Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Сині двері зліва - Чех Артем - Страница 14
Марія Федорівна спостерігала за пальцями Івана Івановича й раділа, що нарешті її донька віднайде своє щастя з такою милою й інтелігентною людиною, як наш головний герой.
Але наприкінці мовчанки наш головний герой дійшов ще однієї думки, яка наштовхнула його на те, щоб озвучити її уголос. Тим самим тишу було перервано.
— А Валя? — ледь не істерично запитав наш голов ний герой. — Як бути з нею?
— Валя? — в унісон перепитали Корф і Арманьяк.
— Так, Валя. Як бути з нею?
— З нею, — підхопила Корф, — будь поштивим. Оберігай її від нехорошого люду. Вона дівчина тонкої душевної організації. Можна сказати, уразлива.
— Ні-ні, ви мене не зрозуміли. Я не те мав на увазі. Я стосовно іншого. Валя згодна? Згодна бути зі мною, так би мовити…
— Так би мовити згодна, — полегшено відповіла Корф, і вони з Іваном Івановичем перезирнулися. — Більше того, — продовжила Марія Федорівна, — вона мені цього не казала, але я запримітила, як вона на тебе дивилася, які емоції вирували в її невеличкому мозочку, які бісики іскрилися в очах… О-о-о! Таке може побачити тільки мама. Мама…
«Це добре», — подумав наш головний герой і запропонував випити по чашечці кави.
Марія Федорівна, посилаючись на роботу й довічну вахту, відмовилась. Вона на чотири з половиною секунди глянула на себе у дзеркало, що висіло в коридорі, підправила каштановий кок на своєму черепі й негайно щезла з поля зору чоловіків. А от Іван Іванович випити кави погодився. Навіть з ентузіазмом. Тобто…
— З коньячком, — він хитро глянув на нашого головного героя й дістав зі своєї сірої дубленої курточки невеличку пляшечку коньяку. — Відзначимо наше з вами братання. Ми ж уже майже брати.
— Брати? — здивувався наш головний герой.
— Ну родичі. Майже. Хіба ні? А там де родичі, там і брати. — І пляшка коньяку перекочувала на всипаний крихтами стіл.
— Це коньяк? Заморський? — поцікавився наш головний герой.
— Це для більшості людей коньяк, а насправді — це арманьяк!
— Арманьяк? Це ж ваше прізвище…
— Ну, на те воно й прізвище, — втаємничено посміхнувся Іван Іванович. — Якщо келих потримати деякий час та нагріти теплом долоні, ви відчуєте легкий ванільний аромат, який додає дуб, різноманітні квіткові пахощі та повів сливи і стиглого перцю.
— На жаль, у мене немає келихів. Тільки чашки.
— Так ми ж із кавою. Заварюйте мерщій! — І Іван Іванович від хвилювання почав швидко-швидко облизувати свої тонкі, немов у батька Клінта Іствуда (думаю, вони з сином були схожі), губи.
— Це арманьяк із сорту Фоль Бланш. Бачите, що тут написано? Millйsime! Це означає, що виготовлений він з винограду одного року. На відміну від коньяку.
Близько години Іван Іванович балував нашого головного героя різними своїми судженнями з того чи іншого приводу: і про шахи, і про матінку, Людочку Прокопівну, і про Валю.
— Ви знаєте, — ледь не кричав Арманьяк, — тут у нас недалеко магазинчик є. Так, нічого особливого: магазин як магазин, але у тому магазині є охраннік, ну, як охраннік — сторож при садибі. Так той, щоб ви знали, називає ладью турою. Я йому кажу, що ладья — вона скрізь ладья, а він мені каже, що це тільки на Півночі всякі уркагани називають туру ладьйою. Я йому одне, він мені інше. Докторе, кажу — він попри те, що сторож, ще й якийсь доктор, — докторе, що ви собі думаєте, може, ще й ферзь королева? Психує, матом кричить, руками махає. Он, кажу, у нас взагалі ладью зображують сортиром. От візьміть, кажу, підіть до сувенірної крамнички, хоча б у ЦУМ, кажу, зайдіть, там і побачите: пішаки — холопи, слони — козарлюги, а ладья, друга фігура після ферзя, — нужник. А це чому, бо у нас все так. Ні тобі кораблів, ні тобі хоча б веж — одні сортири посеред городів стоять.
Внутрішньо наш головний герой погоджувався. Зовні теж. І хоч він не кричав, але так само вважав за свинство ті ситуації, коли ладью називають турою.
