Байки - Руданський Степан Васильевич - Страница 3

3

19 апреля [1859].

СТАРИЙ ВОВК

Ізнемігся старий Вовк, Ледве що плететься, Аж з ягнятами Вівця На полі пасеться. Ото йде він до Вівці, Став на задні п’яти, Просить собі на обід Їдного ягняти. Та і каже, що: «Не дам, Не мої ягнята, А от онде тато їх, Попроси у тата!» Пішов Вовк до Барана, Став його благати, Щоби йому на обід Ягня яке дати. А той тільки вгору гоп! Як тріснув рогами, – Так старого й покотив Догори ногами! Підійнявся старий Вовк, Ледве що плететься, Аж дивиться: із лошам Кобила пасеться. Підійшов він і туди, Став на задні п’яти, Просить собі на обід В Кобили лошати. Та і каже, що: «Не дам! Не моє лошатко, А от, – каже, – на горі Ходить його татко!» Вовк до огиря іде, Став його благати, Щоби йому на обід Лоша теє дати. А той каже йому: «Стій! Пораджуся мами». Обернувся, як кресне Вовка копитами! Аж на гони старигань Полетів до лиха, Покотився разів п’ять, Підійнявся стиха. Іде далі старий Вовк, Ледве що плететься, Аж з пацятами Свиня На горі пасеться. Іде, бідний, і туди, Став на задні п’яти, Просить собі на обід Їдного пацяти. Та і каже, що: «Не дам, Не мої пацята, А он, – каже, – попроси, Коли хочеш, тата». Вовк іде до Кабана. Став його благати, Щоби йому на обід Поросятко дати. А той його примостив Задом над скалою, Та спереду як турнув Вовка головою! То так бідний старигань З гори й покачався… І лежав він та й лежав, Далі обізвався: «Отак, – каже, – коли хоч Що-небудь робити, То до батька не ходи Поради просити!»

7 июля [1859].