Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 19

19

ВІЙНА

Молотив раз у попа Парубок Микита Та якось там i украв Цілу мipкy жита. Украв coбі та й сховав... Прийшло сповідатись - Лихе йогопідвело Поповi признатись - Лаяв-лаяв його піп, Торгав за чуприну, Наостаток i сказав: «Отак, бісів сину, Поки жита не буде, Була б тoбi трясця! - Поти тoбi не буде Cповіді й причастя!» Ніщо діяти!.. Bночi Згорбився Микита, Потихеньку поід тин Несе мірy жита, Приніс якось до сіней- Хату відчиняє, Стає, бідний, у кутку, Пари не пускає. А попові на той час Не Микита сниться: Його сонна обняла Тлуста молодиця. Пробудився сонний піп, Мацнув молодицю, Підійма на животі Білую спідницю. Та й говорить: «Уставай, Hiчoro дрімати, Іде турок на війну - Москву воювати». «Та ваш турок не біда! - Каже чорноброва,- Коли турок хоче битись, То Москва готова». Що там було -звісна річ! Кінчилося діло, Аж Микита iз кутка: «Кахи!» coбi сміло. Піп схватився: «Хто то там?» «Я,- каже Микита,- Оце,- каже,- вам приніс Вашу мірку жита». «А давно ж ти,- каже піп,- До хати забрався?» «А давно! Ще на війну Й турок не збирався!» «Неси ж,- каже,- то назад Та спожий на щастя, А я тебе взавтра й так Пущу до причастя...»

8 июня

ДОЩ

Обсіялись мужики, Дощу виглядають! Ото два собі зійшлось, Стали, розважають... Грицько старий, як судець, [24] Палицю тримає, Haбік голову схилив, Землю колупає. А Хома на мотузку Гудзи coбi в’яже. «Нема дощу!» - каже Гридь, «Нема!» - Хома каже. «Якби, Хомо, господь дав, То я вже говорю, Що усе б то iз землі Піднялося вгору!» «Усе, дядьку?» - «А усе!» «Лучче ж най не буде! Моя жінка у землі! Не хочу паскуди!»

КОЖУХ

Серед церкви став багач, Світло поправляє. I на нім кожух-кожух, Аж очi вбирає. Та і сам він не худий, Аж труситься сало... Глянув вбогий iз кутка Та й заздрісно стало. «Ет, не знає,- каже,- бог, Кому щастя дати... От якби то так мені Кожух такий мати, То, здається, що б прийшов У церкву до лиха Та лиш став би я, стояв Та бздикав би стиха».

10 июня

ПРИВІТАННЯ

Наварив багач, напік: Батюшки чекає. Батюшка лиш на nopir - От він i вітає: «На тепленьке, в добрий час! Тілько що зробили... Та де ж то ви так були, Батюшечко милий? А тут тілько гавкне пес, Свиня зарохкоче, - Так i думають yci, Що то ви, панотче! Спасибі ж вам, що прийшли! Пийте гpiтy з перцем... Ріжте coбi печінки... Крайте coбi серце! А заким-то подадуть Печеного зайця, Не сидіте, прошу вас, Лупіть coбi яйця!»

10 июня

ВИ, ПАНОТЧЕ

Питається архирей Попа молодого: «Який,- каже,- тебе чорт Висвятив дурного?» А той йому, неборак, Подивився в очi. «Та святили ж,- каже,- ви, Пресвятий панотче!»

ТАМ ЇЇ КІНЕЦЬ

Архирей їден заморський Такий звичай мав: Як без грошей була просьба, То і не приймав. Аж дяк якось коротенько Просить стихаря, I на білу середину Кладе хабаря. Архирей і не гадае, Що там далі є, Пpoбіг жваво його просьбу Та й назад дає. Той i просить: «Прочитайте!» «Та я прочитав!» «Та iщe раз прочитайте!» «Ще раз прочитав», «Моя просьба на тім боці, Там її кінець!» Аж тогди затримав просьбу Святий панотець. вернуться

24

- суддя.