П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Гудкайнд Террі - Страница 18

— Річард дуже любить тебе, — співчутливо сказала Енн. — Я бачу, що він стривожений, хоча і не розумію чому. На Річардові лежить колосальна відповідальність. — Співчуття миттєво зникло з її голосу. — Всі ми повинні йти на жертви, коли мова йде про Річарда. — І вона зробила вигляд, що дивиться на курей.

— У цьому самому селі, ще до того, як упав сніг, — рівним виваженим тоном відповіла Келен, — я віддала Річарда твоїм сестрам Світла в надії, що ви зможете врятувати йому життя, хоча і вважала, що це покладе край усякій моїй надії на спільне з ним майбутнє. Щоб змусити його піти з сестрами, мені довелося змусити його повірити, ніби я зрадила його. Та чи маєш ти хоч найменше уявлення…

Келен зусиллям волі змусила себе зупинитися, щоб не турбувати зайвий раз болючі спогади, У кінцевому рахунку все обернулося на краще. Тепер вони з Річардом разом. Решта — не важливо.

Абатиса явно вловила приховане за словами Келен звинувачення, проте відповіла дуже ввічливо.

— Я знаю, — прошепотіла Енн. — Тобі не потрібно мені нічого доводити, але, оскільки це я наказала привести його до нас, мені потрібно дещо тобі пояснити.

— Що ти хочеш сказати?

— Багато-багато років тому чарівники у давнину створили палац Пророків. Я жила в цьому палаці під захистом унікального заклинання більше дев'ятисот років. Це там, за п'ять століть до того, як усе сталося, Натан, пророк, передбачив народження бойового чародія. Там ми з ним разом працювали в сховищі з книгами пророцтв, намагаючись осягнути камінь, якому ще тільки належало впасти в ставок, намагаючись передбачити кола, які підуть від нього.

— Виходячи з мого досвіду, — схрестила руки на грудях Келен, — можу сказати, що пророцтва більше плутають, ніж відкривають.

— Я знаю деяких сестер Світла старіших тебе на сотні років, яким ще тільки доведеться це зрозуміти, — хмикнула Енн. І задумливо продовжила: — Я їздила побачити Річарда, коли він тільки народився — нове життя, юна душа, освітила цей світ. Його мати була така щаслива, така вдячна за те, що цей чудовий подарунок урівноважив зло, заподіяне їй Даркеном Ралом. Вона була вражаючою жінкою і не перенесла гіркоту і огиду на свого сина. Вона так пишалася Річардом, так була наповнена мріями і надіями. Коли Річард був ще немовлям, сосучим материнські груди, ми з Натаном взяли з собою його вітчима, щоб добути Книгу Зниклих Тіней з тим, щоб Річард, коли виросте, володів достатніми знаннями і зміг захиститися від тієї паскуди, що згвалтувала його матір і дала йому життя. Пророцтво, бач, — криво посміхнулася Енн.

— Річард мені розповідав. — Келен глянула на Птахолова, який зосереджено вивчав клюючих щось на підлозі курей.

— Річард і є той, хто нарешті народився — бойовий чарівник. У пророцтвах не сказано, чи доб'ється він успіху але він — той, хто народжений для битви — битви за те, щоб Благодать залишилася такою, як вона є зараз. Але така віра іноді вимагає величезних душевних сил.

— Чому? Якщо він той, кого ви чекали, кого хотіли отримати?

Енн відкашлялася, ніби збираючись з думками. Келен здалося, що на очах у жінки блищать сльози.

— Він зруйнував Палац Пророків. Через Річарда утік Натан. А Натан небезпечний. Зрештою; це ж він повідомив тобі імена трьох Шимів. Надзвичайно небезпечний і необачний вчинок, який може привести всіх нас до загибелі.

— Це врятувало Річарду життя, — нагадала Келен. — Не скажи мені Натан імена шимів, Річард був би мертвий. І тоді ваш камінь виявився б на дні ставка — за межами досяжності, не здатний надати допомогу кому б то не було.

— Загалом-то вірно, — погодилася Енн. Вельми неохоче, як відзначила про себе Келен.

Прикинувши, як вся ця історія виглядає з точки зору Енн, Келен потеребила гудзик.

— Напевно, це було тяжко — дивитися, як Річард знищує Палац. Руйнує твій будинок.

