Пісня Сюзанни. Темна вежа VI - Кінг Стівен - Страница 46

46

Йому ніхто не заперечив.

— Роланде, ви могли б вийти зі мною надвір? Мені треба… мені треба…

Тауер почав плакати. Він ще щось сказав тією ж неанглійською мовою, знову завершивши фразу висхідною інтонацією, ніби щось запитуючи.

Роланд не відповів, а просто підвівся. Едді також встав, скривившись од болю в нозі. Авжеж, там засіла куля, він її відчував. Він схопив Роланда за руку, щоб затримати, і прошепотів стрільцеві просто у вухо:

— Не забудь, що через чотири роки Тауер і Діпно мусять бути у пральні «Затока Черепахи». Скажи їм, це на Сорок сьомій вулиці, між Другою і Першою авеню. Він, можливо, знає це місце. Тауер з Діпно були… будуть саме тими, хто врятує життя Дону Каллагену. Я майже певен цього.

Роланд кивнув, а тоді рушив до Тауера, котрий спершу зіщулився, але зі свідомим зусиллям випростався. Роланд взяв його за руку, як то роблять в Кальї, і повів надвір.

Коли вони вийшли, Едді звернувся до Діпно.

— Складайте контракт. Ділянка продається.

Діпно поглянув на нього скептично.

— Ви в цьому впевнені?

— Аякже, — відповів Едді. — Цілком упевнений.

СІМ

Контракт не забрав багато часу. Діпно знайшов у кухні блокнот (на кожному його аркуші вгорі був намальований бобер з гаслом: СПРАВ, ХОЧ ГРЕБЛЮ З НИХ ГАТИ)[63] і, вряди-годи ставлячи запитання Едді, склав договір.

Коли справу було завершено, Діпно подивився на вкрите потом обличчя Едді і запропонував:

— Я маю таблетки перкоцету. Ви не хочете?

— Ще б пак, — відповів Едді. Якщо прийме ліки зараз, подумалось йому, він буде готовим до того, що попросить зробити Роланда, коли той повернеться. Куля все ще сидить в нозі, а її звідти треба дістати. — Чотири мені вистачить.

Діпно зміряв його поглядом.

— Я знаю, що роблю, — сказав Едді. І додав: — Як на гріх.

ВІСІМ

У кухонній аптечці Аарон знайшов пару дитячих лейкопластирів із картинками (на одному Білосніжка, на іншому — оленя Бембі) і, попередньо заливши у вхідну й вихідну діри на руці Едді чергову порцію якогось знезаражувального засобу, заліпив ними обидві дірки. Потім, наливаючи йому склянку води, щоб запити пігулки, він спитав, звідки той родом.

— Бо, — пояснив він, — хоча ви й цілком впевнено носите на собі отой револьвер, вимова у вас більше схожа на мою і Кельвінову, ніж на його.

Едді усміхнувся.

— Тому є поважна причина. Я виріс у Брукліні. В Кооп-Сіті.

А сам подумав: «А що, як сказати йому, що я й саме зараз фактично перебуваю там? Що Едді Дін, шалено спраглий сексу п’ятнадцятирічний хлопець, мотається тамтешніми вулицями? Для того Едді Діна найважливіша справа в світі — злягтися з кимось. Такі проблеми, як падіння Темної вежі чи всесвітній негідник Багряний Король, для того Едді ніщо…»

Та він помітив, яким поглядом на нього дивиться Аарон Діпно, і вмент викинув з голови ці думки.

— Що? Невже в мене з носа шмаркля висить, чи щось інше не так?

— Кооп-Сіті не в Брукліні, — сказав Діпно тоном, наче розмовляє з малим. — Кооп-Сіті у Бронксі. І завжди там був.

— Це, — почав Едді і хотів було додати слово смішно, але не встиг його промовити, як світ, здалося, гойднувся на своїй осі. Знову його охопило те відчуття крихкості, відчуття того, що всесвіт (чи безкінечний континуум всесвітів) не зі сталі зроблено, а зі скла. Не існувало способу, щоб раціонально пояснити це його відчуття, бо в тому, що відбувалося, нічого раціонального не було.

— Існують й інші світи, крім тутешнього, — сказав він. — Так сказав Джейк Роландові перед тим, як вмерти. («Іди собі: існують й інші світи».) І він мав рацію, бо потім повернувся.

— Містере Дін? — занепокоєно промовив Діпно. — Я не розумію, про що ви говорите, але ви дуже зблідли. Гадаю, вам варти сісти.

Едді дозволив йому відвести себе до поєднаної з кухнею вітальні. А чи сам він розумів, про що говорить? Чи навіщо Аарон Діпно — певно, вроджений нью-йоркер — так переконано запевняє, ніби Кооп-Сіті у Бронксі, тоді як Едді чудово знає, що цей район у Брукліні?

