Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років - Жадан Сергій - Страница 21

21

* * * я би хотіла поговорити зі старим Генком молодий і п’яний Чінаскі зі мною не розмовляв би я би хотіла поговорити зі старушком Джексоном тримаючи ніби пластирем своїми долонями кавалки його обличчя юний Майкл мене послав би я би випила чого-небудь зі старим Тайсоном Залізний Майк вибив би мені зуби по молодості зірки таке собі дозволяють думаю, Акула Гант у мій бік навіть не глянув би та все одно він застрелився а Шеклі старий добрий Шеклі на кого ти нас покинув! і ось я цмулю собі свою каву надворі співають дерева у плазмових телеекранах плавають рибки у рибках плаває Майкл Джексон лускою обліплений мовби чужою лупою чужою шкірою навпроти мене сидить якась смурна жінка п’є мою каву курить мої сигарети повторює всі мої рухи наче вправний менеджер з продажів спокою говорить зі мною моїми словами про тих з ким особливо мені хотілося б поговорити мені з нею добре

Мар’яна Савка

Пако. Сни

Мар’яна Савка (21.03.1973) – поетеса, перекладач, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева» у Львові. Народилася у містечку Копичинці на Тернопільщині, закінчила Львівський державний університет ім. Івана Франка. Автор поетичних збірок «Оголені русла» (1995), «Малюнки на камені» (1998), «Гірка мандрагора» (2002, книжка отримала нагороду Форуму видавців-2002), «Кохання і війна» (у співавторстві з Маріанною Кіяновською, 2002), «Квіти цмину» (2006), «Бостон-джаз» (2008), «Тінь Риби» (2010), кількох книжок дитячої поезії (зокрема «Чи є в бабуїна бабуся?» стала «Книжкою року 2003») та історико-бібліографічного дослідження «Українська еміграційна преса у Чехословацькій Республіці (20-30-ті рр. ХХ ст.)» 2002). Упорядник «Антології одинадцяти поеток «Ми і Вона» (2006), автор-упорядник журналу «УСЕ для школи. Ліна Костенко» (2000). Вірші надруковані в багатьох альманахах, антологіях та хрестоматійних виданнях. Перекладацький доробок найкраще представлений двотомним виданням дитячих віршів А. А. Мілна (вид-во КСД).

Член АУП і НСПУ. Лауреат І премії видавництва «Смолоскип» (1998) та Міжнародної журналістської премії ім. Василя Стуса за книги поезії (2003). Учасник міжнародної літературної програми Центру Вільяма Джойнера (Бостон, 2007) та літературних фестивалів у Литві, Білорусі, Словенії, США. Вірші перекладені англійською (окрема збірка: Marjana Savka. Eight Notes from the Blue Angel (translated by Askold Melnyczuk), Boston, Arrowsmith Press, 2007), польською, білоруською, окремі вірші – російською, португальською, словенською та німецькою.

Пако. Сни

1.

Так отож мовив Пако якого забрала ріка світ гойдається на волосині і ти разом з ним тож розгойдуйся аж до дзвону в вухах спайдермен на тонкій пуповині дитячих страхів зневаживши тіло і простір і ніяких законів жодної силабо-тоніки бо усе забирає ріка ми лиш в пошуках берега це як писати у темряві і згасати і знати згасаючи що ти зірка що ти смолоскип вірші пишуться коли ти пливеш і спливаєш коханням життям а потому пси лизатимуть руки іншим жінки розділятимуть ложе з чужими і смоктатиме пустка там під ложечкою там де сходяться ріки у сонну артерію там де сходяться всі твої сни

2.

юний хлопчик з губами що наче розкушена смоква маленький сідхартха ще дитина уже чоловік перед тим як віддати себе до останку чи згадає він очі тієї що була як ріка омивала тягнула у вир чи побачить він чорні зорі в зіницях за мить до провалля сад на обрії оповитий квітучою млістю кожен пуп’янок вибуху прагне юний хлопчик з губами що наче розкушена смоква осідає росою на темнім підпушку щоки прослизає у сон весь солоний солодкий липкий від любовного соку

3.

ангели над Берліном Парижем і Львовом нарікають на ранні тумани тому цигарки у кишені вологі і жодного сірника жодної свічечки жодного зіппо

4.

дорослість як триденний заріст як запах сорочки з якої не вилазиш уже кілька діб бо пишеш сховавшись у світлі настільної лампи між стосами книг не дбаючи про чистоту простирадл і запах із рота дрож яка пробиває до кінчиків пальців коли слово відстрибує від зубів і калатає в серці самотність самотність самотність пораненого самця вий по зграї утраченій між рядками перешіптування наодинці з собою самота самота самота

5.

(збиваючись на рими хтось гримне дверима старими) і нарешті оголена розкіш хвилин смакування солодкої смокви чи мови і над ранок пустивши півпачки на дим ти стаєш імператором риму і рим і над містом прокинувшись знову сходить сонце повільно немов муедзин й протинає твій храм до основи