— Разом з ним він знищив і заклинання, що охоплювало Палац. Тепер сестри Світла будуть старіти, як і всі інші. У Палаці я, можливо, прожила би ще сотню-другу років. А сестри там прожили б не на одну сотню років більше. А тепер я всього лише людина, чий термін наближається до кінця. Річард відняв у мене сотні років життя. Відняв у всіх сестер.

Келен мовчала, не знаючи, що сказати.

— Майбутнє всіх і кожного залежить від нього, — порушила нарешті виниклу паузу Енн. — І ми повинні ставити це понад наші особисті інтереси. Саме тому я і допомогла йому зруйнувати Палац. І з цієї ж причини я слідую за людиною, яка знищила справу всього мого життя. Тому що справжнє діло мого життя — допомагати цій людині в боротьбі, а не підкорятися моїм особистим інтересам. Келен прибрала за вухо мокре пасмо.

— Ти говориш про Річарда так, ніби він якийсь новий інструмент, виготовлений для твоїх потреб. Він — людина, яка прагне робити те, що необхідно, але у нього теж є власні бажання. І своє життя він проживе сам, а зовсім не дотримуючись твоїх або чиїхось там ще планів, які ви вибудували за нього, виходячи з якихось запорошених старих книг.

— Ти не зрозуміла. Саме в цьому і полягає його цінність — у його інтуїції, допитливості, в його душевних якостях. І в його розумі. — Енн постукала себе по скроні. — І наше завдання не направляти його, а слідувати за ним, навіть якщо вибраний ним шлях і болючий для нас.

Келен знала, що сказане Енн — правда. Річард знищив альянс, який об'єднував Серединні Землі протягом тисячоліть. Як Мати-сповідниця Келен була головою Ради і, отже, всіх Серединних Земель. Саме під її керівництвом Серединні Землі схилилися перед Річардом — Магістром ралом, Владикою Д'хари. У всякому разі, ті країни, які на даний момент вже здалися йому. Вона розуміла правильність його дій та їх необхідність, але це, безумовно, був надзвичайно болісний шлях.

Однак рішучі дії Річарда були єдиним способом реально об'єднати всі країни в єдину силу, у якої мався шанс вистояти проти Імперського Ордена. І тепер вони з Річардом разом, рука об руку, прокладали новий шлях, об'єднані однією метою і спільною рішучістю.

Келен знову схрестила руки на грудях і притулилася до стіни, спостерігаючи за дурними курми.

— Якщо ти хотіла змусити мене відчути себе винуватою за мої егоїстичні плани на мій перший день заміжжя, то тобі це вдалося. Але я все одно нічого не можу з цим вдіяти.

Енн ласкаво взяла Келен за руку.

— Ні, дитино. Я цього зовсім не хотіла. Я знаю, наскільки вчинки Річарда можуть деколи виводити з себе. Я лише прошу тебе проявити терпіння і дозволити йому діяти так, як він вважає за потрібне. Річард не звертає на тебе належної уваги зовсім не з шкідливості, просто він діє так, як того вимагає його сутність бойового чародія. Однак його любов до тебе може відвернути його від того, що він повинен робити. Ти не повинна втручатися, вимагаючи, щоб він кинув якусь справу, яку він без твого втручання продовжив би.

— Та знаю я, — зітхнула Келен. — Але кури…

— Щось не так з магією.

— Що ти хочеш сказати? — Похмуро глянула Келен на стару чаклунку.

— Не можу сказати точно, — знизала плечима Енн. — Ми з Зеддом відчули деякі зміни наших магічних здібностей. Щось занадто ефемерне, щоб сказати точно. А ти не помічала ніяких змін?

У нападі крижаного жаху Келен звернула думки всередину себе. В її магії Сповідниці було важко уявити якісь зміни, навіть крихітні. Магія просто була, і все. Відчуття чарівної сили всередині здавалося заспокійливо знайомим. Втім…

Келен внутрішньо відскочила від цієї жахливої думки. Магія і так була річчю досить ефемерною. Одного разу чарівник вже змусив Келен повірити, що вона втратила свою могутність, хоча насправді нічого подібного не сталося. І те, що вона тоді повірила йому, ледь не коштувало їй життя. І вижила вона тільки тому, що вчасно зметикувала: її могутність і раніше при ній і нею можна скористатися, щоб врятуватися.

— Ні. Нічого не змінилося, — відповіла Келен. — Я якось на власному досвіді дізналася, як легко помилитись і повірити, що твоя магія зникла. Швидше всього це дурниця — ви просто стурбовані, тільки і всього.