Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Фараон - Прус Болеслав - Страница 89
— На ньому був… каптан в жовті й чорні смужки, такий самий наголовник і фартушок блакитний з червоним… Але не мучте мене… Поверніть здоров’я… Змилуйтесь… Я вірно служитиму вашим богам! Ви вже йдете?.. О немилосердні!..
— Бідна жінко, — озвався верховний жрець Сем, — я пришлю до тебе могутнього чудотворця, і, може…
— О, нехай благословить вас Ашторет… Ні, нехай вас благословлять ваші боги, всемогутні й милостиві, — шепотіла змучена фінікіянка.
Сановники вийшли з в’язниці і повернулися в канцелярію. Номарх, бачачи, що верховний жрець Мефрес опустив очі й стиснув губи, спитав його:
— Невже ти, святий муже, не радієш чудесним відкриттям, які зробив наш славний начальник поліції?
— Не маю чого радіти, — сухо відповів Мефрес. — Справа не спрощується, а заплутується… Адже Сара весь час каже, що це вона вбила дитину, а фінікіянка відповідає так, ніби її навчено…
— Ти не віриш цьому, достойний отче? — запитав начальник поліції.
— Бо ніколи не бачив двох людей, таких схожих між собою, щоб їх це можна було розрізнити. Тим більше я ніколи не чув, що в Пі-Басті є чоловік, який може вдавати нашого наступника трону, хай він живе вічно!
— Цей чоловік був у Пі-Басті при храмі Ашторет, — мовив начальник поліції. — Його знає тірський князь Гірам і на власні очі бачив наш намісник. Нещодавно він наказав мені схопити його і навіть обіцяв за це велику нагороду.
— Ого! — вигукнув Мефрес. — Я бачу, достойний начальнику поліції, що навколо тебе починають зосереджуватись найбільші таємниці держави. Дозволь мені, проте, не повірити в цього Лікона, поки його сам не побачу…
Розгніваний, він вийшов з канцелярії, а за ним — святий Сем, знизуючи плечима.
Коли їхні кроки стихли в коридорі, номарх, пильно глянувши на начальника поліції, сказав:
— Ну що?
— Справді, — відповів той, — святі пророки вже починають втручатись у такі справи, які ніколи не були в колі їхньої влади.
— І ми це мусимо терпіти!.. — тихо сказав номарх.
— До пори до часу, — зітхнув начальник поліції. — Наскільки я знаю людські серця, всі військові й урядовці його святості, вся знать обурюються сваволею жерців. Все мусить мати межу…
— Ти сказав великі слова, — відповів номарх, потискуючи йому руку. — І якийсь внутрішній голос каже мені, що я ще побачу тебе найвищим начальником поліції при його святості.
Минуло ще кілька днів. За цей час парасхіти набальзамували тіло Рамзесового сина, а Сара все сиділа у в’язниці, чекаючи суду, певна, що її стратять.
Кама теж сиділа у в’язниці, в клітці; її обминали навіть тюремні наглядачі, боячись прокази. До неї справді прийшов чудотворець-лікар, проказав над нею молитву, і дав їй цілющої води. Незважаючи на це, фінікіянку не покинула лихоманка, а мідяні плями на щоках і над бровами проступали дедалі виразніше. Незабаром з канцелярії номарха надійшов наказ вивезти її до східної пустелі, де, відмежована від людей, була колонія прокажених…
Одного вечора до храму Пта прийшов начальник поліції і сказав, що хоче розмовляти з верховними жерцями. З ним були два агенти й чоловік, з голови до ніг закутаний у мішок.
Йому одразу ж відповіли, що верховні жерці чекають його у священному покої під статуєю бога.
Начальник залишив агентів під брамою і, взявши за плече закутаного чоловіка, в супроводі жерця пішов до священного покою. Він застав там Мефреса й Сема, убраних в шати верховних жерців, із срібними бляхами на грудях.
Начальник поліції впав перед ними ниць і сказав:
— Згідно з вашим наказом, я привів до вас, святі мужі, злочинця Лікона. Хочете побачити його обличчя?
Коли вони погодилися, начальник поліції підвівся і зірвав мішок із в’язня.
Обидва жерці скрикнули з подиву. Грек і справді був такий схожий на царевича Рамзеса, що важко було не помилитися.
— Ти Лікон, співак поганського храму Ашторет?.. — спитав зв’язаного грека святий Сем.
Лікон зневажливо посміхнувся.
— І ти вбив дитину царевича?.. — додав Мефрес. Грек посинів від гніву й почав рватися із своїх пут.
