П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Гудкайнд Террі - Страница 36

Вилиця горіла вогнем і моторошно боліла. В очах потемніло. Несан був вражений силою її удару. Його знудило. Він моргнув, намагаючись відновити зір.

Раптом хтось узяв його під руку і допоміг піднятися. Перед очима виникло лице Далтона Кемпбелла.

На відміну від тих двох Кемпбелл не посміхався, а пильно дивився Несану в очі, уважно вивчаючи, як майстер Драммонд вивчав принесеного риботорговцем палтуса. Перед тим як випатрати.

— Як тебе звуть?

— Несан, пане. Я працюю на кухні, пане. — Кемпбелл кинув погляд на сходи.

— Далеченько ти забрів від кухні, тобі не здається?

— Я відносив записку пивовару. — Несан вдихнув глибше, намагаючись говорити так, щоб голос не тремтів. — І якраз повертався на кухню, пане.

Рука, яка стискала лікоть Несана, підтягла його ближче.

— Оскільки ти поспішав до пивовара — вниз, в підвальний поверх, — а потім швидко повернувся на кухню, що на першому поверсі, ти, ймовірно, дуже працьовитий юнак. І в мене не повинно бути ніякого приводу пригадувати, ніби я бачив тебе на третьому поверсі. — Він випустив лікоть Несана. — Здається, я пригадую, ніби бачив тебе внизу, коли ти мчав назад на кухню від пивовара. І не бродив де не попало по дорозі.

Занепокоєння за Беату відійшло на другий план, витіснене надією. Може, ще вдасться викрутитися і він не опиниться на вулиці?

— Так, пане. Я повертаюся прямо на кухню. — Далтон Кемпбелл поклав долоню на руків'я меча.

— Ти працював і нічого не бачив, так?

Несан сковтнув грудку.

— Так, пане. Нічогісінько. Клянуся. Тільки що міністр Шанбор мені посміхнувся. Пан міністр — великий чоловік. Я дуже вдячний, що така велика людина, як він, надав роботу такому незначному хакенцю, як я.

Куточки губ Далтона Кемпбелла ледь здригнулися, з чого Несан зробив висновок, що помічникові міністра, можливо, сподобалися ці слова. Він потарабанив пальцями по гарді меча. Несан очей не зводив з панської зброї.

— Я хочу бути хорошим і стати гідним членом суспільства. Заслужити собі ім'я, — сказав він. Посмішка Кемпбелла стала ширше.

— Це дійсно приємно чути. Ти здаєшся мені пристойним молодим людиною. Можливо, якщо ти такий чесний у твоїх прагненнях, я зможу розраховувати на тебе?

Неса не зрозумів, у чому саме на нього можна розраховувати, але без коливань відповів:

— Так, пане.

— Ти поклявся, що нічого не бачив, повертаючись на кухню. Таким чином ти довів мені, що ти хлопчина не без здібностей. Можливо, з числа тих, на кого можна покласти більше відповідальності.

— Відповідальності, пане?

У темних очах Далтона Кемпбелла світився лякаючий, недоступний звичайному розумінню розум. Такий, як здавалося Несану, який миші бачать в очах кішок.

— Іноді нам потрібні люди, охочі просунутися службовими сходами. Подивимося. Не піддавайся тій брехні, що поширюють люди, охочі нашкодити міністру, і тоді — подивимося.

— Так, пане. Мені не подобається слухати, коли говорять погано про міністра. Міністр — хороша людина. Сподіваюся, що чутки, які до мене доходили, — правда і що в один прекрасний день Творець благословить нас усіх і міністр Шанбор стане Сувереном.

Тепер посмішка помічника дійсно зробилася щирою.

— Так, схоже, ти й справді володієш певними здібностями. Якщо почуєш якусь… брехню про міністра, то я не відмовлюся про це дізнатися. — Він вказав на сходи. — А тепер тобі краще поспішити на кухню.

— Так, пане, якщо почую щось таке, неодмінно скажу вам. — Несан попрямував до сходів. — Я не хочу, щоб хтось брехав про міністра. Це неправильно.

— Молода людина… Несан, здається?

— Так, пане. Несан, — обернувся юнак. Далтон Кемпбелл схрестив руки на грудях і запитально подивився на нього.

— Що ти дізнався на покаянні про необхідність захищати Суверена?

— Суверена? — Неса витер долоні об штани. — Ну… Е-е… Що все, що робиться на захист Суверена, — чеснота.

