Амаркорд (Збірка) - Сняданко Наталка В. - Страница 181

181

На основі газетних публікацій Ukraіnіan peep-show видали книгу, зараз знімається фільм, тому нам із Агатангелом доводиться працювати ще й на телебаченні, не кажучи вже про численні контракти з рекламними фірмами.

І ще у мене є одне маленьке хобі, про яке я нікому не розповідаю. Я перекладаю для телепрограми КРІСа-2 канали німецького телебачення і відсилаю їх до редакції електронною поштою. Сама не розумію, чому мені так хочеться зараз виконувати роботу, яку я під час праці в Тигирині найбільше ненавиділа. Ця робота нудна і механічна, але мені чомусь хочеться, щоб тигиринський КРІС-ТБ мав найповнішу програму німецького сателітарного телебачення, яка користується у нашому місті великим попитом, адже ці канали є майже у всіх, а дістати докладну інформацію про їхні передачі в Тигирині досить важко. А крім того, під час перекладу текстів телепрограм і далі трапляються прикрі непорозуміння. Наприклад, телерубрику Ukraіnіan peep-show найчастіше перекладають як «релігійна програма для української громади в Німеччині», дитячі передріздвяні випуски під назвою Advents kalender з незрозумілих причин приписують Адвентистам сьомого дня, а порнографічний серіал для дорослих Herr Schmіdtundseіn Schwanzу буквальному українському перекладі «Хвіст гера Шмідта» набуває зоологічного підтексту, хоча насправді Advent — це просто передріздвяний період, а Schwanz — колись сленгова, а тепер майже літературна назва прутня. Мені чомусь хочеться, щоб у КРІС-ТБ таких речей не траплялося. Напевно, це якась своєрідна форма ностальгії.

Розгадка справи серійного вбивці

Під такими заголовками вийшли три найпопулярніші тигиринські газети — «Подробиці», «Документи і аргументи», «Аргументи і подробиці». І всі три статті, як завжди, ідентичні, прислала мені Сніжана Терпужко. «Знайдено вбивць шести повнуватих чоловіків середнього віку, — писали газети. — Винним у скоєнні перших п’яти злочинів таки був громадянин К., який зізнався у цьому раніше. Судмедекспертиза ідентифікувала сховані ним знаряддя вбивства зі слідами крові. Шостий злочин було скоєно співучасниками К., безробітними громадянами П. і С, котрі добре знали винного і в такий спосіб вирішили помститися за його „пропащу душу“, як сформулювали вони самі мотиви своїх злочинів. Особи потерпілих досі встановити не вдалося».

Ukraіnіan peep-show-3, або Несподівані подробиці

Гей, музо, панночко цнотлива, Ходи до мене погостить! Будь ласкава, будь не спесива, Дай поміч мні стишок зложить! Люба Гориславо!

З епіграфа, яким починається цей лист, ти, безумовно, довідаєшся, звідки я тобі пишу. Сподіваюся, ти ще пам’ятаєш невдаху Теобальда, який так і не захистив кандидатської дисертації, на написання якої витратив кілька років свого життя. Хоча не можу заперечити і факту, що час, проведений у Тигирині, багато чого мене навчив. Тепер я зовсім по-іншому ставлюся до дуже багатьох речей. Наприклад, до національності. Адже це неправда, що українці страждають лише через свій комплекс меншовартості і при цьому не є націоналістами. У Тигирині я побачив чимало ультрарадикальних проявів, згадати хоча б пана Фіалка, заступника головного редактора КРІСа-2. Можливо, бідність українського народу є розплатою за погляди таких людей. Це наразі лише моя гіпотеза, але пізніше я планую працювати над її розробкою. Коли закінчу інші свої проекти. Одним із них є створення національного героїчного епосу українського народу. Дивно, що така поетична нація не створила нічого, крім журливих фольклорних пісень та сумних спогадів про те, як Україна переходила з власності російської у власність Речі Посполитої, Литви і знову Росії (можливо, хронологічно країни-завойовниці варто розташувати інакше, я не фахівець із української історії, але ти розумієш, про що мені йдеться). Але епосу на зразок «Пісні про Нібелунгів» вам дуже бракує. У мене виникла ідея написати такий епос і видати його за знайдений старовинний рукопис. Не з метою зажити собі слави (ти бачиш, я ще не зовсім забув українське архаїчне словництво), а щоб допомогти вашій країні здобути національну самоідентичність. Адже без цього ви ніколи не зможете стати повноцінною європейською державою. Відчуваю, що це завдання посильне для мене, особливо якщо я можу розраховувати на твою допомогу. А ти ж допоможеш мені?

