Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 28

28

Не час і не по­ра: бо з-за Ду­наю Погрожує, мов Бо­жий суд, руїна І на­шо­му, і Дніпро­во­му краю… Заллється по­лом'єм вся Ук­раїна, Почезнуть се­ла й го­ро­ди з церк­ва­ми, В мо­нас­ти­рях медів не бу­дуть пи­ти, І там, де ми бесідуємо з ва­ми, По пуст­ках со­ви тільки бу­дуть ви­ти Проміж німих мо­гил свої пісні кви­ли­ти». - XV «Сіль на язик тобі! Пе­чи­на в зу­би! - Гукне ста­рий чер­нець, ру­дий і си­вий, Обтерши чор­ною по­лою гу­би. - Що се нам лях про­ва­дить не­чес­ти­вий?» І, мов дріму­чий бір, за­ко­ли­ха­лись Чернечі го­ло­ви під намітка­ми, У пеклі тка­ни­ми. Ченці шеп­та­лись Один з од­ним, не­мов ду­би з ду­ба­ми Або роз­пат­лані вночі відьми з відьма­ми. XVI Ворожий дух між Рус­сю і ля­ха­ми, «Лукавий» дар гни­лої Візантії, Владикував над ни­ци­ми ума­ми І в ду­шах покріпляв інстинк­ти злії. За куб­ка­ми со­лод­ки­ми сиділи, А д' сер­ця кров не­доб­ра при­ли­ва­ла, І, мов вов­ки, із-за пеньків гледіли… Гостей та­ка ж не­на­висть роз­би­ра­ла, А шлях­та мо­ло­да аж ша­бельки стис­ка­ла. XVII Один реч­ник, як місяць по­над хма­ри, Угору над тем­но­тою здіймав­ся. Достав з ки­шені срібні оку­ля­ри, Надів, блис­нув і мовч­ки осміхав­ся. Йому Брольницький по­дає ци­ду­лу, Інструкцію ре­ко­му ко­ролівську, Читає він, по­чав­ши з ар­ти­ку­лу Про ту спа­сен­но-муд­ру власть попівську, Що вміє ко­за­ка гнуз­да­ти ма­ца­пу­ру. XVIII «Від оних давніх літ, як при­лу­чи­лась З Лит­вою Русь до польської ко­ро­ни, Печорська лав­ра сла­вою пок­ри­лась… [85] Течуть лю­дей до неї міліони, Щоб там мо­щам под­виж­ницьким мо­ли­тись, Дарами шти­ти все­чес­не Ус­пеннє, Святими мо­лит­ва­ми просвіти­тись, Прийняти від гріхів душі спа­сен­не, А тіла з тяж­ких не­дугів ісціленнє. XIX Вважаючи ж на жизнь бла­го­чес­ти­ву Печорських іноків, ми прос­ти­ра­ли З прес­то­лу на­шу ру­ку ми­лос­ти­ву І їм хліби ду­ховні по­да­ва­ли. Яко ж і в дальших ча­сах обіцяєм У нашій ласці братію дер­жа­ти І на Ус­пеніє, ста­рим зви­чаєм, Церковні доб­ра щед­ро на­да­ва­ти, А чес­на братія нас му­сить пос­лу­ха­ти. ХХ

…

XXI Ченці оск­ла­би­лись і зу­би ска­лять, Мов пе­ред луб­кою ведмідь куд­ла­тий… Велику ми­лость ко­ролівську хва­лять, Готові їй усяк до­по­ма­га­ти. Питають: що ж чи­ни­ти з ко­за­ка­ми, Як прий­дуть у пе­че­ри сповіда­тись? Якими по­си­ла­ти їх шля­ха­ми, Щоб здо­бичі та сла­ви на­би­ра­тись, І вповні, мов бджо­ла, у мо­нас­тир вер­та­тись? XXII Киплять ме­ди по куб­ках дже­ре­лас­тих. Премудрі над­пи­си ченці чи­та­ють… Із-за борід, мов кущ ло­зи, мет­лас­тих, Раз по раз кубків служ­ки до­ли­ва­ють… За ко­ро­ля і за йо­го на­даннє, Хлібів ду­хов­них іно­кам сми­рен­ним, Іде гуч­не по­за сто­лом вітаннє І роз­ля­гається під скле­пом тем­ним, Як гомін мерт­вих душ у тар­тарі підземнім. XXIII І, мов «ко­зацьке сон­це» се­ред ночі, Що світить ни­зов­цям у гай­да­мацтві, Блищали хижі єзуїтські очі У темнім з ро­ду в рід чер­нечім царстві. «Панове! Я ска­жу вам щи­ру прав­ду, - До грецьких ни­цаків ре­че ла­тинський, - У таємни­чу ко­ролівську ра­ду Зібрались біску­пи і нунцій римський: Бо пи­ше патріарх до них єру­са­лимський, XXIV Що хрис­ти­янст­ву вже кінець при­хо­дить. Уся зем­ля по­над трьома мо­ря­ми, Котрою цар ту­рецький вер­хо­во­дить, Здвигнулась, ніби во­ди під вітра­ми. Ввесь му­сульманський світ за­ко­ли­хав­ся, Як оке­ан ко­ли­шеться ре­ву­чий: Народ невірний на вой­ну підняв­ся, Гогоче, мов та безд­на безд­ну зву­чи, Рикає, на­че лев но­га­ми зем­лю рву­чи». - XXV «Воістину, - рек­ли ченці, - се діло Не людське, са­та­нинське, лю­те, ди­ке!.. І грецьке хрис­ти­янст­во до­пус­ти­ло Таке на­сильство віри пре­ве­ли­ке?» - «Се бу­де не над гре­ка­ми тво­ри­тись: Вони вже й так у тур­ка під но­га­ми. Солома силі му­сить по­ко­ри­тись… А розпічнеться ся біда над ва­ми, - Над чу­дот­вор­ни­ми пе­чорськи­ми мо­ща­ми». - вернуться

85

- У XVI-XVII ст. Києво-Печерська лавра була одним із центрів науки і культури на Україні. Протистояла унії. В 1615 p. було відкрито друкарню, а 1631 p.- школу. У цих закладах працювали П. Беринда, А. Кальнофойський (автор праці «Тератургима» з додатком плану Києва і Лаври) та ін.