Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Любов і піраньї - Кидрук Максим Иванович - Страница 49
Насамкінець я відважився і запитав:
— А що в тебе… ну, з головою?
Новозеландець насупився і якось дуже серйозно подивився на мене.
— Не пам’ятаю.
Я і собі прискіпливо зиркнув на нього. Стіві знову морщив носа й супив брови, видно, дійсно не міг нічого пригадати. Вирішивши більше не мучити хлопця розпитуваннями, я підвівся, кинув на прощання «see you!» і почалапав у свою кімнату…
* * *А тепер давайте поговоримо про бразильських красунь. Гадаю, залитий сонцем, напівзасипаний піском, обрамлений чорними скелями, стрункими пальмами та хвойними гаями острів Санта-Катарина, якраз відповідне для цього місце.
Якщо не брати до уваги аеропорт у Сан-Паулу, то перших бразилійок мені вдалося нормально роздивитись аж у Фоз-ду-Іґуасу, тільки після того, як я вибрався з непрохідних і безлюдних нетрищ Пантаналу. Хай пробачать мені мої читачки, але дівчата виявилися дебелими, неохайними і з грубими, наче витесаними сокирою, рисами лиця.
На жаль, нічого не змінилося, коли я спустився ще далі на південь, до курортного Флоріанополіса. Найбільше мене вражала неохайність, з якою бразильські представниці прекрасної статі ставляться до своєї зовнішності. Нерідко я спостерігав дівчат, що вибиралися на пляж з немитим і нечесаним волоссям, в жахливих купальниках, котрі більше нагадували обривки нічної піжами. Про манікюр чи педікюр я взагалі мовчатиму. І це на пляжі! Де чоловіки зазвичай тільки тим і займаються, що роздивляються жінок. Звісно, траплялися приємні винятки, одначе за іронією долі, єдина дівчина, яка мені по-справжньому сподобалася під час поневірянь Бразилією (ми познайомилися, блукаючи разом із Мартіном та Хесусом по Фоз-ду-Іґуасу), виявилась… парагвайкою.
Тож після трьох тижнів у Бразилії моя віра у славнозвісну красу бразилійок сильно похитнулася. Поки я не зустрів жодної з тих пишногрудих засмаглих брюнеток, які можна побачити по телевізору під час трансляції великого карнавалу в Ріо або ж на рекламних проспектах танцювальних шкіл самби. Я вже навіть почав думати, чи не є краса бразильських жінок порожнім міфом, створеним кількома розцяцькованими моделями. Одначе невдовзі життя показало, що я помиляюсь. Бразилія реабілітувалась, і я побачив достатньо красунь, аби запам’ятати цю поїздку надовго. Щоправда, сталось усе за доволі дивних обставин.
* * *Бразилія — доволі небезпечна країна, це загальновідомий факт. Бідацькі квартали, що носять назву фавели і де панує тотальне беззаконня, вже давно стали відомими на цілий світ. Я жодного разу не чув, щоби хтось чужий зміг вибратися звідти не пограбованим. Нерідко у фавелах чиняться вбивства. За статистикою, в одному Ріо-де-Жанейро щодня розбійні напади здійснюються на півтори сотні людей, троє з яких гинуть від рук бандитів. Три насильницькі смерті на день — це, погодьтеся, немало навіть для такого мегаполіса, як Ріо.
Причин того чимало. Можна багато говорити про величезну територію країни, значна частина якої вкрита непрохідними болотами або джунглями, де здійснювати будь-який контроль, як адміністративний, так і поліцейський, практично неможливо. Можна згадати також про численну наркомафію, чиє ім’я овіяне незрозумілим романтизмом і нерідко стає синонімом до легкого збагачення. Але насправді основною причиною напруженої криміногенної обстановки є жахлива нерівність бразильського суспільства. 180-мільйонна країна нараховує немало заможних прошарків, а водночас є люди, яким просто нема за що прогодуватися. Цілком очевидно, що їм лишається одне — ставати на шлях розбою. Грабують ці хлопці зовсім не тому, що хочуть бути крутими гангстерами. Вони стають бандитами через те, що у них просто нема чого їсти. Якщо сьогодні такий безталанний злодюжка не обчистить хоча б одного клаповухого туриста, завтра його сім’я залишиться ненагодованою.
