Ґарґантюа і Пантаґрюель - Рабле Франсуа - Страница 131

131

Розділ LVIII

Як Пантаґрюель, при дворі премудрого магістра перебуваючи, енґастримітів і ґастролатрів[450] незлюбив

При дворі цього великого і премудрого магістра Пантагрюель визначив дві породи двораків, зануд і підлабузників, і пройнявся до них великою нехіттю. Одні називалися енґастримітами, а другі — ґастролатрами.

Енґастриміти хвалилися, що вони випали з давнього ложа Еврілового, і вказували на свідчення Арістофана в комедії під назвою Борчимухи, або Оси, і що в давні часи вони звалися евриклеянами, про що згадує Платон, а також Плутарх у книзі Упадок оракулів, а у святих Декреталіях (26, стаття 3) вони іменуються черевомовцями. І так само називає їх йонійською мовою Гіппократ (Про епідемії, кн. 3), бо черевом вони говорять. Софокл називає їх стерномантами.[451]

Були то відьмаки, характерники і брехуни, що народ дурили, вдаючи, ніби розмовляють і відповідають на запитання не ротом, а животом.

Саме така черевомовниця жила близько 1513 року по Різдву благословенного нашого Спасителя, звалася вона Якоба Родиджина, італійська жінка низького коліна, і ми нерідко чули, і не лише ми, а й тьма-тьменна мешканів Феррари та інших міст, як з її черева виходив голос нечистого духа, голос невеликий, кволенький і тихий, але слова вона вимовляла цілком розбірливо, виразно і чітко, коли її з цікавости запрошували і закликали до себе багаті сеньйори і принци Цизальпинської Ґаллії, і, щоб крутнів і шахрайства не допустити, її змушували роздягатися догола і затикали їй ніс і рот. Лукавий вимагав, аби його величали Кучерявчиком або ж Цинциннатулом, і тішився непомалу, коли його так називали. Тільки-но його так назвуть, як він цю ж мить починав відповідати на запитання. Як його питали про теперішнє або ж про минуле, то він угадував і тим дивував слухащих. А як про майбутнє питали, то він попадав пальцем у небо і щоразу плів сухого дуба. Нерідко він навіть признавався у своєму невігластві і замість відповіді гучно пердів або ж щось харамаркав якоюсь варварською мовою.

Що ж до ґастролатрів, то вони ходили стовпищем і цілою ватагою, і одні були веселі, грайливі і манірні, а другі сумні, поважні, суворі і понуркуваті, і всі наголо були дармоїди, і за холодну воду не бралися, ніхто з них не працював, вони тільки, за Гесіодом, марно землю отягчали, мали лиш один клопіт — як би не схуднути і не скривдити черево. Ходили в личинах і таких вигадливих уборах і строях — аж очі на себе вбирали.

Ви могли б мені сказати, і про це стародавні мудреці і любомудри писали, що вигадливість Природи здається невичерпною в тому натхненні, з яким вона творила морські мушлі, стільки ми бачимо в них розмаїття форм, барв, обрисів і структур, мистецтву неприступних. Проте смію вас запевнити, що у строях ґастролатрівських кобок упадало в око не менше розмаїття і гожости. Всі вони мали Ґастера за великого бога, поклонялись йому як богу, складали йому жертви як усемогутньому богу, не знали іншого бога, окрім нього, служили йому, любили його над усе і шанували як бога. Сказати б, це про нього писав святий Апостол (До філіпян 3): «Многі бо, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, вороги хреста Христового, їх кінець — погибель, їх Бог черево».

Пантагрюель порівняв їх із циклопом Поліфемом, який у Еврипіда так глаголить: «Я жертви складаю лише собі самому (а не богам) і моєму череву, з усіх богів найбільшому».

