Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 16

16

27 февр[аля]

СУХОДОЛЬСЬКИЙ

Згинув шлях­тич Су­хо­дольський, Вже в костьолі тіло, І з-під неб­ка ксьондз нав­ко­ло Поглядає сміло. Далі мо­ву за­чи­нає, Тільки не по-польськи, Зачинає по-ла­тині: «Ubi Suc­ho­dols­ki?» [20] І пог­ля­нув ще нав­ко­ло: «Ubi Suc­ho­dols­ki?» Далі ще раз кру­гом гля­нув: «Ubi Suc­ho­dols­ki?» Аж п’янич­ка їден слу­хав: «Ubi» все та «ubi», Далі й ка­же: «Знаєш, ubi? У чор­товій губі!» «Lzesz, gal­ga­nie! [21] Він у бо­га! - Ксьондз відповідає. - Враз з свя­ти­ми йо­го хва­лить І на ар­фу грає!» А п’янич­ка по­хи­лив­ся, За ліхтар узяв­ся. «Та не знаю, хто з нас gal­gan, - Сміло обізвав­ся, - Бо покійник не знав то­го, Як і дуд­ку взя­ти, Та де йо­му пе­ред бо­гом Ще й на ар­фу гра­ти?»

КСЬОНДЗІВ НАЙМИТ

Ксьондз і пані по­кой­ова На мшу поспіша­ють, На відході до по­кою Слугу зак­ли­ка­ють. І тут пані йо­му ка­же, Щоб набіл заб­ра­ти І ко­неч­не до обіду На рин­ку про­да­ти. А ксьондз йо­го по­си­лає З квит­ком до Да­ви­да Та узя­ти око м’яса Каже йо­му в жи­да. Пішов слу­га до Да­ви­да - Не ску­рав нічо­го, Виніс набіл про­да­ва­ти - Не ста­ло і то­го. Прибігає до костьолу, Глядить свої пані, Аж ксьондз як­раз на ту по­ру Стоїть на ка­занні. І так чу­ло мо­ву мо­вить: «Czego ty, czlo­wi­ec­ze? Czego chod­zisz, cze­go szu­kasz Na tym marnym swi­ecie?» [22] А слу­га на весь костьол: «Та ж пані шу­каю! Бо сме­та­на вся про­па­ла І сам про­па­даю». «Тс!.. Тс!..» А ксьондз го­во­рить: «My nie wi­emy sa­mi, Lecz co Da­vid na to po­wie, Jego pos­luc­hamy!» [23] «О, вже, па­не! - слу­га ка­же. - Ваш Да­вид хо­ро­ший! Не дам, ка­же, не дам м’яса - Давай пер­ше гроші!»

ПЕКЕЛЬНА СМОЛА

Раз на мові ксьондз ка­зав: «Не впи­вай­тесь, лю­ди! На тім світі вам смо­ла Замість ви­на бу­де!» Ото який­сь і захтів Смоли скуш­ту­ва­ти, Каже собі два бич­ки За де­неж­ку да­ти. Випив один - не біда, Другий ви­пи­ває… Посмакував не­бо­рак, Далі про­мов­ляє: «Та гірка во­на, гірка! А все ж не ту­жи­ти: Як втяг­неться чо­ловік, То й то бу­де пи­ти!»

МАЗУР НА СПОВІДІ

Сповідав ксьондз мо­ло­дий Мазура ста­ро­го. «Що ж,- пи­тає,- чуєш ти За со­бою зло­го?» «А нічо­го!.. Та і що ж Злого чу­ти маю? Чи в костьолі ко­ли був? Чи корш­му ми­наю? Слава бо­гу, гос­подь крив: Того не бу­ва­ло…» «Ах ти, грішни­ку та­кий! Чи ж то­го ще ма­ло? А ще більше? Мо­же, й звів Чужую ди­тин­ку?» «Хотів тілько - та ку­ди! Не твоїх літ, син­ку!..» Підірвався з місця ксьондз Та хвать за чуп­ри­ну! Та як йо­го роз­ма­хав - Аж на­се­ре­ди­ну! А той чу­ба за­гор­нув. «Правда,- ка­же,- лю­ди. Хто із блаз­ня­ми зай­де, То й сам блаз­нем бу­де!»

МАЗУР У БОЛОТІ

Застряг ма­зур у бо­лоті, Хуру підпи­хає Та й до по­мочі До­ро­ту Святу уп­ро­шає: «Свята пан­но, - ка­же, - пан­но! Святая До­ро­та! Будь лас­ка­ва на­до мною, Вирятуй з бо­ло­та!» Ані з місця йо­го коні! Нічого ро­би­ти, Давай тоді An­to­ni­ego На поміч про­си­ти. Підпер ху­ру та як крик­нув: «Swiety мій Ан­тоній! Вирятуй хоч ти з бо­ло­та Мої бідні коні!» То від кри­ку коні рап­том Рушили з бо­ло­та. А він ка­же: «От що хло­пець! Не то, що До­ро­та!»

КРИВА БАБА

Раз до ксьондза заб­ре­ла Кривая на но­ги І, бідная, на дітей Просила підмо­ги. А ксьондзові гро­шей жаль, - Давай її вчи­ти, Як каліці із дітьми В білім світі жи­ти. «Лучче, - ка­же, - ти нав­чись Бабити, змов­ля­ти, То й на се­бе, й на дітей Будеш гроші ма­ти!» «Де ж нав­чи­тись, па­не мій? Дайте мені ра­ду!» «Що учи­тись? Ти змов­ляй Хоч так, для прик­ла­ду: «Пробіг пес че­рез овес - Не шко­ди­ло псові, Най же шко­ди не бу­де І то­му вівсові». Пішла ба­ба - і ку­ди! Як свя­та, ку­рує; Пройшло уже кілька літ, Ба, і ксьондз хо­рує; Така ґуля, як ку­лак, В горлі йо­му сіла… Лічать-лічать дох­то­ри, А все ґуля ціла. Далі вдав­ся до бабів, Нічого чи­ни­ти… От при­хо­дить і кри­ва Слабого лічи­ти. Ксьондз, до ли­ха, вже за­був; Вона не пи­тає, Каже вий­ти з ха­ти всім, Сама за­чи­нає: «Пробіг пес че­рез овес, - Не шко­ди­ло псові, Най же шко­ди не бу­де І то­му вівсові!» Подивився сла­бий ксьондз: «А, то ти, зо­зу­ля?» Та як враз за­ре­го­тав - Так і трісла ґуля! вернуться

20

- Де Су­хо­дольський? (лат.)

вернуться

21

- Бре­шеш, негідни­ку! (польськ.)

вернуться

22

- Чо­го ти, чо­ловіче?

Чого хо­диш, чо­го шу­каєш

На цьому мар­но­му світі? (польськ.)

вернуться

23

- Ми не знаємо,

Але що на це ска­же Да­вид,

Послухаймо йо­го! (польськ.)