Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» - Андрухович Юрий Игоревич - Страница 10

10

5. КОЗАК ЯМАЙКА О скільки конику-братику крутих чудасій на світі дивився б допоки круки очей не вип'ють                                                                а мало по сей бік багама-мама                                           по той бік пальми ґаїті і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунґало і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари якого лисого чорта з яких попідземних фаун та й зрадили нас у битві морські косарі корсари а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком кажу йому схаменися покайся кажу паскудо невже коли ти європа то вже не єси чоловіком якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо а дік то химерна штучка плекає папугу пугу плеще мене позаплічно заламує руки в горі оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу to be or not to be каже і булькає I'm sorry невільницю каже маю зі шкірою мов какао купи сизокрилий орле маркотно ж без господині город засівати не конче прицмокує так лукаво город на ній проростає                                  тютюн ананаси дині наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша тільки ж ярму не дається шия моя душа та вже його і не чую плюю на плюгаву супліку конику мій невірнику апостоле мій хома піду на зорю вечірню                                зріжу цукрову сопілку сяду над океаном                            та вже мене і нема 6. САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК, ПОСАДЖЕНИЙ ЗА ҐВАЛТ У ВЕЖУ, САМОМУ СОБІ вчора був ти герой одягався у плащ їздив кіньми і саньми співав пияцьки нині сівши у вежу ридай пропащ зґвалтувавши дівча що розносило пляцки може сп'яну а може скосив тебе шиз бо не бачу причин для такого лайдацтва тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз ти що пив і стріляв і мав купу багацтва мав півміста друзяк і півміста курвів розважався маґнацьки цицьки мав і цяцьки та знеславив себе і родину і львів і дівча і курвів і вітчизну і пляцки ти тепер найостанніший князь волоцюг за невинне дівча що не з'їло б і муху цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг і лежи мов лантух окаянний свинтуху недостоєн єси щоб кишки твої псам запитає суддя та не в янка чи в яцка а у тебе хоча ти не відаєш сам чи дівчини хотів чи хотів її пляцка чи кохання хотів що неторкане ще пролітає над ринком де рила і туші ну бо що це за світ і куди він тече коли в ньому лиш тюрми і вежі й катуші якось так воно все у глибокій дірі і на Бога на чорта це личенько біле от хіба що лишень упирі і щурі і на цьому амінь бідолашний дебіле

БАТАЛЬНІ СЦЕНКИ

КОЛОМИЙСЬКИЙ ПОЛК У ПАРИЖІ. 1815 палаце правосудний тріумфів арко обскубані когути плюмажні офіри машируючи під арков переможно шпарко співаємо хрипко немов обозні фіри слава нашим генералам конюхам слава слава Богу пройшли-сьмо рим і крим і півпекла в'ється в небі фана рвана як халява сто фортець добуто і згага запекла миром пахне як миртов лопочуть газетки же конець усім войнам же канони відблискали на ковчегах бальконів                                гризуться гризетки що то йде за вояцтво з обгорілими писками а то ми машируючи полями і битвами принесли свої кулі коломийки ранці розмальовані шаблями ніби бритвами світимося наскрізно рана на рані а то ми серед парижу табором стали острови плинуть річкою вальсуй версале скінчилась війна і вина сім бочок сеною плине яворовий листочок пам'ять ніби сурму виносимо з бою сім держав перейдемо вмиємось чисто чи ж дійдемо до тебе                                столице нашого болю коломиє писанко коломиє місто ЧЕРНІГІВСЬКА МІСЬКА АРТИЛЕРІЯ у місті де вже забуто процес уживання апострофа і йодом багата ріка всихається гінко стали над урвищем валу 12 чорних апостолів а внизу ходять мешканці повз дерево ґінкго залізний атракціон під назвою «пушкі» охлялі та охололі немов зужиті повії стережуть гойдалку і невеличкого пушкіна вогнепальні колись уламки якоїсь росії і от під валом довкіл розляглася чорнична губернія де груші в садах мов ядра все гуп та гуп збирайте на схилах сурми порослі терням вкладайте в губи огрубле тремтіння труб наведемо на місто черні чоренні жерла пустим півня по мезонінах мов на гарман але ядер нема і дула задуха сперла і лише горобці вилітають з гармат