А потім Арманьяк пішов. Але наостанку, аби підсилити бажання нашого головного героя одружитися з Валентиною Казимирівною, додав:
— Я чув, ви педіатр. Лікар. То знайте, що ви неодмінно з нашою Валюшкою знайдете спільну мову. Вона теж лікар. Щоправда, травматолог. Працює тут, поруч, у лікарні охорони матері і дитини. Якщо ви ще не знайшли роботу, то Валюша вас до себе візьме, вона там на хорошому рахунку. А головне — квартира! Розумієте! Квартира трикімнатна. Живіть, плодіть дітей, радійте! А я до матінки… Я буду з нею. Бо Людмила Прокопівна — найкраща у світі мама.
І пішов. Наш головний герой зачинив за ним двері й принюхався. Пахло паскудно. Швидше за все потом. А ще швидше — від нього самого.
— Наче півжиття прожив, — проговорив він уголос і посміхнувся. Все-таки Іван Іванович приємна людина. Він, до речі, був другим, хто нашого головного героя називав на «ви». А це багато про що говорить.
Кілька тисяч думок одночасно гасали у голові нашого головного героя. Вони, немов спринтери на змаганнях, намагалися досягти своєї мети, розірвати власними широкими грудьми стрічку переможця — так і кричали, перебиваючи одна одну: я! я перша!
Та наш головний герой, перш ніж приймати якісь рішення, вирішив набрати повну ванну й занурити у гарячу воду своє виснажене тіло. Цим одним рішенням, до речі, і була ванна гарячої води.
Але перед тим йому кортіло неодмінно поділитися новиною. З ким? Напевно ж з Ніколаєм.
— Нічєго, что нємци в Польше… — підспівував він, направляючись до телефону.
Один знайомий юрист
— Мене оженили!
— Тебе женили?
— Так, мене оженили.
— То треба радіти!
— Я не знаю, що мені робити, Ніколай. Розумієте, все так швидко, стрімко, блискавично! А головне, Ніколай, обіцяють ще й півцарства на додачу!
— Півцарства — це, звичайно, добрий резон… А що за півцарства?
— Квартира, робота у лікарні. Та й, взагалі, Ніколай, це, певно, любов…
І тут Ніколай, несподівано для всіх — та, певно, і для самого себе — хряснув слухавкою, що спричинило появу коротких гудків, які сповістили нашому головному герою про те, що Ніколай хряснув слухавкою.
«Образився, чи що, — подумав наш головний герой, — але чому? Іноді цього Ніколая важко зрозуміти».
Після цих думок він попрямував до ванної кімнати й занурив своє худе та засмагле тіло у гарячу воду, що спричинило раптове запаморочення голови і, як наслідок, глибокий, немов прірва часу, сон.
Переповідати те, що снилося нашому головному герою, ми не будемо. По-перше, чужі сни — це надзвичайно нудно, а по-друге, сон нашого головного героя був настільки дивним і позбавленим логіки, що переповідати його те саме, що перечитувати амшелевий «Замок», знаючи кінцівку наперед.
Потім наш головний герой прокинувся. Потім — це потім. З часом, можливо, кілька хвилин по тому, можливо, годину. Але факт залишається фактом — збудив нашого головного героя телефонний дзвінок.
Поспіхом витершись великим червоним рушником, наш головний герой, залишаючи мокрі сліди (певно, поганенько він витерся), вибіг до кімнати і зняв слухавку.
— Ти шо, спав у ванні? — крикнув Ніколай.
— Заснув трохи, — наче виправдовувався наш головний герой. — А звідки така інформація?
— Професійна дедукція, новенький! Я в цій справі підкований, наче пес на ланцюгу!
— Ясно.
— А шо тобі снилося? Ну, це так, просто цікаво, розумієш?
— По-перше, чужі сни — це надзвичайно нудно, а по-друге, мій сон був настільки дивним і позбавленим логіки, що переповідати його те саме, що перечитувати амшелевий «Замок», знаючи кінцівку наперед.
— Я в цих ділах нарваний, новенький. І я зрозумів, куди ти хилиш! Я на цих хрестословицях, як кажуть, не одну ногу зламав! Ти краще от шо скажи: все нормально?
— Господи, Ніколай, звісно, все нормально! Ви не будете проти, якщо я вдягнусь? Я тільки з ванни.
— Спав?
— Що?
— Питаю, спав у ванні?
— Ну, я ж уже відповів. Давайте я вдягнусь, а вже потім передзвоню.
- Предыдущая
- 14/35
- Следующая
