Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 10

— Думаю, ти права, — він підняв палець, — але з іншого боку, я відчуваю, що за нею відбувається щось важливе, щось зловісне.

Кара зітхнула і, врешті-решт, відвела погляд. Випроставшись і переконавшись у тому, що по обидва боки коридору нікого немає, вона провела рукою по своєму довгому світлому волоссі, зібраному в тугу косу.

— Не знаю, Зедд. Якби я отак закрилася в кімнаті, то вже напевно мала би на те вагомі підстави, і мені би дуже не сподобалося, якби ти відімкнув двері. Ніккі не дозволила мені залишитися з нею і попросила залишити її наодинці — так, як раніше ніколи не робила. Я не хотіла залишати її одну, але вона наполягла, — вимовила вона, закинувши косу назад.

— Вона виглядала спокійно і загрозливо, будучи в тому ж стані, що й не так давно.

— Так, вона буває такою. Але не без причини. О Духи, Кара, всі ми буваємо не в дусі, і у всіх нас бували на те причини, — зітхнув Зедд.

— Ніккі сказала, що їй потрібно побути одній. Я їй відповіла, що мені все одно, і я залишуся з нею. Не знаю, як у неї це виходить, але іноді, коли вона просить зробити щось, я з подивом помічаю, що роблю, як вона велить. Точно так само, як і Лорд Рал.

Власне, я не часто звертаю увагу на його накази і знаю краще нього, як його захищати, але іноді він так говорить про щось, що ти просто потім розумієш, що робиш так, як він попросив.

Ніколи не знала, як йому це вдається. Те ж і з Ніккі. У них обох є ця дивна риса примусити тебе робити те, що ти робити зовсім не збирався, при цьому, навіть не підвищивши голосу.

Ніккі сказала, це пов'язано з магією, сказала це так, що мені відразу стало ясно, що вона повинна залишитися сама. Після цього я тільки відповіла, що буду чекати її тут, за дверима, на випадок, якщо їй щось знадобиться.

Зедд повернувся до Кари, обдарувавши її поглядом з-під густих брів.

— Я думаю, все те, що тут відбувається, якось пов'язане з Річардом.

— Що ти маєш на увазі? — Кара подивилася на Зедда, її м'язи напружилися під червоною шкірою костюма, що не вислизнуло від його уваги.

— Як ти сказала, вона вела себе дуже дивно. Вона запитала, чи довірив би я життя всіх Річарду.

Кара подивилася на нього всьог одну мить:

— У мене вона запитала те ж.

— Це мене і схвилювало, змушуючи задуматися над тим, що це може означати, — Зедд вказав пальцем на двері, — тим більше, Ніккі там чаклує зі шкатулкою Одена. Я відчуваю це.

— Так, вірно. Я як раз бачила її там перед тим, як вона зачинила за собою двері, — погодилася Кара.

Зедд змахнув сиве пасмо з обличчя:

— Тому-то я і думаю, що все, що там відбувається, має відношення до Річарда. Кара, я вважаю, що нам насправді навряд чи вдасться подолати цю печатку, але також я вважаю, що ми повинні це зробити і це дуже важливо.

Кара кивнула на знак згоди з ним.

— Згодна. — Кара невдоволено кривила губи, визнаючи його правоту, — якщо Ніккі відірве тобі голову, думаю, ти можеш на мене розраховувати, я завжди зможу повернути її на місце.

Зедд посміхнувся, закочуючи рукави свого балахона. Глибоко вдихнувши, він повернувся до розблокування печатки, яку Ніккі створила за допомогою магії навколо дверей.

Величезні двері, з мідними вставками, були покриті вигравіруваними символами, що підсилювали захисне поле цього крила Замку.

Ця кімната вже була захищена від небажаного вторгнення, але Зедд виріс в Замку Чарівника і знав, як діють в ньому різні магічні щити. Крім того, Зедд знав багато хитрощів, пов'язаних з ними. Особливість цього щита полягала в тому, що його захисне поле було двостороннім.

Він акуратно доторкнувся трьома пальцями лівої руки в місці дії щита. Гостра біль пронизала його руку до ліктя — не дуже хороший знак, — подумав Зедд. Ніккі додала щось невластиве цьому щиту, змінивши його первинні властивості.

Зедд подумав, що Кара знає про магію більше, ніж він припускав.

Виявилося, що цей щит унікально відповідає на застосування до нього сили. На хвилину Зедд задумався. Йому необхідно досягти бажаного без застосування сили, яка тільки викличе опір щита.

