Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 52

Якщо ми заперечуємо вчинені нами помилки, то чинимо неправильно, і це буде мучити нас. З іншого боку, якщо ми здаємося тільки тому, що зробили помилку, нехай навіть дуже велику помилку, то ніхто з нас нічого доброго в житті не доб'ється.

Що стосується твоєї інтерпретації наших дій через оголошені і відомі пророцтва, то тут існує безліч факторів, які ти не прийняла в розрахунок.

Ти пов'язуєш події надмірно спрощеним чином, якщо не сказати що і зовсім невірним. Твої розрахунки, зроблені на основі цих зв'язків, мають велику погрішність щодо поточних обставин.

Коли Натан прочистив горло, Енн продовжила.

— Але це не означає, однак, що часом ми не робимо невірних оцінок. Так, ми помилялися. Деякі з наших прорахунків спричинили за собою події, які ти тільки що вказала. І ми намагаємося виправити їх.

— Так як щодо пророцтва про відсутність пророцтв після Великої Порожнечі? — Запитала Кара дещо нетерплячим тоном. — Ви стверджуєте, ніби ми повинні переконатися, що лорд Рал битиметься в фінальній битві, тому що пророцтво говорить, що він повинен це зробити, і в той же час, інша його частина говорить, що пророцтв далі немає? Але це нелогічно — можливо пророцтво визнає, що його частина просто відсутня.

Енн стиснула губи.

— Тепер навіть Морд-Сіт стала фахівцем з пророцтв?

Натан глянув через плече на Кару.

— Не так-то просто зрозуміти зв'язок подій по відношенню до пророцтва. Бачиш, пророцтво і вільна воля співіснують в деякій напруженості, в певному протистоянні. Але, тим не менш, вони впливають один на одного.

Пророцтво — це магія, а будь-яка магія потребує балансу. Балансом пророцтву, балансом, який дозволяє пророцтвом існувати, є вільна воля.

— О, це багато що пояснює, — відрізала Кара з порога. — Якщо те, що ти говориш, правда, це означає, що вони скасовують один одного.

Пророк підняв вгору палець.

— О! Але цього немає. Вони взаємопов'язані і в той же час прямо протилежні один одному. Це, як магія Приросту протилежна магії Збитку, але вони обидві існують. Кожна з них служить для врівноваження іншої. Створення та руйнування, життя і смерть.

Щоб магія функціонувала, вона повинна бути врівноважена. І магія пророцтв не виключення. Пророцтво діє за наявності своєї противаги: вільної волі. Це одна з головних труднощів в розумінні всіх причинно-наслідкових зв'язків між пророцтвом і вільною волею.

Кара зморщила носик.

— Ти пророк і віриш у вільну волю? Тепер вже ЦЕ не логічно.

— А хіба смерть спростовує життя? Ні, вона її характеризує і таким чином надає їй значимість.

Кара не виглядала повністю в цьому переконаною.

— Я все-таки не розумію, як вільній волі вдається існувати всередині пророцтва.

Натан знизав плечима.

— Річард — ідеальний тому приклад. Він нехтує пророцтвами і одночасно врівноважує їх.

— Мною він теж нехтує, і всякий раз, коли він це робить, він потрапляє в неприємності.

— Між нами є щось спільне, — сказала Енн.

Кара зітхнула.

— Ну, у всякому разі, Ніккі вчинила правильно. І я вважаю, що це не пророцтво, а вільна воля привела її до цього розумного вчинку. Саме тому лорд Рал і довіряє їй.

— Не можу сказати, що я не згоден, — знизав плечима Натан.

— Хоча мене це дуже турбує, але все ж іноді ми повинні дозволяти Річарду чинити так, як він вважає за потрібне. Можливо, в кінцевому рахунку, все, що Ніккі зробила — це лише дала йому шанс знайти незалежність, щоб піддати свободу його волі справжньому випробуванню.

Ніккі вже їх не слухала. Вона думала про щось інше. Раптово вона повернулася до Натана.

— Я повинна побачити могилу Паніза Рала. Здається, я знаю, чому вона зникає.

Несподівано їх увагу привернув гучний рев, що прокотився звідкись здалеку через густіючі сутінки.

Кара витягла шию, щоб подивитися.

— Що відбувається?

Ніккі глянула поверх моря людей.