Не цілком, але він розумів достатньо, щоб злякатися до кольок. Інші світи. Можливо, безкінечна низка світів, і всі вони на єдиній осі — Темній вежі. Всі подібні, але з деякими відмінностями. Портрети інших політиків на банкнотах. Інші марки автомобілів — «Такуро Спірит» замість бренду «Датсун», скажімо, і різні команди грають у вищих бейсбольних лігах. У цих світах, один з яких спустошено заразою на ім’я супергрип, можна стрибати вперед і назад крізь час, у майбутнє і в минуле. Бо…

Бо з якихось засадничих позицій вони — не справжні світи. А якщо й справжні, то не ключові.

Еге ж, це вже ближче. Він сам походив з одного з таких світів, він був певен цього. Також і Сюзанна. І обидва Джейки — Перший і Другий, той, що загинув, і той, котрого буквально вирвали з пащі чудовиська і врятували.

А от цей світ — ключовий світ. І він розумів це, бо сам був майстром з виготовлення ключів: дед-а-чі, дед-а-ча, не переймайся, ти маєш ключа.

Беріл Еванс? Не зовсім реальна. Клаудія-і-Інесс Бахман? Цілком реальна.

Світ, де Кооп-Сіті розташовується в Брукліні? Не зовсім реальний. Світ, де Кооп-Сіті розташовується в Бронксі? Реальний, як це не прикро визнавати.

А ще йому спало на думку, що Каллаген перетнув кордон між реальним світом і одним з інших задовго до того, як вирушив у походи своїми потайними стежками; перетнув, сам того не підозрюючи. Щось він розповідав про те, як відправляв похорон якогось хлопчика і як після того…

— Після того, він сказав, все змінилося, — промовив, сідаючи, Едді. — Геть усе змінилося.

— Так, так, — підтакнув Аарон, погладжуючи йому плече. — А тепер посидьте спокійно.

— Отець Каллаген прибув з Бостонської семінарії в Ловелл, це в реальному свті. А Салемз-Лот — це вже місто нереальне. Вигадане письменником на ім’я…

— Я зроблю вам холодний компрес на лоб.

— Гарна ідея, — погодився Едді, заплющуючи очі. Реальне — нереальне. Це насправді чи це «Меморекс»?[64] Старий Джон Каллем мав рацію: в колоні правди таки є діра. Хтозна, чи знає хоч хтось, якої вона глибини, — чудувався Едді.

ДЕВ'ЯТЬ

Через п’ятнадцять хвилин разом з Роландом до будинку повернувся зовсім інший Кельвін Тауер, спокійний і тверезомислячий. Він запитав у Діпно, чи той написав документ про продаж, і після ствердного кивка Діпно не проказав і слова, лише сам кивнув у відповідь. Він пішов до холодильника і, повернувшись з кількома бляшанками пива «Синя стрічка», роздав їх присутнім. Едді відмовився, не бажаючи гасити алкоголем дію перкоцету.

Тауер не промовив тост, зате одним ковтком спорожнив півбляшанки.

— Не кожного дня мене називає нікчемним покидьком людина, котра обіцяє зробити мене мільйонером та ще й зняти найважчий тягар у мене з душі. Аароне, документ визнають у суді?

Аарон Діпно кивнув. Доволі печально, як здалося Едді.

— От і добре, — сказав Тауер, а трохи перегодом додав: — От і добре, так і зробимо.

Проте все ще не підписував папір.

Роланд заговорив до нього тією чудернацькою мовою. Тауер здригнувся, а тоді швидким розчерком розписався, губи в нього були стиснуті в таку вузесеньку лінію, що, здавалося, він взагалі не має рота. Едді розписався від імені корпорації «Тет», дивуючись, як незвично йому тримати в пальцях ручку — він не міг пригадати, коли писав востаннє.

Все відбулося, і тут повернувся назад сей Тауер — він подивився на Едді й вигукнув тремтячим голосом, що був схожим на крик:

— Ось! Я голий! Дайте мені мій долар! Мені було обіцяно долар! Я відчуваю, що ось-ось нароблю в штани і мені потрібно бодай щось, аби підтертися!

І він затулив собі обличчя долонями. Посидів так кілька секунд, поки Роланд складав підписаний папір (обидва підписи власним підписом засвідчив Діпно), і сховав його до кишені.

вернуться

63

Блокноти з малюнками різних звірів і кумедними гаслами випускає канадський виробник одягу — компанія Hatley, яка постулює «природну чистоту» своєї продукції.

вернуться

64

Це насправді чи це «Меморекс»? — рекламне гасло компанії «Меморекс», виробника електроніки, започатковане 1972 року.