Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі - Страница 13

Уоррен дивився на зелені пагорби. Легкий вітерець розвівав його балахон.

— Не тільки мій дар — все моє життя, всі мої надії завжди були пов'язані з пророцтвами. Я тільки-тільки почав розуміти їх так, як ніхто інший не може зрозуміти. Але розуміти пророцтва і пророкувати самому — далеко не одне й те саме.

— На все потрібен час, Уоррен. Впевнена, коли Натану було стільки ж років, скільки тобі, він знав не більше твого. Якщо ти залишишся і продовжиш навчання, то років через чотириста-п'ятсот станеш не менш великим пророком, ніж Натан.

Уоррен довго мовчав.

— Але там, за бар'єром, лежить цілий світ, — сказав він нарешті. — Я чув, що в замку Чарівника в Ейдіндрілі і в інших місцях є старовинні книги.

Річард говорив, що їх повно в Народному Палаці Д'Хари. Я прагну вчитися, і в світі багато такого, чого не можна знайти тут.

Сестра Верна повела плечима, розминаючи затерплі м'язи.

— Ти знаєш, Уоррен, що ми живемо під захистом заклинання. Якщо ти покинеш Палац, то почнеш старіти, як інші. Подивися, що трапилося зі мною за двадцять років мандрів. У нас з тобою лише рік різниці у віці, але ти як і раніше виглядаєш так, ніби тобі щойно настав час замислюватися про одруження, а я — так, наче мені вже прийшла пора няньчити онуків. Тепер, повернувшись, я знову живу за часом Палацу, але те, що втрачено, вже не повернеш.

Не дивлячись на неї, Уоррен промовив:

— Мені здається, ти бачиш у дзеркалі більше зморшок, ніж є насправді, сестра Верна. Вона не змогла втриматися від посмішки.

— А чи знаєш ти, що колись я була в тебе закохана?

Уоррен на мить втратив дар мови.

— У мене? Ти жартуєш! Коли?

— О, це було дуже давно. Більше ста років тому. Ти був весь занурений у навчання, був такий розумний, і від твоїх блакитних очей в мене завмирало серце.

— Сестра Верна!

Не стримавшись. Верна розсміялася, побачивши, як Уоррен залився краскою.

— Це було давно, Уоррен. Я була тоді молода, як і ти. Швидкоплинне захоплення. — Усмішка злетіла з її обличчя. — Тепер ти здаєшся мені дитиною, а я сама собі представляюся досить старою, щоб бути твоєю матір'ю. Двадцять років за межами Палацу зістарили мене не тільки зовні. — Вона помовчала. — Так що, якщо ти покинеш Палац, у тебе буде лише кілька коротких десятиліть, щоб дізнатися те, що ти хочеш дізнатися. Потім ти постарієш і помреш. А тут у тебе є надлишок часу, щоб вивчитися і, можливо, стати пророком. А книги… Зрештою, їх завжди можна попросити принести сюди. Ти єдиний з усіх решти, у кого є можливість перетворитися на пророка.

Після смерті аббатиси і Натана ти, мабуть, знаєш про пророцтва більше, ніж будь-який інший. Ти потрібен нам, Уоррен.

Уоррен озирнувся на освітлений світанковим сонцем Палац.

— Я подумаю, сестра.

— Тільки про це я і прошу, Уоррен. Зітхнувши, він повернувся до неї:

— І що тепер? Кого, як ти вважаєш, оберуть аббатисою?

У процесі пошуків відомостей про похоронний обряд з'ясувалося ще, що процедура обрання нової ігумені — річ вельми непроста. Уоррену було про це відомо. Ніхто краще за нього не знав вміст книг, що зберігалися в підвалах Палацу.

Верна знизала плечима.

— Аббатиса повинна володіти величезними знаннями і великим досвідом. А це означає, що нею стане хтось із старших сестер. Найбільш ймовірна кандидатура — Леома Марсик. Ще — Філіпа або Дульче. Ну і звичайно, сестра Марена теж увійде до списку. Достойних сестер чимало. Я з ходу можу назвати імен тридцять, хоча й сумніваюся, що хоча б у половини з них є серйозні перспективи стати аббатисою.

Уоррен задумливо потер ніс.

— Напевно, ти права.

Сестра Верна анітрохи не сумнівалася, що закулісна боротьба вже почалася і в міру того як список можливих кандидатур буде звужуватися, найбільш впливових сестер, які ще не зробили свій вибір, будуть всіляко обходити в розрахунку на їхні голоси. Обрання нової ігумені — історичний момент, який визначить життя Палацу на найближчі кілька століть. Схоже, сутичка буде жорстокою.