— Вони вітають гравців у гру Джа-Ла. Джеган використовує Джа-Ла в якості розваги для людей Старого Світу та для своїх військ. Однак, правила, за якими грають воїни, набагато більш жорсткі. Це задовольняє пристрасть його солдатів до кривавих видовищ.

Ніккі пам'ятала захоплення Джегана цією грою. Він був людиною, яка чудово знала, як контролювати і направляти емоції своїх людей.

Він відволікав їх від щоденних життєвих негараздів тим, що регулярно звинувачував у всіх повсякденних проблемах, з якими вони стикалися, тих, хто відмовлявся служити вірою і правдою ідеям Ордена.

Це переключення уваги затушовувало для людей всі питання по вченню Ордена, оскільки у всіх їхніх проблемах звинувачували тих, хто задавав ці питання.

Ніккі знала це, тому що, ще будучи Пані Смерть, сама чинила подібним чином. У всіх стражданнях звинувачувалися егоїстичні люди, якими вважалися всі, хто ставив запитання.

Джеган переміг широко розповсюджену пристрасть до пошуку винуватих тим, що посіяв ненависть до уявних ворогів, які звинувачувалися в кожній з проблем, з якими люди щодня стикалися.

Особиста відповідальність переросла в хворобу шукати осіб, винних у всіх негараздах, і тепер за кожну неприємність покладали відповідальність на жаднюг, які не хотіли внести свій внесок у загальну справу.

Таким чином, їх щоденними проблемами був постійний пошук ворога, який, як вони вірили, був причиною їх проблем.

Потреба Джегана знищити іновірців у Старому світі — ось що насправді було рушієм всіх їхніх проблем, ось куди був направлений інтерес Джегана.

Йому також було необхідно знищити вільних і процвітаючих людей, тому що саме їхнє існування ставило під сумнів вірування і вчення Ордена. Справжня правда, в кінцевому рахунку, загрожувала б йому самому.

Налаштовуючи людей проти іновірців, Джеган повністю відволікав їх увагу від інших проблем і спонукав їх свідомо зажадати від нього почати боротьбу з цим злом. Хто ж буде нарікати на ціну і жертви війни, яку вони самі її вимагали?

Джа-Ла теж була відволікаючим маневром, що служила його цілям. У містах трохи більш цивілізовані форми гри були фокусом, який направляв емоції і енергію народних мас в сторону від важливих питань.

Це давало його людям можливість гуртувати людей разом, вітати гравців, поширюючи загальний настрій, який занурював людей в концепцію протистояння язичникам.

А в армії Джа-Ла служила, щоб відвернути чоловіків від поневірянь військової служби. Так як аудиторія солдатів складалася в основному з агресивних молодих людей, ті ігри гралися по більш жорстоким правилам.

Насильство в таких іграх давало відчайдушним, войовничим, вороже налаштованим чоловікам вихід для їх прихованих пристрастей.

Джеган розумів, що без Джа-Ла він не зміг би підтримувати дисципліну і контроль над такою численною і громіздкою силою. Без Джа-Ла вони могли б звернути свою виняткову ворожість один проти одного.

Джеган мав свою власну команду, яка служила, щоб демонструвати нездоланну перевагу імператора. Вони були відображенням його влади і могутності, об'єктом навіювання страху.

Його команда з'єднувала імператора з його людьми, робила його подібним їм, і в той же час підкреслювала його перевагу.

Провівши з ними досить багато часу, як його Королева Рабів, Ніккі знала, що, незважаючи на всі розрахунки, Джеган, як і його гравці, став фактично професіоналом у грі. Для нього бій був основною грою. Джа-Ла була свого роду боєм, яким він міг насолоджуватися, коли не був зайнятий у справжньому бою.

Це також підтримувало текучу по його жилах агресію. Набравши собі нову команду непереможних чоловіків, команду, всюди наводячу страх, він хотів відчувати, що він особисто був кращим в Джа Лайдін.

Для Джегана це стало більше ніж грою. Це стало продовженням його особистості. Ніккі відвернулася від виду розміщених внизу сил Імперського Ордена. Вона більше не могла бачити, або навіть думати про криваві ігри, які вона настільки сильно зненавиділа.

Заглушений рев захлеснув її, — ця зростаюча жага крові, яка, в кінцевому рахунку, виплеснеться на Народний Палац.