Доктор Сон - Кінг Стівен - Страница 86

(«Бо він думає, що потяг іграшковий»)

— …скребл?

— Гммм? — Вона озирнулась на Емму, спершу навіть не певна, де вони зараз перебувають. Потім побачила, що тримає в своїх руках баскетбольний м’яч. Ага, ми на подвір’ї. Граємо в ЛОШАКа[341].

— Я питала, чи ти хочеш пограти в скребл зі мною і моєю мамою, бо тут щось зовсім нудно.

— Ти виграєш, так?

— Ато! Всі три гри. Ти взагалі де зараз?

— Вибач, я просто задумалася про мою Момо. Давай у скребл, чудово звучить.

Це дійсно чудово звучало. Емма з її мамою були найповільнішими гравчинями на весь відомий всесвіт, і перелякалися б до всирачки, якби хтось запропонував грати з таймером. Це надавало Абрі безмежні можливості залишатися тут мінімально присутньою. Баррі хворий, але ж не мертвий, і якщо він второпає той факт, що Абра зараз займається свого роду телепатичним черевомовленням, наслідки можуть бути дуже поганими. Він міг би вирахувати, де саме вона насправді перебуває.

«Вже недовго. Доволі скоро вони всі зійдуться разом. Господи, прошу, хай все пройде добре».

Поки Емма прибирала мотлох зі стола у світлиці на нижньому поверсі, а місіс Дін розкладала дошку, Абра, вибачившись, сказала, що мусить скористатися туалетом. Їй туди дійсно було треба, але спершу вона зробила короткий візит до вітальні й обережно визирнула крізь еркерне вікно. Пікап Біллі стояв по той бік вулиці. Він помітив, як ворухнулись штори, і смикнув угору великим пальцем. Абра відповіла йому тим самим жестом. І вже тоді менша її частка вирушила до ванної кімнати, тоді як решта її сиділа в кабіні «Гелен Рівінгтон».

«Ми з’їмо, що наготували на пікнік, приберемо за собою сміття, подивимося, як сідає сонце, і тоді поїдемо назад».

(«з’їмо пікнік, приберемо за собою сміття, подивимося, як сідає сонце, і тоді»)

Щось неприємне і неочікуване увірвалося до її думок, та так потужно, що аж голова в неї відсмикнулася назад. Якийсь чоловік і дві жінки. У чоловіка орел на спині, а в обох жінок квітки-метелики на крижах. Абра побачила їхні татуювання, бо вони були голяка, займаючись сексом біля якогось басейну, де грала тупа старомодна диско-музика. Жінки раз у раз видавали фальшиві стогони. Та на що це вона, чорти б його знали, натрапила?

Шок від того, чим займались ті люди, зруйнував той делікатний баланс, який вона до цього підтримувала, і на коротку мить Абра опинилася цілком в одному місці, вся тут. Вона сторожко подивилася знову і побачила, що люди біля басейну затуманилися. Не реальні. Майже примарні люди. А чому? Бо Баррі сам уже майже примарна особа і йому нецікаво дивитися, як хтось займається сексом біля…

(«Ті люди не біля басейну, вони в телевізорі!»)

Чи Баррі Хінець второпав, що вона дивиться на нього, як він дивиться якийсь телевізійний порноканал? Він і решта їх? Абра не мала певності, але гадала, що ні. Хоча вони зважали на таку можливість. О, так. Якби вона була там, вони б спробували через шок змусити її кудись піти гуляти, чи викрити себе, чи і те, й інше.

— Абро? — погукала Емма. — Ми готові грати!

(«Ми вже граємо, і ця гра набагато крутіша за скребл»)

Їй треба повернути себе в баланс, і то швидко. Викинути з голови той порноканал з гівняною диско-музикою. Вона знову на маленькому потязі. Вона веде цей маленький потяг. Це її пікніковий сюрприз. Вона розважається.

(«Ми поїмо, ми приберемо за собою сміття, ми подивимося, як сідає сонце, і тоді ми поїдемо назад. Я боюся жінки в капелюсі, але не дуже боюся, бо я не вдома, я їду в Клауд-Геп із моїм татом»)

— Абро! Ти там провалилася?

— Іду! — відгукнулася вона. — Ось тільки руки помию!

(«Я з моїм татом. Я з моїм татом, от і все»)

Дивлячись на себе в дзеркало, Абра прошепотіла:

— Тримайся цієї думки.

