Москва Ординська. Книга друга - Білінський Володимир Броніславович - Страница 87

Ті землі належали до Касимовського царства і в XV–XVI століттях. Ми не наводимо із цієї ж праці розлогих цитат щодо Володимира та Гуся (Хрустального), а вони теж згадуються. Отакий черговий анекдот російської історії, який спростовує факт існування Рязанського князівства у ХV–ХVІ століттях. На тих землях після 1237 року спочатку існував Темниковський (Мох шинський) улус, а з 1445 року — Касимовське царство (ханство).

А щоби читачі не думали, що ми щось вигадуємо, послухаймо ще раз російського історика М. І. Шишкіна:

«Христианство начинает проникать в Мордву в XVI столетии. Мордву светом христианскаго учения просветил Рязанский Архиепископ Мисаил, который в XVII веке обращал Мордву и Татар в южных пределах Касымовскаго царства, в Шацком и Тамбовских уездах, и апостольский подвиг свой запечатлел собственною кровию» [96, с. 197].

Як бачимо, до «южных пределов Касимовского царства» належали «Шацкий и Тамбовский уезды». А ще мова у М. I. Шиш кіна йшла про Володимирський, Рязанський, Кадомський та інші «уезды». То скажіть, будь ласка, а які ж землі та міста могли належати до вигаданого Москвою Рязанського князівства у XIV—

XVI століттях?

Анекдотичність цієї ситуації добре розуміють кращі сучасні казанські, мордовські та пензенські історики. Отож пишуть:

«Если по выходцам из Казанского, Ногайского, Касимовского и других татарских ханств все понятно, — ведь они были носителями татарских титулов еще в своих государствах и при переходе на службу в русские княжества они почти автоматически сохраняли свое дворянское достоинство, — то в каком же государстве жили те мурзы, князья, которые в середине века (XIX. — В. Б.) владели землями в Темниковской Мещере, на территории нашей Мордовии? Каким государством руководили эти татарские аристократы? Получается непонятно — аристократия есть, а государства нет» [40].

Сучасні історики такими запитаннями заганяють себе в глухий кут. Бо раніше говорили: «Темниковская Мещера (ТМ) — условное название региона, охватывающего территорию всей нынешней Мордовии, юго–запада Чувашии, всей Пензенской области, востока Рязанской и Тамбовской, юго–запада Нижегородской, запада Ульяновской, северо–запада Саратовской областей» [40].

Є татарські князі, окреслена їхня земля, а князівства немає. Непорозуміння полягає в тому, що історики хочуть знайти правду, не порушуючи московської історичної брехні. А це зробити неможливо. Тому не вигадуймо новий велосипед, не вигадуймо нове, нікому невідоме, князівство (улус). Темниковська Мещера (цей термін має право на життя) була звичайним Касимовським ханством. Тільки до нього входили не частини сучасних Рязанської і Тамбовської областей, а вся їхня територія, та ще й сучасна територія Володимирської області до ріки Клязьми. Всі інші землі названо вірно. Саме ті землі відійшли у 1238 році до брата хана Батия–Беркечара, якого російська історична наука подає як Бехана.

Хан Улу–Мухаммед нічого нового не вигадував у 1445 році. Він просто віддав землі давнього улусу хана Беркечара у володіння своєму середньому синові Касиму. Про все інше уже говорили.

Хто хоче детальніше ознайомитися з методами Мсіскви з ви хрещення касимовських татар у православну віру, пропоную звернутись до чудової наукової праці Ірека Біккініна «Татарская аристократия Темниковского (Касимовського. — В. Б.) княжества и ее потомки».

Маймо на увазі, московська історіографія зробила все можливе, щоби приховати та перебрехати факт існування улусу хана Беркечара зі столицею у Мохші (Наровчаті), який із 1445 року перейшов до рук сина Улу Мухаммеда Касима зі столицею улусу в місті Касимові. Згадки про Велике Рязанське князівство після 1238 року, то чергова московська вигадка.

4

У своїх працях автор неодноразово вказував, що Москва платила данину Кримському ханству до 1700 року. Ще Петро І за часів перших років царювання сплачував кримським ханам данину. Напевне, та данина сплачувалася за передані Кримом Московії так звані Мещерські землі.

Турецький султан недаремно відмінив сплату дацини Московією до Кримської казни. Московія в черговий раз, порушуючи всі попередні договори, розпочала війну в Європі, так звану «Северную войну». Послухаємо Енциклопедію:

«Северная война 1700–21, война… (Московії. — В. Б.) со Швецией за выход в Балтийское море; в ней в разное время про тив Швеции участвовали другие европейские державы (Дания, Речь Посполита, Саксония, Пруссия и др.)» [2, т. 23, с. 120].

