Українські поезії - Гулак-Артемовский Петр Петрович - Страница 7

7

Пархоме, в щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! Людей питай, свій розум май! Як не мудруй,- а вмерти треба! Чи коротаєш вік в журбі, Чи то, за поставцем горілки, В шинку нарізують тобі Цимбали, кобзи і сопілки; Чи п'яний під тином хропеш, Чи до господи лізеш рачки І жінку макогоном б'єш, Чи сам товчешся навкулачки,- Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани Лупи - та все одкинеш ноги! Покинеш все: стіжки й скирти, Всі ласощі, паслін, цибулю.. Загарба інший все, а ти З'їси за гірку працю дулю!.. Чи соцьким батько твій в селі, Чи сам на панщині працює,- А смерть зрівняє всіх в землі: Ні з ким, скажена, не жартує!.. «Чи чіт, чи лишка?..» - загука. Ти крикнеш: «Чіт!..» - Ба, брешеш, сину!» - Озветься паплюга з кутка - Та й зцупить з печі в домовину!

4 ноября 1827 г.

II

Tu ne quaesieris, scire nefas, quern mihi, quem tibi

Finem Di dederint. Leuconoe; nee Babylinios

Tentaris numeros etc.

Horat. Lib. I. Od. 11 [14]

Пархоме, не мудруй! ворожки не питай, Як довгий вік прокоротаєш; Що виковала вже зозуля - поживай! А більше - шкода, що й бажаєш... Хоч всіх ти упирів збери і знахорів, Хоч покумайся ти з відьмами: Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів, Що доля завтра зробить з нами! Чи доведеться ще подушне заплатить, Чи до снаги вже розплатився?.. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть?.. Дурний! дурний!.. а в школі вчився!.. Терпи!.. За долею, куди попхне, хились, Як хилиться від вітру гілка; Чи будеш жить, чи вмреш, Пархоме, не журись!.. Журись об тім, чи є горілка!.. А, є? так при на стіл!.. Частуй та й сам кругляй!.. Чи нам, Пархоме, треба скільки!.. Та вже ж - чи вкорочать свій вік, то вкорочай В шинку над бочкою горілки! От ми базікаєм,- а час, мов віл з гори, Чухра: його не налигаєш! От, скільки б випили до сеї ми пори, Так ти ж буцім недочуваєш! Ну ж, цуп останню ти гривняку з капшука, Поки стара пере ганчірки, Бо вже як вернеться, то думка, бач, така, Що помремо обидва без горілки!

5 ноября 1827 г.

XXXIV ОДА ГОРАЦІЯ, КН. І

Parcus deorum cultor et infrequens,

Insanicntis dum sapientiae

Consultus erro; nunc retrorsum.

Vela dare atque iterare cursus.

Cogor relictcs etc. [15]

От і допивсь! І дохмеливсь!.. Довіку тямить буду! Ні в рот не брать, Ні коштовать Не хочу аж до суду! Коли б вона Уся до дна Повитікала в бочках, То ще б в церквах Народ в свитках Стояв би і в сорочках! Ні, Грицьку, ні! Хоч би мені Повіситься й на гілці!.. Ані під ніс!.. Нехай їй біс, Тій гаспидській горілці! Вона мене З світу зжене. Коли б той ісказився, Хто Божий дар Гнать через жар У винниці навчився! Ох! ох! ох! ох! Зубів щось з двох І ніг не долічуся! Живіт, на сміх, З ковальський міх,- Здається ж, і не дмуся! Самі кишки, Мов бульбашки У чавуні, клекочуть; А пуп набряк; Під пупом - так, Мов жаби, знай, скрегочуть! Ніс, як пістряк; І скрізь синяк; Бач, пика як набрякла! Одна нога Щось шкутильга, Друга зовсім заклякла. Така нудьга! Така туга! Що чортзна-де і діться! От тут пече, Тут гаряче, А все б хотілось гріться... А їсти щоб? Та хоч у лоб! Крий боже, як цураюсь! Все б дудлив, бач. Так от, хоч плач!.. Щось од води жахаюсь!.. Помацай чуб; Бач, як оскуб, Диявольська личина! Тільки то сям Стирчить, то там З чуприни волосина! Та вже ж чіплявсь, Товк і знущавсь - Скажена москалюка! Коліньми грів, Поки не впрів, А там і взявсь до дрюка! Ох! ох! ах! ах! Жовч в печінках, Мабуть, всю стовк, псяюха!.. Геть, Грицьку, геть! Та лучче смерть. Ніж гаспидська сивуха! Кахи!кахи! Се за гріхи Мене пеня спіткала! Та вже й дурів! За всіх кнурів... Вже душка погуляла! Була, була На півсела Худобинка і гроші: Ізслизло се, Проциндрив все, Зостались тілько воші! Пустив діток Без сорочок, І жінку без запаски, А сам в шинку На привалку Жду Лейбиної ласки! А Лейба-гершт В боки, як хверт, Та Рухлі щось гергоче, На мене зирк! Та, знай, пирк-пирк!.. Невіра, ще й регоче. Забрав волів, Овець, корів, Ще він же і здрочився! Загарбав кіз І жита віз... Бодай їм подавився! Ой, так мені! Так сатані! Катюзі - по заслузі! Жлоктав живіт Аж лився піт, Тепер засуха в пузі! До церкви дзвін, А пан Охрім, Бувало, в шинк мандрує, В церквах «свят, свят», В корчмі «ґвалт, ґвалт!..» - Охрім жидів муштрує! Було, в пости, Іще чорти Не б'ються навкулачки: А вже Охрім, На глум усім, П'яненький лізе рачки! Було, піп Петр В чистий четвер Іуду величає, Охрім в корчмі Пойді кумі Весільних затягає. Чи в хату піп, Охрім захріп, Запінивсь, мов сказився, Не сповідавсь, Не причащавсь Сім рік - і не хрестився! Попи й дяки В різдво - в святки - З хрестом ідуть, з кропилом: А вже коли Дере козли Охрім і риє рилом! На часточки, На свічечки Шагом не поплатився, А мисочок І грамоток Не чув, як і вродився! Ох! ох! ох! ох! Зубів щось з двох І ніг не долічуся! Живіт, на сміх, З ковальський міх,- Здається ж, і не дмуся! Ой, так мені! Так сатані! По ділу ся халяндра!.. Нехай хутчій, Попа мерщій Покличуть Олександра! Скажу: допивсь І дохмеливсь! Довіку тямить буду! Ні в рот не брать, Ні коштовать Не тілько що - й до суду! А ти пляшки; Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу!.. Тільки... тривай... З їх позливай В барильце всю сивуху! вернуться

14

- Не питай, не намагайся узнати, який тобі кінець дадуть боги. Левконоє, не перевіряй вавілонських чисел. (Горацій, кн. І, ода 11).

вернуться

15

- Шанувальник богині долі, недбалий і непевний, наслідуючи поки що нерозумній мудрості, блукаю я; однак повинен повернути свій човен і правити ним.