Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі - Страница 72

Але вона не була цілком виконана з бурштину, як статуя Келен. В середині, там, де пересипався пісок, статуя ставала темною, і чим вище до голови, тим темніше вона була. Верх фігури був найтемнішим.

Голова і плечі були чорні, як нічний камінь.

Нічний камінь — камінь підземного світу, і Річард пам'ятав, як він виглядає. Вершина фігури виглядала так само. Здавалося, вона висмоктує сонячне світло.

Серце Річарда здригнулося, коли він побачив самого себе, зображеного таким чином. У вигляді талісмана, якого торкнулася смерть.

— Вона це зробила, — звинувачуюче сказав Оуен, вказавши пальцем на Дженнсен, яка сховалася за спиною Річарда. — Вона зробила це за допомогою магії. Я ж казав, що вона може. Її вела зла магія, коли вона, не думаючи, повернула з дороги. Магія вихлюпнулася з неї і повела її, хоча вона і не думала про магію.

Келен подумала, що Оуен сам не знає, про що говорить.

Цю статую створила не Дженнсен.

Це — другий сигнальний маяк, який попереджає того, хто може відновити кордон і запечатати його.

— Лорд Рал…

Річард звів очі. Це була Морд-Сіт.

Вона стояла спиною до них, дивлячись на крихітний шматочок неба, що проглядав крізь дерева. Дженнсен повернулася подивитися, чим викликаний такий дивний тон в голосі Кари. Тримаючи міцно руку сестри, Річард підійшов до Кари і подивився вгору, крізь дерева, в тому ж напрямку, куди дивилася вона.

Крізь гілки ялин він побачив край гірського перевалу над ними. На тлі темно-сірого неба вимальовувався силует чогось, зробленого руками людини.

Це було схоже на гігантську статую, яка стояла на перевалі.

34

Крижаний вітер рвав одяг Келен і Річарда, що сиділи, притулившись один до одного, під ялинами. Низькі купчасті хмари пливли по небосхилу, немов намагаючись втекти від важких темних хмар, які напливали зверху. Пориви вітру приносили танцюючі сніжинки. Вуха Річарда почервоніли на холоді.

— Що ти думаєш про це? — Запитала Келен.

— Не знаю, — похитав головою Річард. Він озирнувся назад. — Оуен, ти впевнений, що не знаєш, що це? Ніяких припущень?

Статуя чітко виділялася на тлі пливуть хмар.

— Ні, лорд Рал. Я тут ніколи не був. Ніхто з наших тут не ходив Не знаю, що це може бути. Якщо не… — Порив вітру поніс його слова.

— Якщо не… що?

Оуен стиснувся, кутаючись у плащ, і подивився на Морд-Сіт, яка сиділа з одного боку від нього, а потім на Тома і Дженнсен, які прилаштувалися з іншого.

— Є пророкування, дане тими, хто назвав нас «обраними» і запечатав в горах. Воно говорить, що давши ім'я нашій імперії, вони сказали, що одного разу прийде рятівник.

Річард хотів запитати, від чого рятівник повинен був врятувати їх — якщо бандакарці жили в такій освіченій культурі, захищеній кордоном від «диких» неосвічених народів решти світу. Але замість цього він задав просте питання, на яке, за його уявленнями, Оуен міг відповісти.

— І ти думаєш, що це і є статуя вашого рятівника?

Оуен неспокійно засовався, його плечі підвелися.

— Він не тільки рятівник. У пророкуванні говориться, що він руйнівник.

Річард похмуро глянув на хлопця, сподіваючись, що це не одна з його збочених думок.

— Спаситель вас знищить? У цьому абсолютно немає сенсу.

— Знаю, — квапливо погодився Оуен. — Ніхто цього не розуміє.

— Можливо, це означає, що хтось прийде рятувати твій народ, але програє, і ті події, які настануть, знищать всіх, — припустила Дженнсен.

— Можливо, — можливість такого результату затьмарила обличчя Оуена виразом крайньої печалі.

— Але пророкування можна зрозуміти і по іншому, — посміхнулася Кара. — Ця людина прийде, побачить твій народ і вирішить, що він не заслужив спасіння. — Вона підійшла до Оуена. — І тоді він його знищить.

Оуен, здавалося, повірив словам Кари, а не сарказму, який помітив в них Річард.