Він обережно ввів тонку, невагому і невидиму магічну нитку в переплетення магії щита. Правою рукою Зедд пропустив невловимий, легкий магічний імпульс крізь неї так, що магія щита почала слабшати.

Він добре знав, що нерозумно просто намагатися знищити печатку, так як захисне поле щита було влаштовано так, що застосування до нього сили викликало ще більший його опір.

Ніккі швидше за все посилила цю властивість щита. Якщо занадто інтенсивно впливати на щит, він, як вузол мотузки, стане ще більш тугим і щільним. Якщо справа піде за цим сценарієм, йому ніколи не подолати цю перешкоду.

Крім того, Кара виявилася права щодо того, що Ніккі додала магію Збитку в щит, і було зовсім невідомо, які властивості цієї темної сили вона вплела в стандартне захисне поле щита, щоб захистити печатку від пролому.

Зедд не мав ані найменшого бажання доторкатися до замкової щілини, тільки для того, щоб випадково виявити свої пальці зануреними в розплавлений свинець. Набагато менш ризиковано розв'язати магічний вузол, ніж намагатися знищити його.

Такі складнощі тільки переконували Зедда в тому, що він повинен знайти спосіб потрапити в кімнату за дверима, роблячи його ще більш рішучим.

Рішучість була характерною рисою Зедда ще з самого дитинства, з тих пір, як він долав щити, створені його батьком спеціально, щоб через них не пробрався цікавий син.

Зедд облизав губи, продовжуючи просмикувати магічну нитку крізь клубок магії чарівного щита. Він не очікував, що швидко просунеться так далеко. Зедд подовжив свій невидимий «зонд» всередині щита так, що тепер міг контролювати його зсередини.

Але раптом, незважаючи на всі обережності, зовсім незрозумілим Зедду чином, клубок магії щита ущільнився, різко обірвавши його магічну нитку. Це застало його зненацька.

Зедд підозріло глянув на двері, з мідною обробкою, дивуючись такій реакції щита. Адже він ще навіть не пробував розколоти печатку щита, а лише досліджував його внутрішній устрій, намагаючись пропустити магічну нитку в замкову щілину.

Він уже робив це незліченну кількість разів. Це завжди спрацьовувало. Це повинно було спрацювати. Це був самий неймовірний щит, з яким йому доводилося коли-небудь стикатися.

Він все ще стояв, тримаючи руку над дверною ручкою, обдумуючи свій наступний крок, коли двері раптом відчинилися.

Зедд злегка повернув голову і підняв очі. Прямо над ним височіла Ніккі, поклавши одну руку на дверну ручку і уперши іншу в бік.

— Ти ніколи не замислювався над тим, що можна просто постукати? — запитала вона.

Зедд випростався, в надії, що його лице не залило червоним, при цьому підозрюючи, що вже почервонів:

— М-м, взагалі-то, я думав про це, але потім відкинув цю думку. Я подумав, ти допізна працювала над книгою і напевно, в даний момент, спиш. Просто не хотів тебе турбувати.

Її світле волосся безладно спадало на плечі поверх чорної сукні, яка вигідно підкреслювала її бездоганну фігуру.

Незважаючи на те, що вона виглядала так, ніби не стулила очей ні на хвилину цієї ночі, погляд її блакитних очей був таким же проникливим, як і у всіх чаклунок, що коли-небудь знав Зедд.

Її приваблива краса, холодна гордовитість в поєднанні з проникливим розумом, ніяк не видавали того, що Ніккі володіє силою, здатною стерти в порошок будь-кого, що одночасно обеззброювало і лякало.

— Якщо б я спала, — вимовила Ніккі тихим, оксамитовим голосом, притаманним тільки їй, — то як ти збирався зламати захисне поле щита, створеного магією за допомогою книги, якій вже більше 3 тисяч років, до того ж з Магією Збитку, при цьому не розбудивши мене?

Хвилювання Зедда наростало. Такі щити створювалися не просто так, не для того, щоб трошки подрімати. Зедд розвів руками:

— Я тільки хотів упевнитися, що з тобою все в порядку.

Вона глянула на нього так, що Зедд зіщулився.

— Я провела багато років у Палаці Пророків, навчаючи маленьких чарівників поводитися з їх даром. Я можу створити щити, пройти крізь які практично неможливо. Крім того, я отримала безцінний досвід у такій справі, будучи Сестрою Тьми.