Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
«Аристократ» із Вапнярки - Чорногуз Олег - Страница 46
— Чому не прибрано, товаришу, у під'їзді? — запитували у нього нахаби (так йому здавалося), на що Сідалковський спокійно відповідав:
— Нехай пильнують консули і двірники!
Після цих слів він щезав на мить в кімнаті, звідти виносив віник, наче то був не віник, а шабля з дарчим написом від фельдмаршала, і казав:
— Ваше право на вістрі віника. Цей коридор варто мести!
— Ти бач, до чого дійшли! Яке нахабство! І за що цим двірникам гроші платять? А який халат надягнув! Пан-барон!
Після таких діалогів збігалися, звичайно, сусіди, кидали репліки на адресу халата Сідалковського, а потім цікавилися, чи є у Сідалковського совість.
— Совість? — перепитував він. — Це моє прокляте минуле.
— Де вона у нього? Він її давно прикрив імпортним халатом.
Сідалковський зачиняв двері, але на електродзвінок тисли з новою силою.
— Вам що: хліба і видовищ?
— Чому в під'їзді не прибрано?
— Ви помилились номером. Двірник навпроти. Я ж нещасний соціолог, — посміхався великодушно Сідалковський і більше на дзвінки не реагував.
Цього разу дзвінок видзвонював якось не так: спокійно, урівноважено, благально. Сідалковський неохоче піднявся з тахти, накинув на себе свій східний халат, куплений на товчку в Одесі. Халат у нього був настільки екзотичний, що в добрі старі часи до винайдення компаса й карти по його зорях над мінаретами можна було легко орієнтуватися усім мореплавцям. У цьому халаті Сідалковський теж подобався сам собі, але перед тим, як вийти, він ще й натягав свої імпортні шкарпетки, бо за натурою був делікатновимогливий і босим виходити соромився. Ноги всував у яскраві, як балдахін, індійські капці з вітчизняною підошвою, підбитою на Подолі, ще раз крадькома кидав погляд у дзеркало, ніби питаючи двійника: «Ну, як?» Той ствердно кивав головою. Це робилося майстерно і швидко. Принаймні швидше, ніж ми цей момент описали…
На порозі стояла Ія. Сідалковський, як він казав, позитивно розчарувався і в ту ж мить немов переродився, входячи в свою роль, над якою нібито працював усе своє життя: розпростер обійми, підхопив Ію на руки і закружляв з нею по кімнаті.
— Тисяча й одна ніч! Кого я бачу!
— Божевільний! — сміялася щаслива Ія, міцно обіймаючи його за шию.
Він підносив її до єдиного крісла і садовив, але так, щоб не всі жіночі принади потонули у ньому.
— Я тобі придбала німецький гарнітур, — мовила Ія, запалюючи цигарку.
— У людини повинно бути все прекрасним: коханка, одяг, почерк і, звичайно, гарнітур. Але тільки не німецький…
— Чому?
— У людини повинно бути все гарне: одяг, манери, — повторив він. — Але я від гарнітуру відмовляюсь. Я не прихильник модерну. Я люблю примхливість форм і декоративну пишність. Червоне дерево в стилі ампір за п'ятнадцять карбованців на Бессарабці. Ось мій ідеал…
Ія по-жіночому мовчала, покусуючи губи і злизуючи з них перламутрову помаду.
— А я так хотіла тобі зробити приємність, — високо піднімаючи бюст, нарешті важко зітхнула.
— Найбільша для мене приємність — твоя присутність у моїй квартирі. Моя кімната без тебе — як бібліотека без книг, — походжав з кутка в куток Сідалковський. — Співаючі меридіани, — похитав головою, маючи на увазі паркет під ногами, що час від часу поскрипував і пищав. — Як там матуся Карапет?
— Нічого. Мама тішиться. Записалася у парашутний гурток і вже зробила три пробних стрибки.
— Привітай її з першим успіхом. Вона що, готується до великих змагань?
— Не знаю, хтось їй сказав, що після кожного стрибка можна втратити два з половиною кілограми…
— Розчаруй її. Тільки після першого, — упевнено мовив Сідалковський, хоч сам у цьому певний не був. — Ти краще порадь мамочці… можеш від мого імені, якщо воно ще не стерлося в її вдячній пам'яті, інший спосіб. За допомогою скакалки і кожуха. Кожухи — це тепер модно.
— Як це? — запитала Ія.
