Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь - Страница 42

Чи правильним — призадумалися навіть чемпіони світу за ВВП китайці, які ще не зняли портрети Леніна із червоних кутків. Той самий валовий продукт женуть на рівні світового рекорду всіх часів і народів, від чого жахається мій земляк Збігнєв Бжезінський: мовляв, китайський двомільярд знесе з п’єдесталу «золотий» мільярд, який, одначе, не хоче виконувати Кіотський протокол, де зроблена перша квола спроба приструнити суїцидну гонитву за ВВП за будь–яку ціну.

По–перше, мудрі китайці якраз над цією ціною й призадумалися. Торік уперше після Мао і Дена вони змінили свою довгострокову стратегію: ВВП уже не є головною метою розвитку. Є щось схоже з моєю формулою ВВГ — внутрішня валова гармонія, до якої — як до Місяця. Бо що з того рядовому китайцеві, який чує із телевізора, що його країна — уже друга у світі, а він як був кріпаком, так і залишився?

Кейнс якось влучно зауважив: «Якщо говорити про довгострокову перспективу, то всі ми коли–небудь помремо». Бажано, щоб якомога пізніше і все–таки — не всі гамузом семимільярдним похороном.

Чи можливо враз і остаточно змінити масштаб мислення людського? Ураз — геть Адама Сміта та Карла Маркса із їхнім ринком і гонитвою за додатковою вартістю, геть всіляких там ліберастів і дермократів, на яких молиться народонаселення сучасної України із такою ж дебільно–тупою пристрастю, як їхні батьки і діди молилися на Троцького і Леніна з їхньою облудною фішкою комунізму. Давайте ж ми до синьо–жовтої барви національного прапора додамо неодмінно зелену (не плутати з ісламом).

У всіх мовах світу слово «Земля» писати тільки з великої літери. Коли малі й дорослі питатимуть, чого б це, пояснюйте їм до хрипоти, що це на знак вибачення, прощення і поваги.

Проведіть відкритий урок із вивчення «Декларації гармонії», прийнятої оновленим, не мертвонародженим, а повноважним світовим співтовариством. Вона має стати молитвою — «Мати наша».

Молитвою до Землі. Нарівні з «Отче наш» — молитвою до Творця.

І так мають зробити всі країни світу. А що все–таки ООН — ті самі Об’єднані Нації — бутафорна бюрократична на сьогодні сцена, на якій відбувається те, що нічого не відбувається, бо те, що вирішує ООН, уже роз’єднані нації, зокрема взяті, мають у носі, — що з нею робити, з ООН?

ООН треба перетворити на реальний планетарний уряд, який підкоряється Геї, а не двоногим пігмеям, що в кріслах земних політично–племінних вожаків уявили себе богами. ООН повинна володіти правом вето на будь–які рішення чи дії національних урядів, які порушують «Кодекс гармонії».

Більше того, війська ООН, у розпорядженні яких має бути і ядерна зброя стримування, повинні поставити на місце — силою, мілітарно — кожну державу, що поводиться, як прищ на тілі Геї.

На жаль, бал на планеті правлять егоїстичні, туполобі політики, а не мудреці від наук та релігій. Треба створити Вищу спостережну раду людства, яка би складалася із найсвітліших умів і найчистіших сердець, і ця остання інстанція повинна стояти над президентами і монархами, над урядами і парламентами та виносити вироки — моральні тим, кому просто–напросто не місце на Землі.

Моральні вироки такої «Ради Совісті і Розуму» людства повинен виконувати цілком реальний «Планетарний спецназ», що має діяти зі всією суворістю революційного часу.

Хоча навіть ці карколомні моделі інституалізації, незважаючи на їх радикальне новаторство, все ж запровадити легше, ніж добитися того самого перелому в головному — у світогляді.

УСІ СВІТОВІ УМИ —

ЛИШЕ УЧНІ УКРАЇНЦЯ

ВЕРНАДСЬКОГО

Мова йде про найважче — про зміну цінностей, з яких виростають не тільки національні і глобальні інститути, а за якими сформована програмно–генно–інформаційна матриця зі сканованого нинішнім часом гомо сапіенс.

Там, у генах, де міліметр такий товстелезний, як периметр Юпітера, робити реформи неймовірно важко. А матриця формувалася щонайменше 2–3 тисячі років і трималася на такому стрижні античної філософії, як Logos — раціоналізм.

