Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 75

Отак Смерть заволоділа другим братом.

Та Смерть ніяк не могла знайти третього брата, хоч і шукала його роками. І аж тоді, як менший брат став старий-престарий, він зняв плащ-невидимку і віддав його синові. А тоді привітав Смерть як давню приятельку і радісно пішов за нею. І вони обоє, як рівні, покинули цей світ».

Герміона закрила книжку. Минув якийсь час, поки Ксенофілій зрозумів, що вона вже перестала читати, одвів погляд від вікна і сказав:

- Ну от і все.

- Тобто? - розгублено перепитала Герміона.

- Це й були Смертельні реліквії, - пояснив Ксенофілій.

Він узяв з захаращеного стола перо і витяг звідкілясь з-під книжок подертий аркуш пергаменту.

- Бузинова паличка, - сказав він і намалював на пергаменті пряму вертикальну лінію. - Воскресальний камінь, - додав він і домалював зверху до лінії коло. - Плащ-невидимка, - закінчив він і обвів цю лінію й коло трикутником, намалювавши таким чином символ, що так заінтригував Герміону. - Разом, - пояснив він, - це Смертельні реліквії.

- Але ж у казці немає ні слова про якісь там «Смертельні реліквії», - засумнівалася Герміона.

- Авжеж, немає, - страшенно самовдоволено сказав Ксенофілій. - Бо це ж дитяча казочка, яку розповідають для розваги, а не щоб повчати. Але ті з нас, хто на таких речах розуміється, знає, що в стародавній казці йдеться про три предмети, або реліквії, здобувши які, можна стати володарем Смерті.

Запала коротка тиша. Ксенофілій, скориставшись нею, визирнув з вікна. Сонце було вже низенько на обрії.

- Луна скоро наловить достатньо плімпів, - неголосно сказав Ксенофілій.

- Коли ви кажете «володар Смерті»... - почав було Рон.

- Володар, - махнув безтурботно рукою Ксенофілій. - Завойовник. Переможець. Будь-який термін на ваш вибір.

- Але тоді... чи це означає... - поволі вимовила Герміона, і Гаррі відчув, що вона намагається позбутися скептичних ноток, - що ви вірите, ніби ці предмети... ці реліквії... справді існують?

Ксенофілій знову підняв брови.

- Існують.

- Але, - почала Герміона, і Гаррі зрозумів, що вона втрачає терпець, - містере Лавґуд, невже ви вірите?..

- Дівчино, Луна все мені про тебе розповіла, - сказав Ксенофілій, - ти, як я розумію, не позбавлена розуму, але страшенно обмежена. Недалека. Вузьколоба.

- Може, ти, Герміоно, поміряєш капелюха? - показав Рон на чудернацький головний убір. Голос його аж тремтів від стримуваного сміху.

- Містере Лавґуд, - не вгавала Герміона. - Ми всі знаємо, що плащі-невидимки існують. Вони хоч і рідкісні, але реальні. Але...

- Але третя реліквія - це справжній невидимий плащ, міс Ґрейнджер! Тобто не просто дорожній плащ, захищений закляттям «Розілюзнення» або наділений засліплювальними чарами чи навіть витканий з напівликової шерсті, що спочатку ховає власника, але з роками блякне і стає геть непрозорий. Ідеться про плащ, який по-справжньому й надійно робить того, хто його вбрав, невидимим. Плащ вічний, незмінний і здатний забезпечити постійне й непроникне укриття, хоч би які закляття на нього насилали. Скільки ти бачила таких плащів, міс Ґрейнджер?

Герміона відкрила було рота, щоб відповісти, та закрила його знов, помітно розгублена. Друзі перезирнулися, й Гаррі зрозумів, що всі вони думають про одне й те саме. Так сталося, що точнісінько такий плащ, як оце щойно описав Ксенофілій, був зараз з ними в цій кімнаті.

- Власне, - сказав Ксенофілій таким тоном, ніби завдав їм остаточної поразки неспростовним аргументом, - ніхто з вас такого і в очі не бачив. Власник такої речі був би незмірно багатий!

Він знову визирнув з вікна. Небо вже забарвилось у ледь помітний відтінок рожевого.

- Гаразд, - промовила збентежена Герміона. - Скажімо, плащ існує... а як же камінь, містере Лавґуд? Та штука, що ви її назвали воскресальним каменем?

- А що з ним?

- Як він може бути справжнім?

- А доведи, що не може, - відповів їй Ксенофілій.

Герміону це просто обурило.

