Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі - Страница 21

Келен швидко глянула на Кару.

— Це вже в минулому. І мені дуже не хочеться ворушити спогади.

— Пробачте. — Надін спалахнула. — Я забула, що він… Що ви… — Вона стерла пальцями сльози зі щоки. — Просто це нечесно. Ви… — Надін роздратовано сплеснула рукою. — У вас є все. Ці покої, цей палац. Я собі й уявити не могла такої пишноти. Немов видіння, дароване духами. У вас стільки прекрасних речей, дорогий одяг, В цьому платті ви самі схожі на доброго духа. — Надін глянула Келен в очі. — І ви така гарна. Це нечесно. У вас такі чудові зелені очі. А в мене — звичайні карі.

Напевно чоловіки вишиковуються в чергу біля палацу, щоб зізнатися вам у коханні. У вас, напевно, було стільки залицяльників, що і уявити важко. У вас є все. Будь-який чоловік у Серединних Землях упав би до ваших ніг… А ви вибрали мого земляка.

— Любов не завжди справедлива. Вона просто приходить, і все. У тебе теж чудові очі, Надін. — Келен зціпила руки на коліні. — Що Річард мав на увазі, кажучи: «Немає ніяких «ми», і тобі краще кого б то не було про це відомо»?

Надін опустила вії і відвернулася.

— Ну, удома, в Хартленді, про Річарда мріяли багато дівчат, не тільки я.

Він був не такий, як інші. Особливий. Пам'ятаю, одного разу, коли йому було років десять-дванадцять, він зумів втихомирити двох дорослих чоловіків, які вже збиралися побитися. Щось у ньому завжди було таке… Він їх розсмішив, і вони пішли з лавки мого тата в обнімку, Річард завжди був незвичайною людиною.

— Такі всі чарівники, — пояснила Келен. — Так, значить, у Річарда було багато подружок?

— Та ні. Він був з усіма добрий, ввічливий. Завжди готовий був допомогти. Але ніколи нікому не віддавав особливої переваги. Правда, від цього дівчата, здається, ще більше по ньому сохли. Але у нього не було коханої. Після того як Томмі з Лестером хотіли…

— Тебе згвалтувати.

— Угу. Я серйозно ніколи не вірила, що вони здатні на такі погані вчинки, але… Напевно, саме це вони і хотіли зі мною зробити.

Згвалтувати мене. Хоча деякі називають це інакше. Іноді, коли хлопець робить це з дівчиною, то говорять, що він пред'явив на неї права, батьки заявляють, що вона сама його спокусила, і одружують їх перш, ніж вагітність стане помітною. У нас в Хартленді, особливо по селах, зазвичай батьки вирішують, хто на кому жениться. Але буває, що хлопцеві не подобається дівчина, яку йому підібрали батьки, і тоді він пред'являє права на ту, яку хоче, в надії, що вона «залетить» і їй доведеться за нього вийти. Томмі, по-моєму, саме цього й домагався. Батьки веліли йому одружитися на кістлявій Риті Веллінгтон, а він її на дух не виносив. А деколи дівчина дійсно сама спокушає хлопця, бо їй теж не до душі батьківський вибір, хоча зазвичай всі покірно виконують волю батьків. У мене, правда, все було по-іншому. Мої мати і батько нікого для мене не вибирали. Вони казали, що батьківський вибір з тим же успіхом може не принести щастя, і вважали, що я сама цілком здатна визначити, хто мені потрібен. Так от, після тієї історії з Томмі Річард став ніби як доглядати за мною. І я уявила собі, що він нарешті звернув на мене увагу. Мені здавалося, що він бачить у мені жінку, а не тільки дитину, яку захищає. Я була в цьому абсолютно впевнена на святі Середини літа минулого року. Він танцював зі мною більше, ніж з іншими дівчатами, і ті зеленіли від заздрощів, особливо коли він мене притискав. І я хотіла тільки його.

Нікого іншого. Я думала, що після свята він скаже мені, що я значу для нього щось більше, ніж раніше. Чекала, що він почне всерйоз за мною упадати. Але так і не дочекалася.

Однією рукою Надін притримувала на колінах чашку, іншою терзала носовичок.

— Інші хлопці були не проти до мене позалицятися, але я не збиралася ризикувати своїм майбутнім, якщо Річард так ніколи і не збереться з духом, тому я вирішила трохи його підхльоснути.

— Підхльоснути? Надін кивнула.