Сестра Верна зітхнула.

— Не скажу, що я люблю битви, але вибори, судячи з усього, будуть жорсткими.

Переможе найсильніший, але на це може піти багато часу. Нам доведеться жити без аббатиси кілька місяців, а можливо, і цілий рік.

— А кого будеш підтримувати ти, сестра? Верна коротко засміялася.

— Я?! Ти знову бачиш тільки мої зморшки, Уоррен. Я постаріла, але це абсолютно не міняє того факту, що я як і раніше одна з молодших сестер. Мій голос нічого не означатиме.

— В такому разі я вважаю, тобі краще домогтися того, щоб він набув значення. — Уоррен нахилився до неї ближче і знизив голос, хоча поруч не було жодної живої душі. — Ті шість сестер Тьми, яким вдалося втекти, — ти про них не забула?

Сестра Верна насупилася і уважно подивилася в його блакитні очі.

— Яке це має відношення до виборів аббатиси?

Уоррен нервово скрутив балахон на животі у великій ліловий вузол.

— А хто сказав, що їх було лише шість? Раптом у Палаці залишилася ще одна? Або ціла дюжина? Або сотня? Сестра Верна, ти — єдина з усіх сестер, про кого я можу з упевненістю сказати: це — сестра Світла. І ти зобов'язана подбати, щоб аббатисою не став хтось із сестер Тьми. Верна кинула швидкий погляд на Палац.

— Я ж сказала, що є всього лише однією з молодших сестер. Моє слово не варто ні гроша, а решта впевнені, що сестри Тьми втекли всі до єдиної.

Уоррен відвернувся, розгладжуючи зім'ятий балахон, а коли знову подивився на сестру Верну, в погляді його читалася підозра.

— Але ж ти розумієш, що я правий, вірно? Ти теж вважаєш, що в Палаці залишилися ще сестри Тьми.

Сестра Верна зберігала незворушність.

— Хоча я не можу повністю виключити таку можливість, поки у мене немає ніяких підстав бути в цьому впевненою. І крім того, це лише одна з безлічі важливих речей, які повинні бути прийняті до уваги, коли…

— Не треба напихати мене двозначною балаканиною! Ми говоримо про серйозні речі!

Сестра Верна підвела голову:

— Не забувай, що ти учень, Уоррен, і розмовляєш з сестрою Світла.

Будь добрий звертатися до мене з належною повагою.

— А я зовсім не проявляю до тебе неповаги. Але Річард допоміг мені зрозуміти, що я повинен відстоювати свою думку і свою гідність. До того ж саме ти зняла з мене ошийник, і, як сама щойно сказала, ми з тобою ровесники. Я не молодший тебе.

— Ти, як і раніше учень, який…

— Який, по твоїх же словах, знає про пророцтва більше, ніж будь-хто інший. І коли мова йде про них, ти — моя учениця. Визнаю, що про інші речі ти знаєш більше за мене. Наприклад, як користуватися своїм Хань. Але і я де в чому розбираюся краще тебе. До речі, чи не тому ти зняла з мене Рада-Хань, що зрозуміла — не можна тримати людину в полоні. Я поважаю тебе, але я більше не бранець сестер Світу. Ти завоювала мою повагу, сестра, але підкорятися тобі я не маю наміру!

Верна довго дивилася в його блакитні очі.

— Хто б міг подумати, що ховалося за цим нашийником… — Пробурмотіла вона, а потім рішуче кивнула:

— Ти правий, Уоррен. Я теж підозрюю, що в Палаці залишилися інші, хто віддав душу Володарю.

— Інші… — Уоррен пильно подивився їй в очі. — Ти не сказала «сестри», ти сказала «інші». Ти маєш на увазі вихованців, чи не так?

— А ти вже забув про Джедіді? Уоррен злегка зблід.

— Ні, не забув.

— Як ти сам кажеш, де був один, можуть бути й інші. Дехто з молодих чарівників у Палаці теж міг принести клятву Володареві.

Уоррен присунувся до неї впритул і знову взявся крутити в пальцях підлозі балахона.

— Сестра Верна, що ж нам робити? Не можна допустити, щоб аббатисою стала сестра Тьми. Це означало б катастрофу. Ми повинні бути впевнені, що цього не станеться!

— Але як нам дізнатися, хто саме дав клятву Володарю? Більш того, що ми взагалі можемо зробити? Вони володіють магією Збитку, ми — ні. Навіть якщо нам вдасться з'ясувати, хто вони, ми все одно будемо безсилі. З таким же успіхом можна сунути руку в мішок зі зміями і спробувати схопити гадюку за хвіст.