Любов, Президент і парадигма космосу - Бедзик Юрий Дмитриевич - Страница 16

— Що ви кажете, товаришу контр-адмірал! — вжахнувся капранг-2 Севастьянов. Лице його збіліло. Він повернувся до Сержа. — А ти чого ж мовчиш? Це правда?

— Абсолютна правда, Вікторе Степановичу, — кивнув головою Серж.

— Півправди! _ підняв голос контр-адмірал. — Бо вся правда дуже жорстока. Минулого року в Штатах терористи вчинили страшний злочин, загинули тисячі людей і відтоді наш світ наче розколовся. А втім... — контр-адмірал змусив себе посміхнутися, — у наших братів-українців гарна приказка: вдаримо лихом об землю! Про наші діла, батечку, я тобі при нагоді розповім. А чарку я хочу підняти за розум людства! Він велетенський, безмежний...

— Бо він — частка космічного розуму, — докинув Серж скромно і водночас вагомо. — А, значить, вип’ємо і за нього!

— Вип’ємо й за нього! — погодився контр-адмірал і перший до дна перекинув чарку.

Мали б уже іти по домівках. На жаль, капранг Севастьянов почув від свого татуся те, до чого ці два дні готувався в душі. Дружини його вже давно не було на світі, вмерла ще по війні, коли у спецвідділах і в Міністерстві державної безпеки закрутили безглузду історію «зради» її чоловіка, й почалися виклики, допити, підслухування, погрози, мало не звинувачення її самої в таємних зв’язках зі зниклим капрангом Севастьяновим. Власне, сім’єю Віктора Степановича був тепер лише його син — контр-адмірал.

— Твій старий дім давно знесений, батьку, — сказав контр-адмірал.

— Гаразд, якось доживу вік, — криво посміхнувся капранг Севастьянов і статечно розгладив козацького вуса. Мовляв, підемо до сина, але свою батьківську гордість знаємо! Зробив крок до дверей, аж раптом щось зупинило його. Він ніби наслухався до чогось у собі. — Стоп! Я думав, прокрутимо цю річ іншим разом, але нас, здається, викликає космічний Брат... Може, я помиляюся... Прошу вас, сідайте всі. І хай це вас не лякає. Те, що ви почуєте зараз, може, найдивовижніше, найстрашніше і найпрекрасніше, що ви чули в житті.

Від його слів повіяло холодком. Щось наче відсторонене, далеке змигнуло на його обличчі. Підійшовши до дверей, він щільно причинив їх, і повернувся до столу. Сів на стілець. Руки його простягнулися до якогось опуклого предмета, що лежав, накритий газетою під самим ілюмінатором. Зняв газету. Пильно глянув на предмет. І всі побачили багряно червоний, наче зі скла шар. Мигливий, важкий і загадковий. Поклав на нього руку, довго дивився в ту багряність, довго наслухався до чогось. Аж тоді промовив тоном готовності до розмови:

— Ікса тонга феен... ікса тонга феен... ікса тонга феен... я слухаю мого Космічного Брата!

І, відкинувшись на спинку стільця, заплющив очі.

Сиділи всі як в трансі. Й справді почувалися в трансі. Тиша в каюті була паморочлива і гнітлива. Ледве сірів передвечір’ям ілюмінатор. Шар німо дивився червоним оком у безвість. І безвість вливалася в нього.

Затим всі почули його слова. Скоріше навіть відчули, а не почули. Як звучання у своїй душі, у голові, у мозкові. Слова, що потекли думкою з отого багряного таємничого ока:

— «Мені доручено звернутися до вас, наші земні Брати, із словом розтривоженості. Може, навіть із словом застороги. Бо те, чого ми найбільше боялися останнім часом, вже почало здійснюватися на вашій планеті. Україна досі, на думку нашого урядового органу «Ради спокою», вважалася стабільною і мирною країною. Але до нас раптово дійшла звістка про загрозливу терористичну акцію на кораблі «Звитяжний», що стоїть в бухті Севастополя. Це дає нам підставу, принаймні, зробити вам кілька серйозних порад. І найперше — пояснити вам, наші земні брати, що ми, люди Сиріусу, беремо на себе сміливість втручатися в ваше життя.

Ви жили тисячі літ, не думаючи, хто ви і що. Зараз нам дано сказати вам: ви з нами і ми з вами, і життя наше не вимірюється ніякими тисячоліттями.

Все було б по-старому, лік часу не мав змінитися і ваш спокій також не мав бути порушеним. Але у великій космічній родині з’явилися потвори, названі «сірими», космічна родина відчула неспокій, і почала діяти.

