Ти чуєш, Марго - Гримич Марина - Страница 31

На другій фірі їхало "диво-дерево". На гілках гойдалося різноманітне взуття: різних кольорів, фасонів, розмірів.

Фіри з дивовижними меблями, посудом, господарчими товарами, прикрасами з усього світу їхали одна за одною. Народ не гарбав усе підряд, а брав лише те, чого йому бракує.

"Просто комунізм!" - з гордістю подумала Марю.

Марго побачила в натовпі фігуру Ахмета Першого. "Бідненький! Обшарпаний, змарнілий, виснажений!"

- Андибере, - тихо спитала вона. - А що він таке видатне зробив?

- Забула, кицько? Коли ми тебе визволили з неволі і попливли морем додому, тебе здолала морська хвороба і ти зарепетувала: краще смерть! Ми висадилися на острові, там тебе знову схопили. Знову кинули у в'язницю, посилили охорону. Тоді Ахмет викупив тебе з неволі.

- Нічого собі! А скільки я коштую?

- Цілий Ахметів гарем і три фіри золота. Марго була потішена. "Молодець, Ахмет!" Почалися видовища: цирк, бій карликових биків, родео, футбол, фокуси, маріонетковий театр, танці, опера...

Марго сама із задоволенням брала у цьому участь. Вона разом з усіма порпалася у фірах, плескала в долоні танцям кенгуру, куйовдила шерсть коали, брала участь у бою з левами, танцювала, співала...

Втомившись, вона присіла на свій трон і подумала: "Це я роблю востаннє. Чи сумно мені йти? Ні. Зовсім. Навпаки. Мене народ довго пам'ятатиме."

До трону підійшов Ахмет Перший.Та-ак, Марго. Наступному володареві землі Обретеної важко буде тебе переплюнути...Згодна. В моєму пануванні є якийсь шарм.. А тепер прийде якийсь бовдур і буде податки, здерті з людей, витрачати на себе... І, сіромаха, ніяк не розумітиме, чому він від панування не отримує кайф?- Дякую, повелителько, за визволення і за привілеї!Ти - старий, хитрий жук. Хоч ти живеш не за моїми законами, але народ мій тебе любить. А народ завжди правий. Та й я, чесно кажучи, прикипіла серцем до тебе, паскуднику.Сонце повернуло на захід.

Марго кивнула Андиберу, той підвів двох коней. Вони сіли верхи і повільно рушили з міста. Вони не взяли з собою нічого, тільки свою маленьку доньку. Вона сиділа в рожевому платтячку попереду Андибера.Спустившись у долину, вони рушили за сонцем. Обернулися, щоб востаннє поглянути на свою фортецю, і побачили, що мури обліпили люди, тисячі людей, які дивилися їм услід. Марго була впевнена: у кожного на очі навернулася сльоза...

За цей час у фірмі відбулося три розлучення. Першим розлучився Сидоренко. Потім - майже одночасно - шеф і Марго. У шефа все відбулося досить болісно. У Марго - навпаки - мирно. Чоловік Марго спершу був шокований звісткою про те, що дружина його покинула. Однак пізніше виявилося, що саме цього йому й треба було. Виявляється, він створений, щоб жити самому. Виявляється, діти і дружина заважали йому самореалізуватися. Він активно взявся за докторську дисертацію, і справа просувалася дуже успішно.

За цей час Леська народила близнюків-хлопців. На загальних зборах колективу фірми "Розкажи мені..." вирішили назвати їх Петром і Павлом. Через півроку після неї розродилася і Марго. Як і очікувалося, дівчинкою.Шеф більше не "стрибає у гречку". Він дуже змінився: скоротив кількість нарад і набавив усім зарплату. Він безмежно пишається своїми богатирями. А, може, собою. Це Ахметове плем'я не розбереш.Марі-о й Андибер зі своїм "циганським табором" живуть щасливо. По черзі бігають на роботу і по черзі сидять з малою. Часом беруть її на роботу: нехай звикає.Васьок — без змін. А Свєтці лишилося оббігти два села.

Американський бос був у захваті від проведеної колективом роботи. Щоправда, свої розкритикували їх: хіба можна виносити сміття з власної хати? Але нічого, обійшлося. Демократія! Американський бос замовив наступне соціопсихологічне завдання: з'ясувати, який в українців ідеальний образ месії, якого вони підсвідоме очікують?

Тож усі готуються до нового польового сезону.