— Дуже добре. — Не міняючи пози, Кемпбелл нахилився до Несана. — А оскільки ти чув, що міністр Шанбор швидше за все стане Сувереном, то?..

Помічник міністра явно чекав відповіді. Несан судорожно намагався зміркувати. Нарешті він відкашлявся.

— Ну… Напевно… Раз він стане Сувереном, то його теж потрібно захищати?

По тому, як Далтон заусміхався і випростався, Несан зрозумів: він потрапив у точку.

— У тебе дійсно є здібності, щоб просунутися по службі.

— Дякую вам, пане. Я зроблю все, щоб захистити міністра, оскільки він коли-небудь стане Сувереном. Мій обов'язок — захищати його, як тільки можу.

— Та-ак… — Якось дивно простягнув Далтон Кемпбелл і, схиливши голову набік, вивчаюче подивився на Несана. — Якщо ти опинишся корисним в… у всьому, що нам потрібно, щоб захистити міністра, то ти далеко просунешся в виплаті боргу.

— Боргу, пане? — Нагострив вуха Несан.

— Як я сказав Морлі, якщо він виявиться корисним міністру, то, можливо, навіть заслужить прізвище та отримає відповідний сертифікат за підписом Суверена. Ти розумний хлопець, і надалі я буду чекати від тебе не меншого.

Несан від подиву широко відкрив рот. Заслужити право на прізвище! Його потаємна мрія. Сертифікат, підписаний Сувереном, свідчив усім, що хакенець виплатив свій борг і тепер гідний поваги і права носити прізвище. Тут Несан схаменувся, згадавши слова Кемпбелла.

— Морлі? Кухарчук Морлі?

— Так. Хіба він не сказав тобі, що я з ним розмовляв?

Несан почухав за вухом, намагаючись збагнути, як це Морлі вдалося приховати від нього таку карколомну новину.

— Ну, взагалі-то ні, пане. Він нічого не говорив. Морлі — мій найкращий друг, так що я б пам'ятав, якби він сказав. Пробачте, але він нічого не говорив.

Далтон Кемпбелл, погладжуючи край срібних піхов, пильно дивився Несану в очі.

— Я і велів йому не казати нікому ні слова. — Кемпбелл підняв брову. — Такого роду вірність заслуговує нагороди. Від тебе я чекаю того ж. Ти зрозумів, Несан?

Зрозуміло, Несан все зрозумів.

— Жодній живій душі! У точності як Морлі. Я зрозумів, майстер Кемпбелл.

Далтон Кемпбелл кивнув, посміхаючись своїм думкам.

— Відмінно. — Він знову поклав руку на свій чудовий меч. — А знаєш, Несан, що коли хакенець виплачує борг і отримує прізвище, то цей підписаний сертифікат дає йому право носити меч.

— Правда? — Витріщив очі Несан. — А я й не знав! Високий андерець обдарував його прощальною посмішкою, і повернувся, щоб попрямувати далі по коридору;

— Повертайся до роботи, Несан. Був радий з тобою познайомитися. Може, коли-небудь ми з тобою ще поговоримо.

Поки його ще хтось не застукав, Несан прожогом помчав униз. Думки плуталися у нього в голові. Він знову і знову згадував Беату і найбільше хотів, щоб день скоріше закінчився і можна було б напитися і знову відчути себе добре.

Йому було страшно шкода Беату, але ж це сам міністр! Міністр, яким вона так захоплювалася, який в один прекрасний день стане Сувереном. Це його Несан бачив на ній. До того ж Беата вдарила його. Страшна річ для хакенця — навіть відносно іншого хакенця. Хоча — невідомо, чи поширюється ця заборона на жінок. А навіть якщо і не поширюється — все одно від цього не легше.

По якійсь абсолютно незрозумілій причині Беата тепер його ненавидить.

Несану страшно хотілося напитися.

16

— Несун! Сюди, хлопче! Несун! — Зазвичай, коли майстер Драммонд так його називав, Несан знав, що від приниження заливається червоним, але зараз його настільки турбувало побачене, що він ледь звернув увагу на таку дрібницю. Те, що майстер Драммонд звертається до нього так, ніби він всього лише бруд під ногами, не йшло ні в яке порівняння з тим, що Беата тепер ненавидить, його, Несана, і вдарила його.

З тих пір пройшло вже кілька годин, але обличчя досі горіло від удару. Сумнівів не залишалося — Беата його ненавидить. Несана це несказанно засмучувало і викликало подив, але, на жаль, це було так. Хоча, по його розумінню, Беаті слід було сердитися на когось іншого. На кого завгодно, тільки не на нього.