Хоча, зрештою, метою мого листа є повідомити тобі зовсім інше. Сподіваюся, ти не сприйняла моє раптове зникнення як щось образливе для себе або те, що я образився на тебе. Думаю, підстав для взаємних образ у нас зараз немає. Хочу вірити, що ти задоволена своїм теперішнім існуванням, а тому дозволяю собі пробачити скоєння певних речей, які за іншої (чи, як кажуть у вас у Тигирині, інакшої) розв’язки могли б тебе образити.

Так от, люба Гореславо (дозволь мені цю неґречність), я не знаю, які висновки ти зробила з того, що з тобою трапилось, але кілька питань у тебе мало би виникнути. За умови, що ти думала над усім цим логічно (хоч я і сумніваюся, що жінкам притаманне логічне мислення, — прошу не сприймати це як чоловічий шовінізм, а лише як констатацію фізіологічних особливостей жіночого організму). Перша деталь, яку ти не могла не помітити, — запрошення на твоє теперішнє місце роботи приніс тобі я. Як воно опинилося у мене? Дуже просто — автором проекту Ukraіnіan peep-show був саме я. Хоча це й сталося достатньо випадково.

Одного разу я прийшов у гості до свого приятеля Ганса Кнехта, який працює головним редактором розважальних програм на телеканалі RTL-2. Ми досить довго банячили (о, як я люблю цей сленг, якого не знайдеш у жодному пристойному словнику, ці словники взагалі до огиди пристойні), і він розповідав мені, що канал останнім часом має проблеми з рейтингом, через що почав втрачати рекламодавців і програвати конкуренції. На Ганса керівництво поклало нелегкий обов’язок знайти ідею для нової рейтингової програми. А оскільки зараз найвищі рейтинги на телебаченні має жанр realіty show, то нова передача повинна пасувати в цю нішу. Але пропонувати потрібно було щось, чого немає на інших телеканалах. Конкуренти на той момент показували кілька таких шоу: в одному придуркуватого вигляду студент у прищах намагався вижити у джунглях Бірми, в іншому група науковців училася користуватися в польових умовах землеробськими інструментами кам’яного віку, а у третьому ентузіасти перепливали на плоті Атлантичний океан. На це я зауважив, що переплюнути конкурентів їм вдасться, тільки якщо шоу не просто запропонує нову тематику, а порушить якусь етичну норму, людям завжди подобається брати участь у чомусь забороненому. Наприклад, підглядати за кимось у замковий отвір або читати чуже листування, бажано інтимне. А якщо додати до цього ще й умови якоїсь екзотичної країни, де ніхто не бував, успіх гарантовано. Так, на п’яну голову і виникла ідея встановити приховані камери у помешканні привабливої української журналістки (еротика+політика=коктейль успіху). Але реалізовувати все це я спочатку категорично відмовився. Не спокусила мене й солідна сума гонорару.

Невдовзі я майже забув про розмову зі своїм другом з телебачення і взявся за написання аналітичної статті для солідного німецького тижневика «Україна очима іноземця». Робота забрала у мене майже цілий тиждень, але матеріал вийшов дуже цікавим (зрештою, ти його бачила, КРІС-2, здається, навіть публікував уривки).

У статті я розповів і про вашу газету, а також про тебе. Не буду приховувати, ти завжди приваблювала мене як жінка, і, можливо, я навіть захопився б тобою серйозно. Але, по-перше, я абсолютно переконаний у приреченості всіх мішаних шлюбів, можу назвати тобі 34 приклади своїх знайомих, які намагалися подолати взаємні розбіжності у ментальностях, але нічого, крім психологічних травм і видатків на розлучення, з цього не вийшло. А по-друге, я на той момент не до кінця був упевнений у своїй сексуальній орієнтації. Якби мої підозри виправдалися хоча б частково (маю на увазі бісексуальність), навряд чи це тобі сподобалося б. Так от, я завжди симпатизував тобі, але намагався тримати дистанцію і не давати приязні перерости у захоплення. І вважаю, що це мені вдалося.