Гаррі Поттер і в'язень Азкабану - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 61

— РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ —

Ґрифіндор проти Рейвенклову

Здавалося, що дружбі між Роном і Герміоною настав кінець. Вони були такі сердиті одне на одного, що Гаррі вже й не сподівався їх помирити.

Рона обурювало, що Герміона ніколи не ставилася серйозно до Криволапикових намагань з'їсти Скеберса. Навіть тепер вона наполягала, що Криволапик ні в чому не винен, і порадила Ронові пошукати Скеберса під ліжками в спальні. Герміона затято доводила: Рон не має ніяких доказів, що Криволапик з'їв Скеберса, адже руді шерстинки могли залишитися там ще з Різдва, і що Рон узагалі не злюбив Криволапика ще відтоді, як той стрибнув йому на голову в "Магічному звіринці".

Гаррі не сумнівався, що Криволапик таки зжер Скеберса, адже все виглядало саме так. Та коли він сказав про це Герміоні, вона страшенно збісилася.

— Ну, звичайно, ти ж заодно з Роном, я так і знала! Спочатку "Вогнеблискавка", тепер Скеберс — у всьому винна тільки я, аякже! Краще відчепися від мене, у мене повно роботи!

Рон дуже переживав утрату пацючка.

— Перестань, Роне, ти ж сам постійно нарікав, що Скеберс — страшенний зануда, — розраджував його Фред. — Він уже віддавна марнів просто на очах. Для нього, мабуть, і краще, що все так швидко скінчилося. Гам — і все! Він, мабуть, нічого й не відчув.

— Фред! — обурилася Джіні.

— Ти ж сам казав, що він лише спить і їсть, — докинув Джордж.

— А колись, щоб нас захистити, він покусав Ґойла! — заперечив бідолашний Рон. — Пам'ятаєш, Гаррі?

— Так, це правда, — підтвердив Гаррі.

— То була його зоряна година, — ледь не пирхнув зі сміху Фред. — Нехай шрам на Ґойловому пальці буде вічним пам'ятником Скеберсу. Поїдеш у Гоґсмід і купиш собі нового. Було б чим перейматися!

Щоб підбадьорити Рона, Гаррі запросив його на останнє тренування ґрифіндорської команди перед грою з Рейвенкловом і пообіцяв, що після тренування дасть політати на "Вогнеблискавці". Це подіяло на всі сто ("Класно! А можна, я на ній зроблю кілька ударів по воротах?"), і вони попрямували на стадіон.

Мадам Гуч, що й далі опікувалася Гаррі на ґрифіндорських тренуваннях, була, як і всі, вражена "Вогнеблискавкою". Вона взяла мітлу в руки і почала роздивлятися її як фахівець.

— Гляньте, як тут усе збалансовано! "Німбуси" мають одну малесеньку ваду — легенький крен хвоста, з роками це трохи уповільнює рух. О, держак теж удосконалили, він тепер трохи тонший, ніж у "Клінсвіпів", нагадує мені старі моделі "Срібних стріл" — шкода, що їх уже не випускають. Я вчилася літати на "Срібній стрілі", то була чудова мітла...

Мадам Гуч не могла зупинитися.

— Е-е... мадам Гуч? — втрутився Вуд. — Можна, Гаррі сяде на "Вогнеблискавку"? Нам треба починати...

— А... ну, так... тримай, Поттере, — схаменулася мадам Гуч. — А ми тут посидимо з Візлі...

Удвох з Роном вони пішли на трибуни, а вся команда оточила Вуда, щоб послухати останні настанови перед завтрашнім матчем.

— Гаррі, я щойно довідався, що в Рейвенклові ловцем буде Чо Чанґ. Вона четвертокласниця і непоганий гравець... Я, чесно кажучи, сподівався, що вона ще не в формі, у неї були серйозні травми. — Вуд насупився: він був явно невдоволений, що Чо Чанґ так несвоєчасно видужала. — Але, з іншого боку, — додав він, — у неї ж "Комета-260", яку смішно й порівнювати з "Вогнеблискавкою". — Вуд кинув захоплений погляд на Гарріну мітлу. — А тепер — полетіли...

Нарешті Гаррі осідлав свою мітлу і відштовхнувся від землі. Таке йому не могло й наснитися. "Вогнеблискавка" підкорялася найменшому порухові, здавалося, вона відчуває його думки. Вона мчала з такою швидкістю, що трибуни зливалися в зелено-сіру смугу. Гаррі так різко розвернувся, що Алісія Спінет аж зойкнула, а тоді помчав до самісінької землі, черкнув пальцями по траві і знову рвонув у повітря — десять, п'ятнадцять, двадцять метрів...

— Гаррі, я випускаю снича! — крикнув Вуд.

Гаррі повернув і гайнув за бладжером, завиграшки його випередив, побачив, як з Вудових рук стрілою вирвався снич, і за якихось десять секунд уже міцно стискав його в долоні.

Команда захоплено закричала. Гаррі знову відпустив снича, дав йому хвилинну фору, а тоді помчав навздогін, прослизаючи між гравцями. Побачив, як снич причаївся біля коліна Кеті Бел, розвернувся довкола неї і відразу його впіймав.

Це було найкраще їхнє тренування. Команда, натхненна ловцем на "Вогнеблискавці", бездоганно виконувала всі маневри, тож, коли вони приземлилися, Вуд не мав жодного зауваження. "Це таке вперше!" — здивувався Джордж Візлі.

— Я не бачу, що нас може завтра зупинити! — знизав плечима Вуд. — Хіба що... Гаррі, у тебе вже не буде проблем з дементорами, ні?

— Не буде, — відповів Гаррі, а сам подумав, що йому не завадив би трохи потужніший патронує.

— Дементери тут більше не з'являться, Олівере, — запевнив Фред, — Дамблдор цього не стерпить.

— Будемо сподіватися, — погодився Вуд. — А тепер повертаємося в замок і лягаємо спати. Ми сьогодні добре попрацювали...

— Я ще затримаюся, Рон хоче трохи політати, — сказав Гаррі.

Усі поспішили в роздягальню. Гаррі пішов до Рона, що перестрибнув через бар'єр і підбіг до нього. Мадам Гуч дрімала на трибуні.

— На, — Гаррі простяг Ронові "Вогнеблискавку".

Рон, сяючи від захоплення, осідлав мітлу і злетів у сутінкове небо. Гаррі йшов краєчком поля, спостерігаючи за ним. Було вже зовсім темно, коли мадам Гуч зненацька прокинулася, дала хлопцям прочуханки, що її не розбудили, і звеліла вертатися до замку.

Рон і Гаррі з "Вогнеблискавкою" на плечі покинули темний стадіон, обговорюючи неймовірну летючість "Вогнеблискавки", її феноменальну швидкість і точність маневру. На півдорозі Гаррі глянув ліворуч і в нього похололо серце — з темряви дивилося двоє палаючих очей.

Гаррі завмер на місці.

— Що сталося? — здивувався Рон.

Гаррі кивнув на очі. Рон витяг чарівну паличку.

— Лумос! — пробурмотів він.

Струмінь світла впав на траву, піднявся вгору стовбуром дерева і освітив гілки. Там серед галузок сидів принишклий Криволапик.

— Тпррусь! — заревів Рон, нахилився й підняв грудку. Але кинути її не встиг — Криволапик махнув своїм довгим рудим хвостом і щез у пітьмі.