Португалець Хесус якось розказував, що одного дня в Ріо на його очах у якогось бідолашного бразильця безцеремонно відібрали машину. Причому все відбувалося завидна і в людному місці, неподалік славнозвісного пляжу Копакабана. Автомобілі зупинились на червоний сигнал світлофора, коли раптом один з пішоходів дістав револьвер, підійшов до найближчого водія і приставив дуло до скроні. Затим він жестами наказав чоловікові залишити авто. Шофер, звісно, не смикався: розвівши руки в боки, обережно вийшов із салону. Нальотчик миттю заскочив усередину і чкурнув світ за очі. Все тривало не більше кількох секунд. Свідків було осіб сорок, проте ніхто нічого не міг вдіяти.
Для туристів у Ріо існує кілька неписаних правил, одне з яких категорично забороняє з’являтися на вулицях міста після 21:00, особливо наодинці. Якщо у вас не все гаразд з головою, і ви все ж надумали прогулятися якою-небудь алеєю, щоб помилуватися зорями, ніхто, в тому числі поліція, за вас не відповідає. Після 21:00 можете горлати «Help! Help!» до помутніння в очах, але допомогти вам зможе лише Господь Бог. Ще одна аксіома гласить: якщо вас грабують — віддавайте все, що маєте, і в жодному разі не опирайтесь. Краще втратити гаманець і залишитися живим, аніж корчити з себе героя і схопити гарячу кулю поміж очі.
На Санта-Катарині криміногенна ситуація значно спокійніша. Та все ж навіть тут потрібно дотримуватися певних правил. Зокрема, ніхто сам по собі не ходив і не їздив на вечірки у клуби. Це пов’язано з тим, що заклади такого штибу розкидані по всьому узбережжю на чималій відстані один від одного, а тому іноземець, котрий напідпитку повертається у свій готель з дискотеки, був би ідеальною мішенню для злодіїв. Аби уникнути різних неприємних ситуацій, власники диско-барів вигадали так звану «службу доставки клієнтів».
Усе відбувається у такий спосіб. За день-два до запланованої вечірки спеціальний менеджер (переважно, сексапільна дівчинка з дуже приємним голосом) об’їжджає всі готелі та хостели, де робить оголошення про запланований захід. Ті, хто бажає потрапити на нічну «паті», записують свої імена у спеціальний список і відразу платять за вхід. У призначений день, приблизно об 11-ій вечора, диско-клуб виділяє спеціальний автобус (часом навіть декілька), який об’їжджає всі готелі, забираючи клієнтів на вечірку. О 4:00 ранку той самий автобус розвозить усіх назад.
Як бачите, все дуже просто, зручно і головне — безпечно…
Під вечір другого дня у мій хостел завітала симпатична пишнотіла бразилійка з виразистою фігурою та велетенськими круглими очима. Свій невисокий зріст дівчина цілком і повністю компенсувала напористістю та завзяттям. (До речі, на її візитці, яку вона вручила мені при зустрічі, значилося прізвище «Soroka». Я поцікавився, чи не має вона родичів серед росіян чи українців. Виявилось, що дід бразилійки колись давно емігрував з України. Вона сама, на жаль, не розмовляє українською, але її мама ще й досі володіє мовою.)
Згадана дівуля провела в хостелі майже годину і весь цей час займалася тим, що ловила постояльців і рекламувала їм якусь зіркову вечірку.
— Привіт, як справи? — починала вона, вхопивши за руку якогось постояльця. Не давши йому оговтатись, вродливиця перла в наступ: — Ти тут давно? О, щойно приїхав! Чудово! Завтра на острові грандіозна вечірка — Жоакінья біч-паті! Ти не чув про Жоакінья біч-паті? Не може бути! Неможливо побувати на Санта-Катарині і не відвідати цю легендарну подію! Чудова музика, неперевершене світло, безкоштовні напої! П’ять годин екстремальних веселощів! Усього за вісімдесят реалів! Послухай, це ж унікальна пропозиція! Достатньо лиш поставити своє ім’я… Ось тут…
Вона продовжувала в такій манері, поки нещасна жертва, застукана зненацька в одному з коридорів хостелу, не капітулювала.
Мене Сорока перехопила біля виходу в той момент, коли я збирався змотатися в супермаркет купити собі щось на вечерю. Всунувши мені в руки візитку, бразилійка зачала свій експресивний монолог. Однак я не збирався на диско-паті, а тому відразу обірвав її, чемно переключивши розмову на з’ясування походження її прізвища. Все, може, і обійшлося, коли б у цей час повз мене не просунувся Стіві.
- Предыдущая
- 49/58
- Следующая
