Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення) - Губерский Л. В. - Страница 29

…

с. Річ

§ 125. Річє тотальність як покладений в єдиному розвиток визначень основи й існування. З боку одного зі своїх моментів ? рефлексії-в- інше? вона має в собі відмінності, завдяки яким вона є визначенай конкретна річ…

…

B. ЯВИЩЕ

§ 131. Сутність повинна з’являтися.Її видимість (Scheinen) у ній є її зняття в безпосередність, яка як рефлексія-в- собі є стійке існування(Bestehen) (матерія), тоді як формає рефлексія-в-інше, що знімає себе як усталене існування. Видимість є те визначення, завдяки якому сутність є не буття, а сутність; розвинута ж видимість є явище. Сутність тому не перебуває позаявищем або по ту сторонуявища, але саме тому, що сутність є те, що існує, існування є явище.

Додаток.Існування, покладене в його протиріччі, є явище. …

Явище є взагалі важливий щабель логічної ідеї, і можна зазначити, що філософія відрізняється від буденної свідомості тим, що вона розглядає як просте явище те, чому буденна свідомість приписує значимість сущого й самостійність. Але при цьому важливо ґрунтовно зрозуміти значення явища, а саме: коли говорять про що-небудь, що воно є тількиявище, це може бути неправильно зрозумілим в тому смислі, начебто в порівнянні із цим є лише суще, що з’являється,або безпосереднє,є щось вище. Але тут все постає навпаки: явище є щось вище, чим просте буття. Явище є взагалі істина буття й більш багате визначення, чим останнє, оскільки містить у собі об’єднаними моменти рефлексії-в-себе й рефлексії-в-інше, тоді як буття, або безпосередність, навпаки, ще односторонньо позбавлене відносин і залежить лише від себе. …

…

С. ДІЙСНІСТЬ

§ 142. Дійсність є те, що відбулося як безпосередня єдність сутності та існування, або внутрішнього і зовнішнього. Виявлення дійсного є саме дійсне, так що воно в цьому виявленні також залишається суттєвим і лише настільки суттєвим, наскільки воно є в безпосередньому зовнішньому існуванні.

Примітка.Раніше ми мали як форми безпосереднього буттяй існування; буттяє взагалі нерефлексована безпосередність і перехідв інше. Існуванняє безпосередня єдність буття й рефлексії; саме тому воно ? явище,що виникає з основи й поринає в основу. Дійсне є положенністьцієї єдності, як відношення, що стало тотожним із собою; воно тому не піддається переходу,і його зовнішність(Au?erlichkeit) є його енергія; воно в останньому рефлексовано в себе; його наявне буття є лише прояв себе,а не іншого.

…

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ВЧЕННЯ ПРО ПОНЯТТЯ

§ 160. Поняття є те, що вільнеяк суща для себе субстанціальна могутність,і є тотальність,у якій кожний з моментів є ціле,являючи собою поняття, і покладене як нероздільна з ним єдність; таким чином, поняття у своїй тотожності із собою є в-собі-і-для-себе-визначене.

Додаток.Точка зору поняття є взагалі точка зору абсолютного ідеалізму, і філософія є пізнання за допомогою понять, оскільки все те, що інша свідомість вважає сущим і самостійним у своїй безпосередності, у ній пізнається лише як ідеальний момент. У розсудковій логіці поняття розглядається звичайно тільки як проста форма мислення й, говорячи більш точно, як загальне уявлення; до відповідного (untergeordnete) трактування поняття відноситься так часто повторюване з боку відчуття й серця твердження, начебто поняття як таке є щось мертве, пусте й абстрактне. На справді ж все є навпаки: поняття є принцип усякого життя і є, отже, разом з тим цілком конкретне. Це є висновком із усього зробленого дотепер логічного руху й не вимагає тому тут доказу. Що ж стосується протилежності між формою й змістом, висунутої проти поняття як чогось нібито лише формального, то цю протилежність разом з усіма іншими, за які міцно тримається рефлексія, ми вже залишили позаду як діалектично (тобто через себе) подолану, і саме поняття містить у собі як зняті всі попередні визначення мислення. Звичайно, поняття варто розглядати як форму, але як нескінченну, творчу форму, яка містить у собі всю повноту всякого змісту й постає разом з цим його джерелом. Можна також називати поняття абстрактним, якщо під конкретним розуміти лише почуттєве конкретне й взагалі безпосередньо сприйняте... Але однак поняття, як ми підкреслили вище, є й той же час цілком конкретне настільки, наскільки воно містить у собі в ідеальній єдності буття й сутність і, отже, все багатство цих двох сфер.