— За мною увивався і брат Річарда, Майкл. Напевно, він робив це тільки через заздрість до Річарда, але тоді я нічого не мала проти його залицянь. Я його погано знала, але він вже придбав у нас певний вплив. А Річард, я думала, так назавжди і залишиться лісовим провідником. Я не до того, що це погано. Адже я теж нічого особливого собою не уявляю. Річард дуже любив ліс.

— І зараз любить, — посміхнулася Келен. — Упевнена, якби він міг, то залюбки залишився б простим лісовим провідником. Але він не може. Так що ж було потім?

— Ну, я подумала, що, якщо змусити Річарда трошки поревнувати, може, він вийде зі сплячки і почне ворушитися. Мама завжди говорила, що іноді чоловіка треба підштовхнути. Ну, так я його гарненько підштовхнула. — Надін відкашлялася. — Я підстроїла так, щоб він побачив, як я цілуюся з Майклом. І зробила вигляд, що отримую від цього задоволення.

Брови Келен поповзли вгору. Вона глибоко зітхнула. Може, Надін і виросла разом з Річардом, але вона його абсолютно не знала.

— Він не сердився на мене, не ревнував, залишився, можна сказати, байдужим, — продовжувала Надін. — Як і раніше був зі мною ласкавий і продовжував доглядати за мною, тільки більше не приходив до нас у гості і не кликав погуляти по лісі. Я пробувала поговорити з ним, все пояснити, але марно.

Тільки вираз очей у нього став таким, як був сьогодні. — Надін втупилася в простір невидющими очима. — Вираз, який означає, що йому просто-напросто все одно. Я не розуміла цього аж до сьогоднішнього дня, коли знову побачила у нього цей погляд. Напевно, він тоді дійсно був небайдужий до мене і чекав, що я своєю вірністю доведу йому, що він мені теж небайдужий. Але я його зрадила.

Закусивши губу, Надін важко зітхнула.

— Шота сказала, що Річард обов'язково одружиться на мені, і я була така рада, що просто не хотіла вірити, коли він заявив, що цього ніколи не станеться. Не хотіла вірити цьому виразу його очей і тому прикинулася, ніби вираз його очей нічого не означає, але насправді він означав, і дуже багато.

— Я шкодую, Надін, — м'яко сказала Келен. Надін встала і поставила чашку на стіл. По її щоках текли сльози.

— Пробачте, що я ось так сюди заявилася. Він любить вас, а не мене. Він ніколи мене не любив. Я дуже рада за вас, Мати-сповідниця, у вас хороший наречений, який стане берегти вас і захищати і завжди буде до вас добрий. Я знаю.

Келен встала і ласкаво стиснула руку Надін.

— Келен. Мене звати Келен.

— Келен. — Надін як і раніше уникала дивитися їй в очі. — А він добре цілується? Мені завжди хотілося це знати. Я ночами лежала без сну і думала про це.

— Коли любиш когось всім серцем, то поцілунки цієї людини завжди приємні.

— Напевно. Не знаю. У всякому разі, мене ніколи не цілували так, як я мріяла. — Надін провела рукою по подолу. — Я наділа цю сукню, тому що Річарду подобається цей колір. Вам треба знати, що він любить синій.

— Я знаю, — прошепотіла Келен.

Надін присунула до себе дорожню торбу.

— Я скаржуся на те, що вже в минулому, і забуваю про свою професію.

Порившись в сумці, вона дістала баранячий ріг, заткнутий пробкою. Ріг був розписаний колами і смужками. Вийнявши пробку, Надін вмочила у вміст рогу палець і простягла руку до Кари.

Морд-Сіт відсахнулася.

— Що це?

— Це мазь з деревію, живокосту і подорожника. Вона зупиняє кров, знімає запалення і допомагає загоєнню ран. Поріз у тебе на щоці кровоточить. У мене є ще наперстянка, але, по-моєму, вона не знадобиться. Мій тато говорить, що важливий не стільки склад, скільки правильні пропорції кожного.

У цьому секрет лікування.

— Обійдуся, — заявила Кара.

— Ти дуже гарна. І ти ж не хочеш, щоб у тебе залишився шрам, правда?

— Шрамів у мене і так повно. Просто ти їх не бачиш.

— А де вони?

Кара пропалила її поглядом, але Надін не відступала, і Морд-Сіт нарешті погодилася.

— Гаразд, — буркнула вона. — Давай маж, тільки відчепися від мене. Але я не збираюся роздягатися, щоб показати тобі мої шрами.

Надін впевнено посміхнулася і почала втирати коричневу мазь в щоку Кари.