Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 23

Коммандер Карго розплився в задоволеній усмішці.

— Знаєш, Рубен, ти народився в потрібний час і в потрібному місці, точно, як я. Я сподіваюся, що ми станемо добрими товаришами.

Річард сильно сумнівався в тому, що ця людина може досить ясно уявляти собі навіть саму суть дружби, і приймати її, як життєву цінність.

— Мені потрібно буде достатньо фарби, щоб розфарбувати всю команду, — продекламував Річард.

Коммандер Карго позитивно кивнув, і, віддаляючись, вимовив.

— Ти отримаєш стільки, скільки потрібно. Я дістану.

Келен поспішила триматися ближче до Джегану, як тільки він рушив через табір, щоб не отримати оглушливий удар болю від нашийника.

Звичайно, як він і демонстрував безліч разів, його не цікавили ніякі виправдання. І все ж, вона знала, що саме зараз їй не слід навіть зовнішнім виглядом натякати на те, що він міг би порахувати за привід, оскільки він поспішав через дивні новин, які приніс чоловік.

Однак ці новини її не так вже сильно хвилювали. Її думки були зосереджені на людині, яку вона нарешті побачила знову — бранця, який був доставлений днем раніше.

Проходячи через табірну стоянку і думаючи про ту людину, вона спостерігала не тільки за своїми охоронцями, але також і за рядовими солдатами в таборі, спостерігаючи за реакцією, яка могла б видати їх здатність бачити її, прислухаючись до будь-якого непристойного зауваженню, яке б видало їх.

Всюди вражені чоловіки витріщалися на важко озброєну групу, яка прокладала дорогу крізь їхнє повсякденне життя, але вона не бачила жодного одного людського погляду, спрямованого безпосередньо на неї або прояву будь-яких інших ознак уваги до неї.

Не дивлячись на те, що ці чоловіки були в армії, очолюваній безпосередньо імператором, вони, ймовірно, ніколи не бачили раніше Джегана так близько.

Армія, зібрана в одному місці, становила населення, яке було більше, ніж будь-яке відоме їй місто. Якщо ці чоловіки коли раніше і бачили імператора, це було, схоже, тільки на великій відстані. Тепер же, коли він пройшов поруч, вони витріщалися на нього з неприхованим страхом.

Келен відзначила з їх реакції і з відношення Джегана до них, що вчення Ордена про абсолютну рівність усіх людей яскраво протирічить дійсності. Зі свого боку, Джеган ніколи не виказував ніякої схильності до того, щоб розділити долю своїх людей, повсякденне їх існування в бруді та смітті.

Вони жили в таборі, який фактично був наповнений беззаконням, заохочений до злочинів будь-якого роду в їх буйному товаристві, в той час як у Джегана завжди був захист від теоретично у всьому рівних йому.

Келен подумала, що якщо між ними насправді і було щось спільне, так це те, що вони, як і їх імператор, жили життям майже постійного, безпричинного насильства і повної байдужості до людського життя.

Келен, невидима для солдатів навколо, обережно ступала по калюжах і екскрементах. Вона сильно стискала в кулаці під своїм плащем ніж, поки ще не впевнена точно, що вона з ним зробить. Їй несподівано випала можливість взяти ніж, і вона взяла.

У такому грубому оточенні їй було дуже приємно відчувати, що у неї є зброя. Табірна стоянка була лякаючим місцем, незважаючи на те, що Келен була невидимою майже для всіх солдатів.

Навіть притому, що вона знала, що у неї не було ніякої надії використовувати ніж, щоб втекти від Джегана, всіх її спеціальних охоронців, і Сестер, було все одно приємно відчувати, що маєш зброю.

Вона давало їй трохи контролю над ситуацією, в якійсь мірі, спосіб хоч трохи захистити себе. Однак, більше того, зброя символізувала, наскільки сильно вона цінила своє життя.

Наявність його було заявою собі, що вона не збирається здаватися. Якщо їй представиться шанс, вона використає ніж, щоб спробувати убити Джегана. Вона знала, що якби вона насправді вчинила б цей акт, це також означало би для неї вірну смерть.

Також вона знала й те, що Орден не захитається через втрату людини. Вони були немов мурахи. Неможливо було знищити всю колонію, наступивши на одного з них.

