Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі - Страница 32

Енн повільно хитала головою, немов намагалася укласти в ній все почуте і зрозуміти, наскільки все це може бути правдою. Вона знову глянула на стіл зі стосами книг, які були в основному про Річарда і які вона ніколи раніше не бачила.

Енн вказала туди. — Це вони, тут?

— Вони. Я майже шкодую, що прочитав їх.

Енн схопила його за рукав. — Чому? Що ти прочитав?

Здавалося, він сам потрапив у власну пастку. Натан відмахнувся від неприємних думок, коротко посміхнувся і змінив тему розмови.

— Я виявив, що більшість прогалин в книгах мають спільну тему. Хоча не всі відсутні тексти знаходяться в пророцтвах про Річарда, все ж вони мають щось спільне.

— І що ж?

Натан підняв палець, підкреслюючи свої слова. — Кожна з відсутніх частин знаходиться в пророцтвах, що відносяться до часу після того, як народився Річард. Жодне з пророцтв, що написане до народження Річарда, чистих сторінок не має.

Енн ретельно склала руки, намагаючись знайти розгадку цієї таємниці.

— Гаразд, — мовила нарешті, — є одна річ, яку ми можемо перевірити. Я можу попросити Верну відправити посильного в Замок Чарівника в Ейдіндрілі. Там Зедд, він охороняє це місце від армій Джегана. Верна повинна попросити його перевірити певні місця в його копіях книг — так ми побачимо, чи є в них ті ж самі пропуски тексту.

— Чудова ідея, — погодився Натан.

У бібліотеці Замку повинні бути багато з класичних пророцтв, які ми не бачимо тут.

Лице Натана прояснилося. — А ще краще, якби Верна послала когось у Народний Палац, в Д'харі. Коли я жив там, я багато часу провів у бібліотеках Палацу. Там зібрано величезну кількість копій книг. Якби можна було перевірити це, як ти пропонуєш, ми могли б зрозуміти — обмежується проблема тільки цими примірниками або тут криється щось інше. Потрібно зробити так, щоб Верна відразу ж послала туди кого-небудь.

— Це просто. Верна повинна зараз рухатися на південь. Без сумніву, її шлях буде пролягати недалеко від Народного Палацу.

Натан поглядом змусив її замовкнути. — Ти отримала звістку від Верни? Що вона рухається на південь? Чому?

Настрій Енн впав. — Я отримала повідомлення сьогодні ввечері, прямо перед тим, як відправилася сюди.

— І що повідомляє наша юна аббатиса? Чому вона їде на південь?

Енн скрушно зітхнула. — Боюся, це не кращі новини. Вона пише, що Джеган розділив армію. Він відправив частину своєї орди в обхід гір, щоб зайти в Д'хару з півдня. Верна їде з силами Д'хари, щоб стримати натиск армії Ордена.

Кров відринула від лиця Натана.

— Що ти сказала? — Прошепотів він.

Його широко розплющені очі привели Енн в замішання. — Ти про те, що Джеган розділив армію?

Вона не думала, що це можливо, але обличчя пророка зблідло ще більше.

— Хай оберігають нас добрі духи, — прошепотів він. — Це занадто скоро. Ми ще не готові.

Енн відчула, як від страху починає поколювати пальці, по ногах біжать мурашки, стегна покриваються гусячою шкірою. — Про що ти говориш, Натан? Що трапилося?

Він повернувся і відчайдушно вдивлявся в корінці книг, розкладених на столах. Нарешті в середині однієї купки він знайшов те, що шукав, і висмикнув книгу, від чого решта звалилися на підлогу. Він взявся поспішно гортати сторінки, бурмочучи щось про себе.

— Ось тут. — Сказав він, притискаючи пальцем сторінку. — У цих книгах я знайшов пророцтва, яких раніше ніколи не бачив. Ці пророцтва відносяться до заключного бою і поки що закриті для мене. Я не можу бачити їх у своїх видіннях, але описи інших пророків лякають достатньо. Вони настільки ж ясні, як і видіння.

Він нахилився ближче і при світлі свічки прочитав. — У році цикад, коли захисник принижених і страждаючих під прапором Світла і людяності нарешті розколе свою зграю, це послужить знаком того, що пророцтво пробуджено і вирішальна заключна битва близька. Будьте обережні, всі істинні розгалуження та їх похідні в цьому корені поплутані. Істинним є тільки основний стовбур цього пророцтва. Якщо fuer grissa ost drauka не очолить цей фінальне бій, світ, який вже стоїть на краю тіні, впаде в жахливу темряву.