Хто вони, ті «сірі», ми не знаємо. Може, з інших галактик. Може, із найдальшого Всесвіту. З’явилися у ареалі Сиріуса, ввірвалися в наш планетарний дім і стали нищити нашу гармонію. А далі перекинулися на ваш дім, на вашу планету Земля. Вдерлися в її атмосферу, в її морські глибини, в душі землян. Ніхто не зупиняв їх, «сірих» потвор з чужих Галактик, а оскільки всяка безкарність викликає жадання більшого зла, «сірі» поклали собі за мету: зробити з людей таких само «сірих» потвор, як вони самі, поруйнувати їх сім’ї, роди, держави і зрештою довести людство до самознищення.

Ми, названі «світлими» (земляни ще називають нас HЛO, себто невпізнаними літаючими об’єктами), були кинуті космічним Розумом на протидію «сірим», космічний Розум був стривожений не тільки зухвальством їхніх дій, впертим бажання поруйнувати добру злагодженість Всесвіту. «Сірі» прийшли у Всесвіт, як руйнівничий вулкан, свавілля «сірих» могло призвести до повного знищення усяких планетарних, міжзоряних, галактичних і міжгалактичних зв’язків і себто до безконечного хаосу в усьому сущому.

Чому космічний Розум поклав своє мудре око саме на нас? Власне, на посланців з системи Сиріуса? В тому була велика логіка. Сиріусці самі колись за сивої-предавньої давнини перемандрували з Землі на одну з планет сузір’я Сиріус, на планету С-17, як вона позначена в космічному каталозі. Космічному Розумові забажалося посіяти на ній тільки сім’я вашого гуманоїдного типу. Мабуть, Космос втомився шукати більш вивершені зразки біологічної істоти, гуманоїдний принцип здався йому найдосконалішим. А чому, запитаєте ви, якась дивовижна сила занесла нас, сиріусців на С-17? Чому ми покинули добре влаштовану природою Землю? Мабуть, у наших предків для того були вагомі причини: чи вони втікали від метеоритного дощу, який насувався, чи не захотіли гинути в добу льодяникового похолодання, повторивши сумну долю динозаврів, чи, може, живучи в зоні вічно неспокійної Атлантиди, досягли нечуваного розвитку науки і техніки, побудували собі міжзоряні кораблі і, охоплені всемогутнім ентузіазмом Космосу, попрощалися з колискою-землею і помандрували в пошуках ще кращих світів.

Якщо трапиться нагода, і ви, брати наші, відвідаєте нашу планету С-17, запевняємо вас: наше життя стане вам до смаку. Міста у нас маленькі, затишні, виробництва безшумні і, як кажуть земляни, екологічно чисті, ні димів, ні викидів. А головне, чим ми особливо пишаємося — це відносини між сиріусцями. Вони дружні, ділові, ґрунтуються на щирості і взаємній симпатії.

Спостерігаючи з допомогою потужної радіотехніки з допомогою НЛО за вашим життям, ми зробили для себе певні висновки. У нас порівняно з вами, нема нічого «свого», чи, кажучи вашою мовою: «приватного». Набагато ж краще й справедливіше жити гуртом, даючи простір для всіх талантів і всіх мрій. Хіба що в родинних справах сиріусці, допускають «свій» егоїзм. Вони бережуть сім’ю, захищають її всім суспільством, ніколи не влаштовують розлучень (чим так пишаєтесь ви, земляни!) Ініціатива в цьому у нас іде від жіноцтва. Жінки взагалі посідають на С-17 достойні місця. Наше суспільство в цьому плані дуже схоже на суспільство древніх греків, де панували жінки і яке ваші вчені досі називають словом «матріархат».

Ми постійно стежимо за планетою Земля. Яка жахлива історія в неї! Жахлива і трагічна! Ми занепокоєні тим, що діється тут протягом тисяч і тисяч років, ми бачимо вашу непримиренність, вашу жадібність, егоїстичність, постійне ворогування між собою, між цілими державами і народами. У нас же на С-17, від моменту зародження цивілізованого життя, не було ніяких воєн, не чинилося найменшого насильства, сам факт убивання сиріусцем сиріусця вважався і вважається чимось аномальним, таке не вкладається в нашу філософію, в нашу мораль. А на землі он що діється. Мільйонами гинуть безвинні, створено ядерну зброю, цією зброєю вже знищено кілька земних міст. Це — самоїдство, самовинищення, самонігіляція! Чи ж хоч розумієте, ви, брати наші, чого коштувало космічному Розуму відшукати десь на околиці Галактики отаке зручне гніздечко, як планета Земля, де хімічні, фізичні, корпускулярні елементи в казковому співпадінні дали змогу народитися живій матерії?