…

§ 161. Поступальний рух поняття не є більше ні перехід, ні видимість в іншому, але є розвиток,тому що розрізнене одночасно безпосередньо покладене як тотожне з іншим і із цілим і визначеність покладена як вільне буття цілісного поняття.

…

§ 162. Вчення про поняття ділиться на: 1) вчення про суб’єктивне, або формальне,поняття; 2)вчення про поняття як визначеному до безпосередності, або вчення про об’єктивність;3) вчення про ідею, про суб’єкт-об’єкт, єдність поняття й об’єктивності, про абсолютну істину.

…

А. СУБ’ЄКТИВНЕ ПОНЯТТЯ

а. Поняття як таке

§ 163. Поняттяяк таке містить у собі: 1) момент загальності,як вільна рівність із собою в його визначеності, 2) момент особливості,визначеності, у якому всезагальне залишається нескаламучене рівним собі, і 3) момент одиничності,як рефлексію-в-себе визначеностей загальності й особливості, негативну єдність із собою, яка є в-собі-і-для-себе- визначеней разом з тим тотожне із собою, або всезагальне.

…

b. Судження

§ 166. Судженняє поняття в його особливості, як розрізнення відношеньсвоїх моментів, які положені як для себе сущі й разом з тим тотожні із собою, а не один з одним.

…

?) Якісне судження

§ 172. Безпосереднє судження є судження наявного буття,є суб’єкт, покладений у деякій загальності як у своєму предикаті, який є деяке безпосереднє й, отже, чуттєва якість. …

…

?) Рефлексивне судження

§ 174. Одиничне, покладене в судженні якодиничне (рефлексія в себе), володіє деяким предикатом, у порівнянні з яким суб’єкт у відношенні до себе разом з тим залишається деяким іншим.В існуваннісуб’єкт уже більше не безпосередньо якісний, а перебуває у відношенній у зв’язкуіз чимось іншим, з деяким зовнішнім світом. …

…

?) Судження необхідності

§ 177. Судження необхідності як тотожність змісту в його відмінностях: 1) з одного боку, містить у предикаті субстанціюабо природу суб’єкта, конкретне всезагальне ? рід;а з іншого боку ? зважаючи на те що це всезагальне містить у собі також і визначеність (як заперечення), воно містить у собі винятковусуттєву визначеність ? вид;таке категоричнесудження.

2) У силу своєї субстанціальності обидві сторони одержують форми самостійних дійсностей, тотожність яких є тільки внутрішнятотожність, і, отже, дійсність одного є разом з тим не йогобуття, а буття іншого;таке гіпотетичнесудження.

3) Коли в цьому озовнішненні поняття покладенаодночасно внутрішня тотожність, то всезагальне є рід, який у своїх одиничних проявах, що виключають один одного, тотожний із собою; судження, яке має це всезагальне своїми двома сторонами (всезагальне як таке й всезагальне як коло виключаючих один одного відособлень), судження, чиє або- або,а також “як те, так і це”є рід, ? таке судження є диз’юнктивне судження.Всезагальність спочатку як рід, а тепер також як коло її видів визначена й покладена цим як тотальність.

…

?) Судження поняття

§ 178. Судження поняттямає своїм змістом поняття, тотальність у простій формі, загальне в його досконалій визначеності.

…

с. Умовивід

§ 181. Умовивід є єдність поняття й судження; воно є поняття як проста тотожність, у яку повернулися відмінності форм судження, і воно є судження, оскільки воно разом з тим покладене в реальності, а саме у відмінності своїх визначень. Умовивід є розумней всерозумне.