Звідтам йде отой, сприйнятий за аксіому, двоподіл на свідомість і матерію, відтак філософська база індустріального віку — матеріалістично–механістична доктрина Декарта. Звідти пішло оте пихате ставлення до природи як до ресурсу, який існує для того, щоб його експлуатувати. Ще у шкільному віці нам перекладали премудрі сентенції французького доктринера на мову примітивного сталінського ординця Мічуріна із його заповіддю «Нам не треба чекати милості від природи: взяти її від неї — наше завдання». Цей не всім зрозумілий заповіт висів у кожному кабінеті біології будь–якої радянської школи.

У світлі культури раціоналістичного Логоса природа розглядалася, як полонений нашої невичерпної ненаситності, від чого техногенне суспільство потрапило у стан нинішнього метаболічного колапсу.

Переминатися з ноги на ногу вже пізно. Мораль читати тим, хто її не має, — черпати воду ситом.

Тільки радикальний поворот у мисленні і чині здатен подати Геї знак гармонії із нею, знак переконливий і рвучкий, щоб зупинити її із мечем у правиці, бо вона вже замахнулася над нами частими репетиціями «кінця світу». А ще — із морським землетрусом, береговим тайфуном і наземною Фукусимою — виверженням найстрашнішого з вулканів — атомного реактора. Цей вулкан ховає у могилу не тільки тих, котрих накриває на проваленій землі, а за тисячі кілометрів довкруж у просторі і на десятки майбутніх поколінь у часі.

Три в одному — такої глобальної тріади покарання ще не було. Перша жовта картка у знавіснілих водах Жовтого моря та у Країні Сонця, що сходить, де воно може зайти навічно в очах нинішнього людства. Сонцю нічого не станеться, а от очі цього мерця закриють повіки во віки віків.

Є такий сумний анекдот. Зустрілися у космосі дві планети. Почала скаржитися одна іншій, мовляв, маю проблему: завелися на тілі чи то висипка, чи то мікроби, себто люди. Товаришка її заспокоїла, поділившись власним досвідом. Сама перехворіла такою недугою. Хвороба не смертельна. Її можна побороти. І заспокоїла, що товаришка позбудеться біди, як це вже сталося з нею.

Революційність гіпотези Геї не тільки перевертає із голови на ноги науку. Так само відкриті закони можуть вчинити із самим нашим життям. Дисонанс із Геєю докотиться до святая святих — зруйнує релігійну матрицю буття, де таїться найсокровенніше — відносини людини із Творцем.

У цьому сенсі Лавлок, переводячи науковий арсенал та інструментарій у пристанище Духа, зізнається, що для нього образ Геї найгармонійніше асоціюється з образом Богородиці.

Лавлока я відкрив для себе на кілометрових стелажах однієї з велетенських книгарень Вашингтона. Якщо вам враз захочеться простої і легкої відповіді на запитання: чому американці такі очманіло заможні, сильні, як ніхто до них на планеті, із мудрою, як самі боги, елітою, слухайте найточнішу розгадку: тому, що вони читають книжки. У нас же безпрограшно стріляє українська народна мудрість: бідні, бо дурні, дурні, бо бідні.

Я попросив показати мені полиці з літературою про кінець світу, і тягнуться вони неначе аж до початку світу цього, такого фатального.

І тут же, як і сотні тубільців, для яких книгарня — ще й бібліотека, бо нетерпеливиться купити і читати не вдома, а пити із цілющих джерел мудрість тут, усівшись на зеленавій траві ковроліну. Я теж поміж них, і на кілька годин.

Впиваюся мудрістю із прикрістю, що чужа. І раптом — рядки відради, як ковток материнського молока. Читаю тут–таки, неподалік від Капітолію, сидячи на підлозі американської книгарні: «Український геохімік Володимир Вернадський вперше артикулював концепт, що тотальність існуючих систем на планеті може бути осмислена, як одна істота. Він придумав і запровадив у науку термін «біосфера» і сформулював його. Йдеться про весь набір життя на і навколо поверхні планети».

А перед тим була субстанція геосфери — серцевинний шар Древа життя земного, а після біосфери — поверхневий шар ноосфери, як третьої серії фундаментальних трансформацій.