Fuer grissa ost drauka було одним з тих імен, якими в пророцтвах позначався Річард. Ця назва зустрічалося в одному відомому пророцтві на древнєд'харіанській мові і означало Несучий смерть. Позначення його під цим ім'ям в даному пророцтві було засобом з'єднати два пророцтва в сполученій вилці.

— Якщо цикади з'являться в цьому році, — сказав Натан, — це буде знак, що пророцтво не тільки справдилось, але й активувалось.

Коліна Енн стали ватяними. — Сьогодні я бачила, що вони з'явилися.

Натан пильно дивився на неї з видом Творця, оголошує свою волю. — Значить хронологія встановлена. Всі пророцтва завершуються. Подія здійснилася. Кінець близький.

— Дорогий Творець, захисти нас, — шепотіла Енн.

Натан сунув книгу в кишеню. — Ми повинні дістатися до Річарда.

Вона кивнула. — Ти маєш рацію. Ми не можемо втрачати часу.

Натан озирнувся. — Звичайно, ми не можемо забрати з собою всі ці книги, і у нас немає часу переглянути їх усі. Потрібно запечатати це місце так, яким воно було до нашого приходу і негайно вирушати в дорогу.

Перш ніж Енн встигла хоч якось виразити свою згоду, Натан витягнув руку. Всі свічки погасли. Тільки ліхтар на розі одного з столів висвітлював приміщення. Проходячи мимо, він підхопив його своєю великою рукою.

— Пішли, — сказав він.

Енн заквапилася слідом за ним, намагаючись не відставати від маленького кола світла в цьому химерному, зануреному в пітьму приміщенні. — Ти впевнений, що ми не повинні взяти з собою ніяких книг?

Пророк стрімко рухався у бік вузьких сходів. — Ми не можемо нести їх — це нас затримає. Крім того, яку з них ми візьмемо? — Він замовк на мить і озирнувся через плече назад. У різкому світлі ліхтаря його обличчя наче складалося з кутів і гострих ліній. — Ми вже знаємо, про що свідчить пророцтво, і тепер ми вперше знаємо його хронологію. Ми повинні дістатися до Річарда. Він повинен бути з армією, коли відбудеться зіткнення, інакше все буде втрачено.

— Так, і ми повинні будемо упевнитися, що він там, щоб завершити пророцтво.

— Домовилися, — сказав він, повернувся і помчав вгору по сходах. Прохід був таким низьким і тісним, що просувався він насилу.

Нагорі ніч спалахнула пронизливою піснею цикад. Натан окликнув Тома і Дженнсен. Поки вони чекали відповіді, гілки дерев м'яко колихалися під вологим вітерцем. Здавалося, минула вічність. Насправді Том і Дженнсен з'явилися з темряви майже одразу.

— Ну, що? — Запитала Дженнсен, затамувавши подих.

За нею тінню височів Том. — Є проблеми?

— І серйозні, — підтвердив Натан.

Енн подумала, що йому треба б бути обережніше, але становище було настільки складним, що бути обережним було безглуздо. Він витягнув з кишені книгу і відкрив на чистій сторінці, де було відсутнє пророцтво.

— Скажи, що тут написано, — скомандував він, простягаючи її Дженнсен.

Вона спохмурніла і подивилася на нього.

— Що написано? Натан, це чиста сторінка. — Натан невдоволено забурчав.

— Значить, сюди залучена Магія Збитку, магія підземного світу, магія смерті. Тебе вона зачіпає так само, як і нас.

Натан обернувся до Дженнсен. — Ми знайшли пророцтво, яке відноситься до Річарда. Ми повинні відшукати його або Джеган переможе у війні.

Дженнсен навіть задихнулася. Том тихенько свиснув.

— Ти знаєш, де він? — Запитав Натан.

Не роздумуючи, Том повернувся і простягнув руку, вказуючи напрямок. Його узи зробили те, чого не міг зробити їх дар.

— Він — в тій стороні. Не дуже далеко, але і не поруч.

Енн вдивилась в темряву.

— Ми повинні зібрати речі і на світанку вирушити в дорогу.

— Але він рухається, — сказав Том. — Сумніваюся, що ви знайдете його в тому напрямку, коли доберетеся туди.

Натан потихеньку вилаявся. — От би дізнатися, куди прямує цей хлопець.

— Я б припустила, що він повертається в Алтур-Ранг, — сказала Енн.