Пролісок - Грабовський Павло Арсенович - Страница 15

15

ДО МАТЕРІ

Мамо-голубко! Прийди подивися, Сина від мук захисти! Болі зі споду душі піднялися, Що вже несила нести. Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу, Стогнеш сама у журбі; Хай я в неволі конаю та плачу,- Важче незмірно тобі. Бачити більше тебе я не буду; Не дорікай, а прости; Та від людського неправого суду Сина свого захисти! І поглянуть навіть гірко, І вбачається мені, Що крізь хмари, ясна зірко, Сяєш ти у вишині. І сталось диво, славне з див: Охаменулись слуги мряки; Пророк в них душі розбудив,- Додолу пали злодіяки.