— Так! — закричав він. — Я вбив щеня, бо не міг знайти Його батька-вовка!.. Нехай спалить його вогонь небесний!..
— Що зробив тобі царевич, розбійнику? — обурено запитав Сем.
— Що зробив? Забрав у мене Каму і наразив її на страшну хворобу, якої не можна вилікувати… Я був вільний, міг утекти з багатством і життям, але постановив собі помститнсь, і ви спіймали мене… Його щастя, що ваші боги дужчі від моєї ненависті… Зараз ви можете вбити мене… І чим швидше, тим краще!
— Великий це злочинець, — озвався верховний жрець Сем. Мефрес мовчав і вдивлявся в очі грека, що палали люттю.
Раптом він сказав до начальника поліції:
— Можеш іти, достойний пане. Цей чоловік належить нам.
— Цей чоловік, — відповів обурений начальник поліції, — належить мені… Я його схопив, і я одержу від царевича нагороду.
Мефрес підвівся і витяг з-за туніки золотий медальйон.
— Ім’ям найвищої ради, членом якої я є, наказую тобі віддати нам цього чоловіка. Пам’ятай, що його існування — найважливіша державна таємниця, і воістину, для тебе буде в сто крат краще, коли ти навіки забудеш, де його залишив…
Начальник поліції знову впав ниць і вийшов, гамуючи гнів.
«Заплатить вам за це наш царевич, наступник трону, коли стане фараоном! — думав він. — Ще й я додам вам свою частку, от побачите…»
Агенти, що стояли біля брами, запитали його, де в’язень.
— На в’язні спочила рука богів, — відповів він.
— А наша винагорода? — несміливо озвався старший агент.
— І на вашій винагороді теж спочила рука богів, — сказав начальник. — Переконайте себе, що вам тільки снився цей в’ялень, і ви будете почувати себе безпечніше і на службі, і в здоров’ї.
Агенти мовчки похилили голови. Але в серці вони поклялися помститися жерцям, що позбавили їх такого доброго заробітку.
Коли начальник поліції вийшов, Мефрес покликав кількох жерців і найстаршому шепнув щось на вухо. Жерці оточили грека і вивели його з священного покою. Лікон не опирався.
— Я думаю, — сказав Сем, — що цього чоловіка, як убивцю, треба віддати під суд.
— Ніколи! — рішуче відповів Мефрес. — На ньому тяжіє незмірно важчий злочин — він схожий на наступника трону.
— Що ж ти з ним зробиш, достойний отче?
— Збережу для найвищої ради, — відповів Мефрес — Там, де наступник трону відвідує храми невірних і викрадає звідти жінок, де країні загрожує небезпечна війна, а владі жерців — бунт, там Лікон зможе придатись…
На другий день, опівдні, верховний жрець Сем, номарх і начальник поліції прийшли у в’язницю до Сари. Нещасна не їла вже кілька днів і так ослабла, що не змогла навіть підвестися з лави, коли зайшли сановники.
— Саро! — озвався номарх, якого вона знала раніше. — Ми принесли тобі добру новину,
— Новину?.. — повторила вона апатично. — Син мій мертвий — ось новина. Мої груді переповнені молоком, а серце ще повніше смутком…
— Саро, — промовив номарх, — ти вільна… Не ти вбила дитину.
Мертві її риси оживилися. Вона схопилася з лави і крикнула:
— Я… я вбила… тільки я!
— Твого сина, Саро, вбив чоловік, грек, на ім’я Лікон, — коханець фінікіянки Ками…
— Що ти кажеш?.. — шепнула вона, хапаючи його за руку. — О, ця фінікіянка!.. Я знала, що вона занапастить нас… Але грек?.. Я не знаю ніякого грека… Що міг зробити грекові мій син?..
— Я не знаю про це, — вів далі номарх. — Грек цей уже мертвий… Але слухай, Саро, він був такий схожий на царевича Рамзеса, що коли зайшов до твого покою, ти подумала, що це наш володар… і воліла обвинуватити себе, ніж свого й нашого володаря.
— То це був не Рамзес!.. — скрикнула вона, хапаючись за голову. — І я, нещасна, дозволила, щоб чужий чоловік вихопив мого сина з колиски! Ха-ха-ха!
Вона сміялася дедалі тихіше. Раптом їй ніби підтяло ноги, вона впала на землю, кілька разів скинула руками і так, сміючись, умерла.
Але на обличчі її застиг вираз безмірного горя, якого не могла стерти навіть смерть.
- Предыдущая
- 89/162
- Следующая