— Не думаю, що це так, — вимовив він і звернувся до Річарда. — У пророкуванні не говориться, що прийде той, хто знищить нас. А говориться, що він нас врятує. «Прийде руйнівник і врятує вас», — процитував Оуен. — Так нас учили, коли привели сюди, за перевал.

— Прийде руйнівник і врятує вас, — повторив Річард. Він зітхнув, перемагаючи біль. — Те, що було сказано давним-давно, могло згодом спотворитися. Передбачення може вже не відбивати вірно ті слова, які були в ньому спочатку.

Оуен погодився, здивувавши тим самим Річарда, який очікував, що хлопець буде сперечатися.

— Деякі, як і ти, вважають, що з часом сенс передбачення міг бути загублений або спотворений. На думку інших, слова передають точний зміст і дуже важливі. Хтось вірить у те, що просто прийде рятівник. Хтось вірить в появу руйнівника.

— А у що віриш ти? — Спитав лорд Рал.

Оуен крутив гудзик на плащі так старанно, що Річард подумав, що той зараз відвалиться.

— Я вірю в передбачення. Воно говорить, що прийде руйнівник, і, зустрівшись з цією страшною людиною, я переконаний, це — Ніколас. Але я вірю і в прихід того, хто врятує нас. Упевнений, ця людина — ти, лорд Рал. Ніколас — наш руйнівник, ти — наш рятівник.

З книги Річард знав, що пророцтва не спрацьовують зі Стовпами Творіння.

— Те, що твій народ вважає пророкуванням, може бути всього лише старою приказкою, обривком казки, яку колись придумали, — вимовив він.

Оуен нахилився до землі.

— Нас вчили, що це передбачення найголовніше. Це знає кожен житель Бандакара: ті, хто дав нам ім'я, дали нам і це передбачення, і вони хотіли, щоб воно дійшло до нас.

Річард видав глибокий подих. Вітер відніс видихнуту ним хмарку пари.

— Значить, ти думаєш, що ця статуя зображує мене? І була поставлена тут тисячі років тому тими, хто захистив вас кордоном? Як же вони могли задовго до мого народження знати, як я буду виглядати, щоб зробити цю статую?

— «У істинній дійсності можна знати все, що станеться», — напам'ять виголосив Оуен. Він посміхнувся і знову знизав плечима. — А крім того, ця статуетка в твоїх руках. Вона дуже схожа на тебе.

Незадоволений тим, що йому знову про це нагадали, Річард відвернувся від Оуена. Маленька фігурка була сотворена дуже схожою на нього. Створена магією, яка створила кордон, і, ймовірно, померлим чарівником з підземного світу.

Річард оглянув небо, кам'яні прямовисні стіни, лінію дерев і не побачив жодної ознаки життя. Статуя — вони поки так як слід і не розгледіли її, — стояла на віддалі на кам'янистій поверхні, на якій не ріс ліс. До неї ще треба було піднятися по краю перевалу.

Річард не хотів думати, що це дійсно його статуя стоїть в густіючих сутінках.

Йому вистачало другого сигнальної маяка. Він обтяжив Річарда відповідальністю, обов'язком, який він ніколи не хотів нести.

Він не знав, як відновити кордон Бандакара. Одного разу Зедд створив кордони, які були схожі на цей, в Старому світі, але навіть Зедд використовував магію заклинаннями, які знайшов у Замку Чарівників. Ці заклинання створення кордону були записані стародавніми чарівниками, які володіли особливою силою і були знавцями в таких речах. Зедд говорив йому, що більше таких заклинань в Замку немає.

Річард не знав також, яким заклинанням можна створити кордон. Але навіть якщо б йому це було відомо, він тепер вважав, що не потрібно цього робити. Важлива для Ордену особливість Бандакара — це відсутність дару у населення і народжених від будь-кого дітей вже поширилася за межі Бандакара. Імперський Орден насильством домагався потомства від вивезених жінок Бандакара. Осіменіння жінок, як вони це називали, вже принесло їм дітей, народжених без іскри, дітей, яких навчать догматів Ордена.

Коли вони стануть використовувати для цих цілей і чоловіків, то кількість таких людей незмірно зросте. Жінка може народити одну дитину в рік. За цей же час чоловік може стати батьком великої кількості дітей, що не володіють даром.

Незважаючи на проголошувану Орденом самопожертву, поки він ще, мабуть, не пожертвував для цього своїх жінок. Гвалтування жінок Бандакара в ім'я блага людства було приємним заняттям для чоловіків Ордена. Проте віддавати своїх жінок на «запліднення» — інша справа.