Але все-таки вона знала що рано чи пізно вона буде вбита — і ймовірно навіть, що Джеган власноруч ввергне її в набагато більші страждання. Вона вже бачила, як він убив кілька людей без усякої причини, тому, поклавши йому кінець, вона, принаймні, задовольнить своє почуття правосуддя.

Пам'ять Келен про її минуле життя зникла. Все, що вона засвоїла з тих пір, як Сестри позбавили її цієї пам'яті, було те, що світ зійшов з розуму.

Можливо, вона і не була в змозі поставити світ на місце, але якщо б вона змогла вбити Джегана, вона змогла б побачити правосуддя, вчинене в одній невеликій його частині.

Однак, це не було легко. Джеган був не тільки фізично могутній і умілий в бою, він був дуже розумною людиною. Іноді Келен думала, що він дійсно міг читати її думки.

З іншого боку, так як Джеган був воїном, і часто міг передбачити її наступний крок, Келен думала, що в минулому, якого вона не пам'ятала, вона, мабуть, теж була воїном.

Потривожені наполегливим шепотом своїх друзів, чоловіки в таборі всюди вийшли з наметів, стираючи сон зі своїх очей, і стояли під дощем, втупившись на стрімку процесію, що рухалася серед них.

Інші чоловіки відривалися від роботи з догляду за тваринами, щоб теж подивитися. Наїзники стримували своїх коней, щоб почекати, поки не пройде імператор. Фургони гуркотіли, зупиняючись.

Незалежно від того, де вона знаходилася, в таборі стояв сморід, але серед людей це було на порядок гірше. Запах вбиралень змішувався з жирною сажею. Келен не думала, що поспіхом вириті вбиральні призначалися для тривалого користування.

Швидкий погляд на невеликі потічки води, що прямують через табір, говорив про те, що вбиральні вже переповнені. Запах теж підтверджував це припущення. Вона не могла уявити, наскільки гірше могло стати в найближчі місяці облоги.

Сморід і відразливий вигляд деяких з речей, які відбувалися в таборі, Келен відзначала смутно, краєм свідомості. Її думки були про інші речі. Або скоріше, зупинилися на одній речі: тій людині з сірими очима.

Вона не знала, в якій команді він гратиме. Коли вона бачила його обличчя днем раніше, він був у клітці на транспортному фургоні. Вона знала тільки, піймавши клаптики бесід Джегана з офіцерами, що в клітках тримали деяких чоловіків, які були в команді, яка прибула, щоб грати на турнірі.

Джеган жадав здійснити огляд команд перш, ніж почнуться ігри. Поки вони переходили від команди до команди, вона шукала ту людину.

Спочатку, вона навіть не уявляла, як зможе виконати задумане. Вона залишалася близько до Джегана, коли він оглядав гравців так, щоб вона також могла бачити їх.

Він знав багато про деякі з команд. Він коментував деколи охоронцям, що він очікував побачити перш, ніж доходив до чергової нової команди.

Коли він досягав нової групи, він просив поставити перед ним ключового гравця і флангового нападаючого. Кілька разів він захотів поглянути на чоловіків лінії блокування. Це нагадало Келен домогосподарок на ринку, які оглядали шматки м'яса.

Келен вивчала всі обличчя, які вона бачила, вдивляючись в кожну людину. Вона не оцінювала їх ріст, вагу і мускули, як робив Джеган. Вона дивилася на їхні обличчя, пробуючи знайти людину, яку вона бачила в клітці за день до цього.

Вона почала падати духом, думаючи, що його, мабуть, немає серед команд. Вона почала припускати, що можливо його послали в якості раба на будівництво настилу поряд з багатьма іншими полоненими.

І ось, коли вона, нарешті, помітила цю людину, він зробив дуже дивну річ: плюхнувся обличчям прямо в бруд. Вони все ще були на деякій відстані від нього, і ніхто, крім Келен по-справжньому ще не дивився в його бік.

Всі інші думали, що людина була просто незграбна, коли він спіткнувся об ланцюг, який лежав на землі. Коли вони наблизилися до команди, деякі з охоронців сміялися, перешіптуючись між собою про те, як швидко ця людина постане з переламаною шиєю на полі Джа-Ла.