбагненно добровільно завершувалася, тому росіянам, що буває рідко із європейцями, вірили.

А куди дінешся. Тим паче що звична і підозріла підводна метушня наче уляглася. Хоча скандинави залишалися при своїй думці, бо те, що рій субмарин терся об їхні холодні береги, було для них як два рази по два.

Якби вони звернулися офіційно не до Єльцина, а до легендарного Командувача Військово–морськими силами СРСР, адмірала Горшкова, то отримали б не традиційне російське «нєт», а відповідь, близьку до ймовірної або точної.

Згаданого адмірала я пам’ятаю ще із шкільних років, коли він стояв поруч із Леонідом Брежнєвим на трибуні і був такою ж легендою на морі, як Жуков на суші.

Що таке «холодна війна» не наземна, а підводна, — окрема захоплююча сага, бо там, на глибині, практично ніколи не було холодно. Там не раз усе було на волоску, коли ядерні тягачі США і СРСР дивом розминалися, щоб не зіткнутися у царстві Нептуна лоб у лоб.

Напруга підводної міжнародної обстановки була постійно на рівні Карибської кризи, допоки американці і росіяни не збагнули — у Світовому океані вони не одні.

Але змирилися з цим у смертельно небезпечний спосіб. 5 жовтня 1960 року радіолокаційна станція США у Гренландії забила тривогу небаченого після гарячої війни алярму — з боку СРСР рухається ціла армада ракет у напрямі США. Ті, що сигналізували з РЛС, не сумнівалися — совіти напали на Америку. Світова війна стала фактом. У штабі стратегічної авіації у місті Омаха оголосили тривогу. В одну мить у повітря піднялися бомбардувальники із ядерною зброєю на борту. З хвилини на хвилину пілоти чекали команду із Пентагону про нанесення удару у відповідь по об’єктах на території Радянського Союзу і східного блоку.

Поки тривала ця пауза, «радянські» ракети раптом розвернулися і помчали у протилежному напрямі, а відтак зовсім пропали із радарів ППО США.

То були не ракети із СРСР, а НЛО із космосу. Але світова війна не розпочалася з іншої причини. Та сама команда про фатальний удар у відповідь не поступила тому, що… айсберг перерізав кабель, від чого втратився зв’язок із Пентагоном, звідки наказ бити по Москві таки віддали!

Хто посунув айсберг, який врятував світ? Може, ті, що так необачно спонукали двоногих «сліпих кошенят» сплутати їхні літальні апарати зі своїми недолугими ракетами і мало не самознищили себе.

Згодом уже екс–шеф ЦРУ Р. Хілленкоттер у різкій формі закликав Конгрес США перестати гратися з вогнем, тобто приховувати інформацію про НЛО і робити вигляд, що вони не існують. Догратися можна до знищення людства і планети. Його підтримав командувач військ ППО НАТО у Центральній Європі, генерал Шассі, який у своїй доповідній писав відкритим текстом: «Якщо ми й надалі будемо заперечувати існування НЛО, в один прекрасний день їх сприймуть за керовані ракети противника, і може статися найгірше».

Врешті, у «Договорі про зменшення небезпеки виникнення ядерної війни», який підписали СРСР і США у 1971 році, за наполяганням військових і вчених політики записали, що «обидві сторони зобов’язуються негайно повідомляти одна одну про виявлення непізнаних об’єктів системами попередження про ракетний напад».

Між собою розібралися. Але безпрецедентна, прямо скажемо, міжпланетна морська битва біля берегів Пуерто–Рико все ж відбулася. Американці проводили широкомасштабні навчання своїх Військово–морських сил. Рейдували один поза іншим авіаносець «Уосп», ціла армада ескортних кораблів, ясна річ, мало не флотилія субмарин, а у повітрі — протичовнові літаки.

За планом маневрів, відпрацьовувалася техніка виявлення корабля противника. Ймовірного корабля ймовірного противника. Бо росіян тоді поруч Пуерто–Рико не було.