Не думаймо, що 1700 рік в обох випадках співпав випадково. Аж ніяк. Москва свідомо відволікала увагу Європи, рятуючи Османську імперію після її розгрому в 1683–1697 роках об’єднаними військами «Священної Ліги».

«Карловицкий Конгресс 1698–1699 зафиксировал крупные территориальные) потери Османской империи в Европе» [2, т. 26, с. 375].

Ось про цщ свідчить відміна Османами сплати данини Москвою до казни Криму.

Яку ж данину щорічно платила Москва до Криму?

Наводимо посланців (мовою оригіналу), час перебування в Криму і об’єм сплаченої Москвою данини протягом 1613–1650 років Кримському ханству:

1. Лодыженский А. и Данилов П. (X.1613–VIII.1614) — розмір данини невідомий.

2. Волконский Гр. и Евдокимов П. (IX.1614–VI.1615) — 7300 руб. за 122 р. (роки наведені за московським літочисленням).

3. Спешнев И. и Нестеров Б. (VII.1615–XII.1615) — 7968 руб. за 123 р.

4. Челюсткин Ф. и Данилов П. (IV.1616–VI.1617) — 7077 руб. за 124 р.

5. Лодыженский А. и Болдырев Р. (VII.1617–ІІІ.1620) — 7804 руб. за 125 р., 540 руб.

6. Зрушев С. и Бредихин С. — 8467 руб. за 126 р. (Московські посли до Криму були перехоплені у Єльці козаками Сагайдачного).

7. Воейков П. и Матчин С. (V.1620–IV.1621) — 9145 руб. за 128 р.

8. Лихарев Н. и Махов В. (V.1621–III.1622) — 9145 руб. за 129 р.

9. Усов А. и Уготский С. (V.1622–V.1623) — 9763 руб. за 130 р.

10. Дашков Я. и Волков В. (VII.1623–XI.1624) — 9556 руб. за 131 р.

11. Прончищев С. и Болдырев Р. (I.1625–ІХ.1625) — 10655 руб. за 132 р.

12. Скуратов Д. и Посников Н. (Х.1625–VIII.1627) — 11858 руб. за 133 р.

13. Тарбеев С. и Басов И. (Х.1327–VIII.1629) — 11247 руб. за 134 р., 11247 руб. за 135 р. (Данина за два роки)

14. Кологривов Л. и Дуров А. (Х.1629–Х.1630) — 10433 руб. за 136 р., 10433 руб. за 137 р., 364 руб.

15. Воейков П. и Зверев С. (ХІІ.1630–ХІІ.1631) — 10104 руб. за 138 р.

16. Соковнин П. и Голосов Т. (II.1632–V.1634) — 9904 руб. за 139 р.

17. Ансимов Т. и Акинфиев К. (Х.1633–I.1634) — Московій підписувала нову Шертну грамоту з Кримським ханом після походу Мубарек–Гірея.

18. Дворянинов Б. и НепейцынА. (VI.1634–VI.1635) — 10202 руб. за 140 р., 10202 руб. за 141 р. (Данина за два роки).

19. Зловилов Г. и Угаев Г.(VII.I635–X.1636) — 11068 руб. за 142 р., 11068 руб. за 143 р. (Данина за два роки).

20. Астафьев Д. и Кузьвлев А. (ХI.1636 — ІХ.1638) — 11638 руб. за 144 р.

21. Фустов И. и Ломакин И. (XII.1638–II.1640) — 23353 руб. за 145, 146 р. (Данина за два роки).

22. Извольский С. и Зверев С. (I.1638–IV.1638) — Московія підписувала нову Шертну грамоту з царем Бегадир–Гіреєм.

23. Сухотин В. и Звягин С. (IV.1640–X.1640) 11129 руб. за 147 р.

24. Чубаров А. и Байбаков И. (ХІІ.1640–ХІ.1642) — 11781 руб. за 148 р.

25. Приклонский Б. и Лавров Г. (ХІІ.1642–Х.1643) — 25064 руб. за 149, 150 р. (Данина за два роки).

26. Неронов Г. и Головнин Н. (ХII.1643–ІІІ.1644) — 12553 руб. за 151р.

27. Караулов Т. и Акшиев Г. (IV.1645–IX.1647) — 12631 руб. за 152 р.

«Поминок за 153 и 154 гг. из–за набегов не было» — так написав московський професор О. А. Новосельський.

28. Хотунский Т. и Степанов И. (XII.1647–IV.1649) — 12631 руб. за 155 р.

29. Ларионовы. и Никитин И. (V.1649–XI.1649) — 12631 руб. за 156 р.