3

За кермом сидів Джиммі Арифметика, коли вони заїхали у відпочинкову зону Бреттон Вудс[342], звідки вже було зовсім близько до Енністона, міста, де живе ця марудна дівчинка. От тільки там її нема. Як каже Баррі, вона зараз у місті, що називається Фрейжер, це трохи далі на південний схід. Вона там на пікніку зі своїм татусем. Буквально ховається в кущі. Багацько їй з цього користі.

Зміїне Жало вставила перший диск в DVD-плеєр. Фільм називався «Пригода Кенні біля басейну».

— Якщо дитина подивиться це, вона отримає добру освіту, — промовила вона, натискаючи кнопку ПЛЕЙ.

Горіх сидів біля Баррі, напуваючи його соком, як він повсякчас це робив… тобто, коли міг. Баррі почав уже зациклюватися по-справжньому. Він мало виказував цікавості до соку і жодної до menage a trois[343] біля басейну. Він дивився на екран тільки тому, що йому було так наказано. Кожного разу, повертаючись до своєї цілісної форми, він важче стогнав.

— Круче, — позвав він. — Побудь зі мною, Татку.

Крук вмент опинився біля нього, посунувши ліктем Горіха.

— Нахилися ближче, — прошепотів Баррі, і — після миті вагань — Крук зробив, як той просив.

Баррі відкрив рота, але, перш ніж він встиг заговорити, розпочався черговий цикл. Шкіра в нього стала молочного кольору, потім потоншала до прозорості. Крук бачив його стиснуті зуби, очниці, в яких плавали його наповнені болем очі, і — що найгірше — тіняві амбразури фортеці його мозку. Він чекав, тримаючи руку, яка більше була не рукою, а всього лиш кублом кісток. Десь, на величезній відстані, гупала і гупала та блядьська диско-музика. Крук подумав: «Вони, мабуть, під наркотою. Неможливо трахатися під таку музику, якщо ти не під наркотою».

Повільно, повільно Баррі Хінець знову став цілісним. Цього разу, повертаючись, він кричав. Піт виступив йому на лобі. А також і червоні плями, такі тепер яскраві, що не відрізнити від крапель крові.

Він втер собі губи і сказав:

— Послухай мене.

Крук послухав.

4

Ден доклав зусиль якнайчистіше спустошити собі мозок, щоби його могла заповнювати собою Абра. Він достатньо часто водив «Ріву» до Клауд-Гепа, аби робити це майже зовсім механічно, а Джон зі зброєю (два автоматичних пістолети й оленяча рушниця Біллі) їхав аж у хвостовому кондукторському вагоні. Геть з очей, геть з думок. Чи то майже. Неможливо цілком втратити себе навіть уві сні, але присутність Абри була такою потужною, що було аж трохи лячно. Дену майнула думка: якщо вона залишатиметься в його голові достатньо довго, продовжуючи трансляцію думок з такою ж потужністю, все кінчиться тим, що він нашукуватиме собі сандалетки і відповідні їм аксесуари. Не кажучи вже про мління за класними хлопчиками з гурту «Довколишні».

Дуже помічним виявилося те, що вона наполягла — в останню хвилину, — аби він узяв з собою Гоппі, її старого кошлатого кролика. «Він дасть мені бодай щось, на чому я зможу фокусуватися», — сказала вона, чого вони не могли зрозуміти так достеменно, як зрозумів би це не зовсім людський персонаж, чиє мугирське ім’я було Баррі Сміт. Він навчився цього трюку від Діда Фліка і користався ним безліч разів.

Допомагало також те, що Дейв Стоун не вмовкаючи розповідав усілякі сімейні історії, багато з яких Абра ніколи раніше не чула. І все ж таки Ден не був упевнений, що щось із цього могло подіяти, якби той, хто був головним у визначенні її місцеперебування, не лежав зараз хворим.

— А інші не здатні на локалізацію? — запитав він її.

— Та леді в капелюху це вміє, навіть звіддаля, за півкраїни, але наразі вона відсторонилася. — Абрині губи вкотре скривилися у тій самій, дещо лячній, усмішці, показавши вершечки її зубів. Через це вона здалася значно старшою за свій вік. — Роза боїться мене.

Присутність Абри в Деновій голові не була безперервною. Вряди-годи він відчував, як вона йде деінде, сягаючи — о так, дуже обережно — того, хто колись виявився досить дурним, щоб натягнути собі на руку бейсбольну рукавицю Бредлі Тревора.