— Дуже просто: одягається кожух, береться в руки скакалка, засікається час і — за роботу. Дві години стрибків — два кілограми живої ваги. І не треба забиратися до бога, щоб потім звідти, без усякої гарантії, шугати каменем униз. Тут ризику ніякого. Хіба що штукатурка у сусіда полетить. Але в мамочки знизу, здається, тільки комора і спортінвентар. Хто у неї тепер на квартирі?
— Якийсь музикант із ресторану. Дуже гладкий, а сам любить худих…
— Нічого дивного: у людини сидячо-стояча робота. Він же не з похоронного бюро, де треба час від часу прогулюватися, — Сідалковський підвівся і подав Ії попільничку. — Ох, і жінки! Хто ж вас так розуміє, як я? — запитав Сідалковський, дивлячись на себе в дзеркало так, ніби в кімнаті вже нікого не було.
— А ти вважаєш, що ти розумієш жінок? — запитала Ія.
— Принаймні краще, ніж Бекона Роджерса чи Сенеку Луція, — посміхнувся Сідалковський.
Він прекрасно розумів, куди Ія хилить. Адже Сідалковський став для неї задачкою, і це його тішило чи не найбільше. Після тієї першої зустрічі він поводився так, що молода й красива жінка не могла нічого зрозуміти. Він постійно нагрівав її теплом своїх слів, але після цього раптово охолоджувався і знічев'я лягав на дивані, мружачи від задоволення очі.
— Сідалковський, — цікавилась у такі хвилини Ія, — хто ти такий?
— Мене про це вже питали. Поки що відповіді я не знайшов. — Він ішов на кухню і звідти гукав: — Хочеш гарячої кави? По-європейськи! Цукор скінчився. Чим менше солодощів, тим більше гіркоти.
Він підносив їй у чашці каву, що парувала, як і Ія, і не ховаючи посмішки, запитував:
— А як ти вважаєш? Хто я?
— Мені важко розібратися… Фрукт! — Вона стенала своїми по-жіночому звабливими плечима.
— Не фрукт, а продукт, Іє… — Він не встиг закінчити — його урвав електродзвінок.
Сідалковський відчинив.
— Слухай, ти, — пропитим голосом промовила до нього неголена пика і дихнула горілчаним перегаром. — Чому немає гарячої води? Електробритвою я голитися не можу.
— Батя, — промовив Сідалковський не своїм голосом. — Вам найкраще бороду обсмалювати. Це по-перше, а по-друге — зверніться до двірника. А прокурор вам у цій справі не допоможе. — І, розмахнувшись дверима, додав: — Квартира навпроти…
Ія не стрималась і засміялась.
— Чорт забирай! — вилаявся Євграф. — Негайно одягаюсь і йду замовляти табличку. Іє, ви зі мною?
— А для чого я вам?
— Іє, — Сідалковський зупинився посеред кімнати. — Ви прекрасно знаєте: я не можу без вас. Ви моє натхнення, ви моя любов, але я не поет.
— Не брешіть, Сідалковський, — вона теж перейшла на «ви». — Ви нікого не любите, крім себе. Я не розумію вас, Сідалковський. Чого ви хочете від життя?
— А життя розуміє, чого воно хоче від мене?
— Чому ви думаєте, що ви не такий, як усі?
— А ви думаєте не так?
Вона не сказала ні слова.
— Так ви йдете до гравера чи ні? — гукнув з кухні, переодягаючись, Сідалковський.
— Для чого ви питаєте, Сідалковський? Ви самі чудово знаєте, що я у вас давно як піддослідний кролик. Ви зі мною робите все, що хочете. Але тільки не те, чого хотіла б я. Знаєте, я вас інколи страшенно ненавиджу… Ненавиджу тією чорною ненавистю, на яку здатна лише жінка!
— То від любові, — Сідалковський торжествував і несподівано відчув, що під ним провалюється паркет, а сам він підноситься до небес. На сьоме чи й восьме небо. — Іє, не говоріть так, а то я заплачу.
— Ви не заплачете. Ви жорстокий! Я від вас нічого не вимагаю. Але я жінка, Сідалковський, і ви не маєте права проводити на мені якісь незрозумілі психологічні експерименти. Ви що, дисертацію про жінок пишете?
— Надіє, — промовив несподівано він, і від цього імені їй раптом стало добре і затишно. — Надіє, — ніжно обнімаючи її за плечі, повторив. — Ви ж знаєте, все це не так. Ви теж не та, за кого себе видаєте. І я не такий. А візьміть нашу контору. Немає жодної людини, яка б не мала свого запасного, я б сказав, резервного прізвиська: Тихолаз, Кажан, Анахорет, Мадам Баронецький, Королева Марго, Тато Карло, Колістрат…
- Предыдущая
- 46/104
- Следующая