Розділ LIX

Про кумедну статую Жерунку, а також як і які жертви складають ґастролатри черевомогущому своєму богу

Ми все ще спостерігали за мінами і жестами цих ротатих прицюцькуватих нетруджених ґастролатрів, аж це оглушливо забовкали дзвони, і на цей перебовк усі вони вишикувались побатальйонно — за чином, званням і старшинством. Перед вів, рушивши повз месіра Ґастера, опасистий, молодий, здоровий Пузань, на довгій позолоченій жердині несучи дерев'яну статую, неоковирно тесану і грубо розмальовану, схожу на ту, яку Плавт, Ювенал і Помпоній Фест описують. На Ліонському карнавалі її називають Дармоїдкою, а тут вона відома під назвою Жерунка. Була це правдива хоха, кумедна, страхолюдна й обридлива, малих діточок пострах — очі більші за живіт, голова здоровіша за все тіло, щелепи важкі, широкі і страшні, з міцними верхніми і нижніми зубами, і ці зуби, тільки за схований у золоченій жердині мотуз сіпни, моторошно клацали один об одний, як у мецького дракона святого Клемента.

Ґастролари тим часом підступили, і я побачив, що за ними чвалає безліч розгодованих челядинців із кошиками, тайстрами, тюками, горнцями, ополониками і рондельками. Отак під проводом Жерунки якісь дифірамби, крепаколоми[452], епенони виспівуючи і кошики й рондельки відкриваючи, вони приносили у жертву своєму богу:

білий Гіппократ з ніжною

печенею,

хліб білий,

хліб м'який,

хліб канонік,

хліб буржуа,

карбонат шести гатунків,

козлятину смажену,

холодну печеню з телятини з імберцем і з перцем,

кускус,

утрібки,

фрикасе дев'яти гатунків,

паштет,

жирний бульйон на перше,

бульйон з заятини,

бульйон ліонський,

капусту головату з бичачим

шпиком,

меланж,

раґу.

А під них неодмінні трунки і насамперед добірне і смаковите біле вино, відтак кларет і червоне, холодне, як лід, його приносили і подавали у великих срібних кухлях. За цим ішло:

ковбаса ліверна з гострою

муштардою,

сосиски,

бичачі язики копчені,

соління,

хребці під горошком,

фрикандо,

кров'янка,

сервелат,

сальтисон,

шинка,

вепряча голова,

солена дичина з ріпою,

покраяна печінка з салом,

оливки у розсолі.

Все це вином присмачувалося.

Потім їй у пащеку запихали:

баранячі лопатки з часником,

паштети з гарячою підливою,

свинячі котлети з цибулячим

соусом,

каплунів, у їхньому соку

смажених,

курчат,

острюх,

ланей,

оленят, оленів,

зайців, зайченят,

куріпок, куріп'ят,

фазанів, фазенят,

павичів, павичат,

лелек, лелечат,

бекасів, бекасят,

ортоланів,

гиндиків, гиндичок, гиндичат,

припутнів, припутнят,

свинину з мустом,

качок з цибулячою підливою,

дроздів, хоростільників,

курочок водяних,

сизяків,

диких каченят,

турпанів,

чапель кочубеїв,

чирок,

норців,

бугаїв-гукал,

куликів,

колпиків,

орябців лісових,

лисух з цибулею-пором,

малинівок, козуль,

баранячі лопатки

з каперцями,

воловину по-королівському,

телячу груднинку,

варених курок і жирних

каплунів під бланманже,

рябчиків,

курчат,

трусів, трусенят,

перепілок, перепелят,

голубів, голуб'ят,

чапель, чапленят,

дрохв, дрохвенят,

шкаворонок,

цесарок,

ржанок,

гусей, гусенят,

кульонів,

куріпок лісових,

джурбаїв,

фламінго, лебедів,

колпиць,

вівчариків, журавлів,

куличків,

горличок,

кроликів,

їжатців,

хоростелей водяних.

Потім знов вино лилося за поріг.

Потім величезні паштети з дичини,

з жайворонків,

з вовчків,

з дикого козла,

з козулі,

з голубів,

з серни,

з каплунів,

паштети з салом,

свинячі ніжки з топленим

салом,

вишкварки,

ворони викладені,

вернуться

450

Енґастриміти — черевомовці, ґастролатри — черевопоклонники (грекою).

вернуться

451

Стерноманти — ворожбити грудьми (грекою).

вернуться

452

Крепаколоми — гультяйські пісні, епенони — хвалебні гімни (грекою).