- Але ж це... вибачте, але це просто безглуздо! Як я можу довести, що його не існує? Ви що, сподіваєтесь, що я позбираю все... все каміння світу й перевірятиму? Тобто так можна що завгодно оголосити реальним, якщо єдина підстава для віри в його існування - те, що ніхто не довів протилежного!

- Ясно, що можна, - погодився Ксенофілій. - Я радий, що ти потроху звільняєш свідомість від обмежень.

- А та бузинова чарівна паличка, - швидко втрутився Гаррі, не даючи сказати слова Герміоні, - вона, на вашу думку, теж існує?

- Про це є безліч свідчень, - відповів Ксенофілій. - За бузиновою паличкою легко простежити завдяки тому, як вона переходить з рук у руки.

- І як же? - зацікавився Гаррі.

- А так, що той, хто хоче нею заволодіти, мусить силою забрати її в попереднього власника, - пояснив Ксенофілій. - Ви ж чули, мабуть, як ця паличка опинилася в руках Еґберта Мерзенного після того, як він замордував Емеріка Лихого? Або як Ґоделот помер у власному підвалі після того, як його син Гереворд забрав у нього чарівну паличку? Чи про жахливого Локсія, який відібрав паличку у Варнави Деверила, котрого потім убив? Кривавий слід бузинової палички тягнеться крізь усі сторінки чаклунської історії.

Гаррі глипнув на Герміону. Вона похмуро дивилася на Ксенофілія, але не сперечалася.

- А де зараз, на вашу думку, може бути бузинова чарівна паличка? - запитав Рон.

- А хто це може знати? - стенув плечима Ксенофілій, визираючи з вікна. - Хтозна, де захована бузинова паличка? Слід уривається на Аркусі й Лівію. Хто скаже, котрий з них насправді переміг Локсія і хто забрав чарівну паличку? А кому відомо, хто потім здолав їх? Історія, на жаль, про це мовчить.

Запала тиша. Нарешті Герміона запитала напруженим голосом:

- Містере Лавґуд, а чи родина Певерелів якось причетна до Смертельних реліквій?

Ксенофілія це запитання застало зненацька, а Гаррі це прізвище щось нагадало, тільки він не міг пригадати, що саме. Певерел... десь він уже його чув...

- А ти ввела мене в оману, дівчино! - здивовано витріщився на Герміону Ксенофілій і випростався в кріслі. - Я думав, ти про пошук реліквій нічого не знаєш! Багато хто з нас, шукачів, вірить, що Певерели безпосередньо... найбезпосередніше!.. причетні до реліквій!

- А хто такі Певерели? - поцікавився Рон.

- Це прізвище було на тій могилі зі знаком, у Ґодриковій Долині, - пояснила Герміона, не зводячи очей з Ксенофілія. - Іґнотус Певерел.

- Отож! - повчально підняв вказівного пальця Ксенофілій. - Знак Смертельних реліквій на Іґнотусовій могилі - це переконливий доказ!

- Чого? - здивувався Рон.

- Та того, що три брати з казки - це й були брати Певерели: Антіох, Кадмус та Іґнотус! Що вони й були найпершими власниками реліквій!

Ще раз зиркнувши у вікно, він зіп’явся на ноги, узяв тацю й пішов до ґвинтових сходів.

- Залишитесь на вечерю? - крикнув він уже на сходах. - Усі завжди просять у нас рецепт юшки з прісноводних плімпів.

- Мабуть, щоб показати у відділі отруєнь лікарні святого Мунґа, - ледве чутно пробурмотів Рон.

Гаррі дочекався, коли Ксенофілієві кроки залунали внизу, на кухні, і аж тоді заговорив.

- Що скажеш? - запитав він Герміону.

- Ой, Гаррі, - втомлено відповіла вона, - це таке несусвітне безглуздя. Знак має означати щось цілком інше. А це все - його дивне тлумачення. Шкода змарнованого часу.

- Якщо я не помиляюся, це він приніс нам зім’яторогих хропачів, - сказав Рон.

- То ти також у це не віриш? - запитав його Гаррі.

- Нє-а, це з тих казок, що розповідають дітям, коли їх повчають: «Не шукайте собі пригод, не встрявайте в бійки, не захоплюйтесь тим, що краще взагалі не займати! Сидіть собі тихенько, робіть своє, і все буде добре!» Та й узагалі, - додав Рон, - може, саме через цю казку вважається, що бузинові чарівні палички - нещасливі.

- Що ти маєш на увазі?

- Та різні забобони. «Хто у травні народився, той із маґлом одружився». «Хто у сутінках чарує, того північ розчарує». «Якщо палка з бузини - не знайдеш собі жони». Та ви ж, мабуть, чули ці приказки. Мама їх безліч знає.